Справа № 182/2454/24
Провадження № 2/0182/151/2025
Іменем України
30.10.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Швець Станіслав Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа: Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів, -
06.05.2024 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на наступні обставини.
З 2017 року ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у близьких стосунках. В середині серпня 2017 року вона дізналась про свою вагітність, повідомивши про це відповідача. Однак, ОСОБА_2 дитину не визнав, порадив перервати вагітність, на що позивачка не погодилась. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина - ОСОБА_4 . Відомості про батька в актовому записі про народженні були внесені на підставі ст. 135 СК України, тобто зі слів матері. Батько дитини деякий час підтримував зв'язок з позивачкою, навіщав сина, купував деякі речі (дитячий візочок, підгузки), але через рік після народження відмовився від дитини. На даний час позивачка самостійно виховує та утримує сина, а відповідач відмовляється в добровільному порядку подати заяву до органів ДРАЦС для реєстрації батьківства, і не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
На підставі викладеного вище позивач просить визнати ОСОБА_2 батьком її сина - ОСОБА_4 , внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, змінивши по батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », прізвище просить залишити « ОСОБА_7 », а також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи з моменту подачі позову і до повноліття сина, судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 29.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.28-29).
Ухвалою суду від 13.01.2025 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради», та зупинено провадження (а.с.85-86).
Ухвалою суду від 01.05.2025 року поновлено провадження по справі (а.с. 99).
Ухвалою суду від 14.08.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с.108-109).
Сторони в судове засідання не з'явились.
30.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.115).
Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.114), згідно якого судова повістка отримана ним 09.10.2025 року. Скориставшись своїм правом, 12.08.2024 року він направив на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого частково визнає позовні вимоги. ОСОБА_2 визнає, що дитина ОСОБА_4 є його сином, вважає недоцільним призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, але не згоден з визначеним позивачкою розміром аліментів, зазначаючи, що на його утриманні перебуває ще одна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, посилається на факт перебування Нікопольської територіальної громади в зоні активних бойових дій, у зв'язку з чим не працюють дитячі садочки, а тому його дружина - ОСОБА_9 не має змоги працювати, оскільки змушена доглядати за дитиною. Відповідач наголошує, що є єдиним годувальником сім'ї, з цих підстав просить зменшити розмір аліментів до 1/5 частини від його доходів.
28.08.2025 року представник позивача ОСОБА_3 надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що для позивачки є неприйнятним запропонований відповідачем розмір аліментів. Наголошує, що відповідач є здоровим та працездатним громадянином, офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід. Крім того, має у власності автомобіль та квартиру в с. Південному Нікопольського району, а позивачка, в свою чергу, не працює та перебуває на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, де кошти їй не виплачують.
04.09.2025 року начальник Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерина Баранова направила до суду повідомлення, що їх представник в судове засідання не прибуде (а.с.74).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутності сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області, його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.22)
Запис про батька дитини ОСОБА_4 у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України №00020294078 від 06.06.2018 року (а.с.15).
Згідно зі статтею 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту частини 2 статті 128 СК України відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
Доказами у справах про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема ч.2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні(в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
З метою дотримання вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України та у відповідності до ч.1 ст.143 ЦПК України по справі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза для вирішення питання, чи є відповідач ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 . Однак, судово-генетична експертиза не була проведена, оскільки, незважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце її проведення, для відбору біологічних зразків до експертної установи він двічі не з'явився, у зв'язку з чим провести експертизу не представилось можливим. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 знав про наявність в суді цивільної справи щодо визнання батьківства, а також знав про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, однак, ухилився від явки для її проведення, та доказів поважності неявки суду не надав.
Положеннями ст.146 ЦПК України передбачені наслідки ухилення особи від участі в експертизі, а саме: у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Вищезазначені докази, наявні в матеріалах справи, процесуальна поведінка відповідача, як сторони у цивільному процесі, свідчить про те, що відповідач фактично ухиляється від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, яка необхідна для з'ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між відповідачем та дитиною.
Отже, враховуючи факт ухилення ОСОБА_2 від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а також факт добровільного визнання відповідачем свого батьківства відносно дитини ОСОБА_4 , в силу ст.146 ЦПК України, з урахуванням інших наявних у справі та оцінених доказів, суд вважає за можливе визнати факт батьківства доведеним. При цьому суд виходить з вимог ч.2 ст.128 СК України, відповідно до яких підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Таким чином, позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 - є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Таким чином, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Вказане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст.134 СК України.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 в 2022 році одружився, і ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилась донька - ОСОБА_11 (а.с.43).
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, зміна сімейного стану, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №715/2073/20, де зазначено, що окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану. До того ж батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20.
Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі відповідачем не надано. А отже його заперечення в цій частині судом до уваги не приймаються.
З огляду на викладене вище, з урахуванням діючого законодавства, наявності обов'язку щодо матеріального забезпечення дитини з боку обох батьків, з урахуванням того, що відповідач є працездатним, має стабільне джерело доходу, не має інших аліментних зобов'язань, суд дійшов до висновку, що існують правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, оскільки позивачка звільнена від його сплати при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу при визнання батьківства.
На підставі викладеного, керуючись ст.121, 125, 128, 135 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 88, 141, 200-206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Швець Станіслав Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа: Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області, громадянина України, батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився у місті Нікополі Дніпропетровської області.
Зобов'язати Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису № 281 від 19 квітня 2018 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився у місті Нікополь Дніпропетровської області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, та видати нове свідоцтво про народження, залишивши прізвище дитини « ОСОБА_7 », по батькові змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Старе свідоцтво про народження анулювати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісяця, починаючи з 06.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева