Справа № 202/8506/25
Провадження № 2/202/4721/2025
Іменем України
31 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
02 вересня 2025 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року в загальному розмірі 49117,50 гривень, а також понесених судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 341753133 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які вона зобов'язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, та додаткові угоди до нього, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року. Відповідач не виконала свого обов'язку щодо повернення наданого їй кредиту й має заборгованість перед позивачем в розмірі 49117,50 гривень, з яких: 12 500,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 36 617,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 03 вересня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не подавались.
29 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відлік трирічної позовної давності у справі почався 29.10.2021 та закінчився 29.10.2024 року, а тому цей позов поданий до суду після спливу встановленого законом строку позовної давності. При цьому, позивачем нараховані відсотки після закінчення строку повернення кредиту (28.10.2021) й значно у більшому розмірі, ніж дозволяє закон, що підтверджується доданим розрахунком. Також відповідач вказувала на свій особистий матеріальний стан й форс-мажорні обставини, відповідно до ст. 617 ЦК України.
На підставі наведеного, відповідач ОСОБА_1 просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі або у разі якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, зменшити розмір стягнення до суми фактично отриманого тіла кредиту (12500 грн.), без відсотків та штрафних санкцій, відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».
30 вересня 2025 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву в якій наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначила, що законодавцем зупинений перебіг позовної давності, тому позивач дотримався строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд. Також представник позивача зазначає, що посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин без надання належних і допустимих доказів, зокрема, сертифіката ТПП України, не може вважатися підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, представник зазначає, що позивач користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України, оскільки п.4.3. Кредитного договору сторони узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України
Правом, передбаченим ст. 180 ЦПК України, щодо подачі заперечень, відповідач не скористалась.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначила, що просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, натомість за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 341753133 від 14 жовтня 2021 року (далі - Кредитний договір № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, Кредитний договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 12500,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 14 днів, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки 1,92 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування кредитом.
Договір кредитної лінії № 341753133 від 14 жовтня 2021 року укладений в електронній формі, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9М6V7.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.4. Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).
Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, надав всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, та шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV9M6V7, підписав електронний Договір № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердила факт укладання між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 341753133 від 14.10.2021 року.
Тому, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір кредитної лінії № 341753133 від 14 жовтня 2021 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 не оспорювала та підтвердила факт укладення між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Договору кредитної лінії № 341753133 від 14 жовтня 2025 року.
Отже, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ЦК України, Законом України «Про електрону комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис» та Законом України «Про споживче кредитування»
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.
У підписаному відповідачем договорі кредитної лінії 341753133 від 14 жовтня 2021 року, визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, визначений строк дисконтного періоду та порядок продовження строку дії договору, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 12500,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої зазначено при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується платіжним дорученням № f88d8b1c-8fed-4ac4-af48-5a627bb04117 від 14.10.2021 року
Відповідач, згідно відзиву, підтверджує факт укладання кредитного договору та не заперечує факт перерахування на її картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12 500,00 грн.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до складеного ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" розрахунку станом на 30.11.2021 року складає 28257,50 гривень, з яких: 12500,00 гривень - сума основного боргу; 15757,50 гривень - заборгованість по процентам.
Щодо наявності у ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, суд зазначає наступне.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, додаткову угоду № 19 від 28.11.2019 року, додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року, додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року, додаткову угоду № 32 від 31.12.2022 року, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 28257,50 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 31.07.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року складає 49117,50 гривень, з яких: 12500,00 гривень - тіло кредиту; 36617,50 гривень - заборгованість за процентами.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 49 117,50 гривень.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в розмірі 49117,50 гривень, з яких: 12 500,00 гривень - тіло кредиту; 36617,50 гривень - заборгованість за процентами.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Отже, до ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до укладених Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатковими угодами до нього № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 341753133 від 14 жовтня 2021 року.
Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання за договором не виконувала і має непогашену заборгованість за Договором кредитної лінії № 341753133 від 14 жовтня 2021 року, в розмірі 49 117,50 гривень, з яких: 12 500,00 гривень - тіло кредиту; 36 617,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом враховується, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 12500,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця ТОВ «Юніт Капітал», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 посилається, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування» розмір неустойки (штрафів, пені) не може перевищувати подвійний розмір суми, отриманої за договором, а також після настання строку повернення (28.10.2021) проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК) не можуть нараховуватись «безкінечно» за умовами договору. За прострочення грошового зобов'язання застосовується загальна відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК (інфляційні та 3% річних).
Вимог про стягнення неустойки (штрафів, пені) позивачем не заявлено, а тому посилання відповідача на необхідність зменшення їх розміру, суд не бере до уваги.
Водночас, при вирішенні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:
- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.
- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Як встановлено судом, Кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року передбачено сплату процентів на наступних умовах:
- п. 1.9. сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 700,80 процентів річних, що становить 1,92 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;
- п.4.3 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Отже, умовами кредитного договору, сторонами узгоджено два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення.
Окрім того, кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року передбачено розмір процентів, що будуть нараховані у разі прострочення грошового зобов'язання, після закінчення строку дії кредитного договору, які є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. При цьому, представником позивача в позові та у відповіді на відзив на позовну заяву здійснено посилання безпосередньо на ст. 625 ЦК України.
Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором, як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) за період з 14 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2021 року в розмірі 3360 гривень (14 днів по 240,00 гривень), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), що нараховані згідно п.п. 1.7.1., 1.8. кредитного договору, за період з 29 жовтня 2021 року по 25 січня 2022 року в сумі 33257,50 гривень.
В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виконання нею зобов'язань за договором № 341753133 від 14.10.2021 року, чи спростовували доводи, наведені позивачем, зокрема, й наданий розрахунок заборгованості.
За таких обставин, необґрунтованими є доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів у пред'явленому в позові розмірі.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (п. 38 постанови Верхового Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
За положеннями частини першої статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Як зазначалось вище, у даній справі позивач просить стягнути на свою користь за договором № 341753133 від 14.10.2021 року тіло кредиту (грошові кошти, які були надані позичальнику), а також проценти за користування кредитом, тобто основна плата за користування грошима. Позивач не ставить питання щодо стягнення з відповідача будь-якої неустойки (пені, штрафів) за невиконання (несвоєчасне виконання) умов вказаних договорів.
Крім того, будь-яких доказів, які в вказували на наявність у відповідача форс-мажорних обставин, про вчасне повідомлення відповідачем позивача щодо їх виникнення, суду не надано.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про застування наслідків позовної давності. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що між укладений кредитний договір №341753133 на суму 12 500,00 грн. строком 14 днів з кінцевою датою повернення 28.10.2021 року, тому відлік трирічної позовної давності у справі почався 29.10.2021 та закінчився 29.10.2024.
З приписами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.
Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.
Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року
Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.
Оскільки загальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.
Судом встановлено, що 02.09.2025 року звернувся до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.10.2021 року, строк дії якого закінчився 28.10.2021 року.
Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконала свої зобов'язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, заборгованість за Кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року, яка складає 49117,50 гривень, з яких: 12500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 36617,50 гривень - заборгованість за відсотками.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року. В пункті 3.5 даного Договору сторони погодили, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. Також, 05.06.2025 року між АБ «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. та ТОВ «Юніт Капітал» в особі Директора Хлопкової М.С. укладено Додаткову угоду № 25770536774 до Договору про надання правничої допомоги 05/06/25-01 від 05.06.2025 року.
Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, який є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги 05/06/25-01 від 05.06.2025 року. Згідно з даним актом, позивачу надано правову допомогу на суму 7000,00 гривень.
Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «Юніт Капітал» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, у відповідності до ст.ст. 137,141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, заборгованість за кредитним договором № 341753133 від 14.10.2021 року, в розмірі 49 117,50 гривень, з яких: 12 500,00 гривень - тіло кредиту; 36 617,50 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський