Справа № 344/14858/25
Провадження № 2/344/5043/25
05 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Представник позивача у серпні 2025р. звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості станом на 15.07.2025р. в розмірі 27 974.89 грн., з яких тіло кредиту - 2999.99грн, % - 23024.9грн., нараховані проценти за 26 календарних днів - 1950грн., судовий збір - 2422,40грн., та 10 000грн. витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 25.01.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1404564, який підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора. На підставі договору факторингу від 24.12.2024 № 24122024 право вимоги за вказаним Кредитним договором перейшло до позивача. Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу фінансовий кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 360 календарних днів, стандартна процентна ставка - 2,50% в день, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки 27 974.89 грн. боргу. Просить позов задовольнити, стягнути витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року у справі витребувано докази.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, та позов задовольнити повністю.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавала. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.01.2024 року між ТОВ «ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1404564, відповідно до умов якого позичальник отримав у позику 3000,00 грн. строком на 360 календарних днів (дата повернення 19.01.2025р.), стандартна процентна ставка - 2,50% в день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів та зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Відповідач ознайомився з умовами договору та підписав його електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 3000.00 грн. строком на 363 дні.
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до Договору сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: стандартну процентну ставку - 2,50 % в день від суми кредиту.
Згідно п.п.1.7., 1.8. договору орієнтовна річна % ставка та загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 13702.21% річних за зниженою ставкою та 27000.00 грн. за стандартною ставкою.
Також судом встановлено, що 25.01.2024 року відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт таблицю загальної вартості кредиту як додаток до договору.
До суду надійшли витребуванні докази з яких вбачається, що картка НОМЕР_1 випускалася та належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а 25.01.2024 року дійсно на вказану карту зараховані кошти у сумі 3000 грн. тіла кредиту.
З розрахунку заборгованості за договором № 1404564 від 25.01.2024 року вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 27 974.89 грн., з яких тіло кредиту - 2999.99грн, проценти нарахованих кредитором за користування кредиту - 23024.9грн., нараховані проценти за 26 календарних днів - 1950грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 25.01.2024 року договір про надання споживчого кредиту, відповідач ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернув, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» і позивачем укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Договір факторингу набув чинності з моменту його підписання.
Згідно акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 24.12.2024 року до Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2025 року, серед боржників, право вимоги до яких перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, оскільки умови кредитного договору від 25.01.2024 року № 1404564, укладеного між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу від 24.12.2024 року перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024р, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М. та Акту виконаних робіт згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024р. на суму 10 000.00 грн., рахунку на оплату від 12.08.2025р.
Водночас, суд вважає, що така вартість правової допомоги є неспівмірною, зокрема витрачено адвокатом за звітом на дану позовну заяву зі збором документів 12 годин є значно завищеною в часі, оскільки адвокат достеменно володіючи знаннями права та оформлюючи позовні заяви про стягнення заборгованості за кредитними договорами (однотипність справ) міг використати значно менше часу, а тому суд приходить до переконання про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4000.00гр.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача в сумі 4000.00 грн. понесених витрат на правову допомогу.
На підставі наведеного та керуючись 526, 610, 611, 625, 626, 1048,1049 ЦК України, ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат -задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія " ФІНТРАСТ КАПІТАЛ " заборгованість за кредитним договором № 1404564 від 25.01.2024 року у розмірі 27 974.89 грн (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 89 коп.) з яких 2999.99грн.- сума кредиту, 23024.9грн.-проценти за користування кредитом та нараховані проценти за період з 25.01.2024 по 25.12.2024 по 19.01.2025р. , в період з 25.12.2024р. по 19.01.2025р. - 1950.00грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія " ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок судового збору та 4000.00грн. (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА