Справа №185/6833/25
Провадження №2/0198/365/25
07.11.2025
07 листопада 2025 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Довгопол О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в с-щі Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС» зазначає, що 04.11.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 400198.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 17 930,00 гривень, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу - 5 400,00 гривень, заборгованість за відсотками - 2 916,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями - 12 226,00 гривень.
12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (на даний час ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладений договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало останньому право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 400198 від 04.11.2018.
Станом на день подання позову відповідач своїх зобов'язань не виконав та не сплатив борг за кредитом, в результаті чого позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 8 483,93 гривень та 3 % річних в розмірі 1 850,47 гривень.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 400198 від 04.11.2018 у розмірі 30 876,40 гривень та судові витрати.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 справу направлено за підсудністю до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області.
29.09.2025 ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів та розглянути справу за його відсутності.
Відповідачу у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду та копію ухвали про відкриття провадження, якою повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, а також роз'яснено право подати відзив на позовну заяву.
Вказану поштову кореспонденцію відповідач отримав особисто та завчасно, однак в судове засідання не з'явився, відзиву на позов або будь-яких заяв не надав, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на викладене, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, тому зі згоди позивача та на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на дату укладення договору, далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).
Іншими словами, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що 04.11.2018 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису (з боку позикодавця) та електронного підпису одноразовим ідентифікатором (з боку позичальника) уклав з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитний договір № 400198, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5 400,00 гривень строком на 30 днів, з фіксованою денною процентною ставкою за користування грошовими коштами 1,26 %.
Згідно з кредитним договором повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів та розрахунку загальної вартості кредиту; сума кредиту, відсотки за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за договором; заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Банку у строк, встановлений договором.
В свою чергу, відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.
12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (на даний час ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладений договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало останньому право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 400198 від 04.11.2018.
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Оскільки частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, отже, акцептуючи пропозицію ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ОСОБА_1 погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, до ТОВ «ВІН ФІНАНС» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № 400198 від 04.11.2018.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, в обумовлені в договорі терміни, перерахувавши кошти відповідачу.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 17 930,00 гривень, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу - 5 400,00 гривень, заборгованість за відсотками - 2 916,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями - 12 226,00 гривень.
Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 400198 від 04.11.2018 в сумі 17 930,00 гривень.
Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 483,93 гривень та 3 % річних в розмірі 1 850,47 гривень.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
Отже, нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, відсотки, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).
За умовами ст. ст.1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ.
З огляду на те, що ОСОБА_1 прострочено грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, відповідно до розрахунку заборгованості становить 10 334,40 грн., які складаються з:
- 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 850,47 грн., нарахованих за період з 25.03.2022 по 25.03.2025;
- інфляційні втрати у розмірі 8 483,93 грн., нараховані за період з 25.03.2022 по 25.03.2025.
Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять, тому дана заборгованість підлягає стягненню.
Також судом встановлено, що стороною позивача до винесення рішення по суті заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.
Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу ТОВ «ВІН ФІНАНС» відповідно до договору від 22.03.2024 № 33 про надання правової допомоги здійснювало АДВОКАТСЬКЕ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ». Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання йому необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду в розмірі.
Акт про надання правової допомоги 02.04.2025 до договору від 22.03.2024 № 33 про надання правової допомоги свідчить, що АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» надано відповідні юридичні послуги на суму 5 000,00 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши наведений в акті про отримання правової допомоги обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатським бюро роботи (наданих послуг) не повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності, є дещо завищеною.
Зокрема, суд відмічає, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, представником позивача не проводились власні розрахунки розміру кредитної заборгованості, практика судів у справах такої категорії є сталою, тому підготовка позову не могла потребувати оцінки перспектив судового врегулювання спору.
З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 2 500,00 гривень.
При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
З огляду на задоволення позовних вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС», вказані витрати необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст. 4, 141, 265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 400198 від 04.11.2018 у розмірі 30 876 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 40 копійок, що складається з такого: заборгованість за основною сумою боргу - 5 400,00 гривень, заборгованість за відсотками - 2 916,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями - 12 226,00 гривень, інфляційні втрати - 8 483,93 гривень, 3 % річних - 1 850,47 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Повне судове рішення складено та підписано 07 листопада 2025 року.
Суддя І. О. Гайдар