Справа № 991/11456/25
Провадження 1-кс/991/11542/25
07 листопада 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України,
06.11.2025 до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), датована 24.09.2025, в якій він просить слідчого суддю:
- скасувати рішення посадової особи НАБУ ОСОБА_3 про направлення його заяви від 01.09.2025 про корупційні правопорушення, вчинені працівниками Офісу Генерального прокурора України (далі - ОГПУ) та обласними прокуратурами, до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Полтави (далі - ТУ ДБР) як те, що направлене особою, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки не є працівником слідчих органів, а також відкликати його заяву від 01.09.2025 з ТУ ДБР м. Полтави до НАБУ;
- зобов'язати працівників слідчого відділу НАБУ прийняти та зареєструвати заяву ОСОБА_2 від 01.09.2025 у відповідності до вимог ст. 214 КПК України та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його заявою із призначенням досудового розслідування корупційних злочинів;
- зобов'язати керівника НАБУ притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за створення перешкод слідчим органам НАБУ, зокрема зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень, оскільки є необхідність у встановленні в чиїх інтересах Головацький приховує корупційні злочини.
Разом з тим, ОСОБА_2 просить розгляд цієї скарги здійснювати в режимі відеоконференції
Як слідує з поданої заяви, ОСОБА_2 01.09.2025 подав до НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, вчинені працівниками ОГПУ та обласними прокуратурами, а саме зловживання своїм становищем та перевищенням своїх повноважень.
24.09.2025 ОСОБА_2 отримав відповідь від т.в.о. керівника Управління комунікацій та зовнішніх зв'язків НАБУ ОСОБА_3 про те, що його заява належить до юрисдикції чи компетенції ТУ ДБР м. Полтави, що за твердженням ОСОБА_2 є неправомірним.
На переконання ОСОБА_2 , рішення ОСОБА_3 про відправлення заяви від 01.09.2025 за належністю до ТУ ДБР м. Полтави не є процесуальним, створює перешкоди слідчим органам НАБУ з розгляду його заяви про корупційні злочини та фактично такими діями втручається у їх діяльність, зокрема зловживає становищем та перевищує службові повноваження. Оскільки розгляд заяви про злочин, вчинений прокурорами ОГПУ, знаходиться поза межами територіальної юрисдикції ТУ ДБР м. Полтави.
Вказані обставини стали підставою для звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ у порядку ст. 303 КПК України.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченого цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, з системного аналізу положень норм ч. 1 ст. 214, ч. 1 ст. 304 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, та полягає у невнесенні відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 5 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених у листі № 1640/0/4-12 від 09.11.2012 «Про деякі питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» при оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що настає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.
Таким чином, виходячи з правил обрахування процесуальних строків, передбачених ч. 2 ст. 115 КПК України, бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні ним процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у строк, визначений годинами, є вчиненою з моменту спливу даного процесуального строку, в даному випадку з моменту закінчення останньої хвилини останньої години 24-годинного строку після отримання відповідної заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як вбачається зі скарги, однією із її вимог, у тому числі, є зобов'язання уповноважену особу НАБУ внести відомості до ЄРДР за його заявою від 01.09.2025 про вчинені кримінальні правопорушення працівниками ОГПУ та обласними прокуратурами.
Однак жодних документів, які б підтверджували викладені у скарзі доводи, ОСОБА_2 не додає. Слідчий суддя не може встановити дату, коли саме була скерована заява до НАБУ, а також того факту, з яких підстав ОСОБА_4 направив її до ТУ ДБР м. Полтави.
Разом з тим, слід врахувати, що скарга надійшла до ВАКС 06.11.2025, про що свідчить штемпель із реєстраційним номером ВАКС № 51609/25-вх від 06.11.2025, сама ж скарга датована 24.09.2025 та підписана власноруч особою, яка її заявила. В той же час, скарга надійшла від Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» супровідним листом від 17.10.2025 № 12/11-7118/кр за підписом т.в.о. начальника установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_5 , у якому заначено про направлення відкритого листа ув'язненого ОСОБА_2 (вих. № 4843 від 17.10.2025).
Дослідження скарги та супровідного листа показало про невідповідність зазначених документів один одному, оскільки містять посилання зовсім на різні дати.
Втім, навіть якщо не брати до уваги такі відмінності, то сама скарга, як вже зазначалося, датована 24.09.2025, а заява про кримінальне правопорушення - 01.09.2025, тобто фактично вбачається, що десятиденний строк для оскарження, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України, наразі сплив.
Варто зауважити, що строки, передбачені ч. 1 ст. 304 КПК України, рахуються з моменту вчинення бездіяльності, тобто після спливу 24 годин з моменту отримання заяви про кримінальне правопорушення, а не з моменту коли заявник міг чи повинен був про неї дізнатися.
Із скарги вбачається лише про те, що 24.09.2025 ОСОБА_2 отримав відповідь за результатами розгляду його заяви від 01.09.2025, з якої слідувало про направлення вказаної заяви до ТУ ДБР м. Полтави у зв'язку з належністю до його юрисдикції чи компетенції. Однак і цієї відповіді до скарги не додано, щоб мати можливість встановити, коли ж саме заява була отримана НАБУ та з яких мотивів надіслана до ТУ ДБР м. Полтави.
Отже, заяви на поновлення пропущеного строку скаржником не подано, як і самої заяви від 01.09.2025 про вчинення кримінального правопорушення працівниками ОГПУ та обласними прокуратурами, тим самим позбавивши слідчого суддю можливості дослідити та встановити правову кваліфікацію такого злочину та відповідність такої заяви до підсудності ВАКС. У самій же скарзі також не міститься посилання на відповідні статті КК України, які, на думку ОСОБА_2 , було порушено працівниками ОГПУ та обласними прокуратурами.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням положень цієї глави.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора подається за правилами ч. 2 ст. 132 КПК України до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Згідно з приписами ст. 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб'єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у п'ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
А отже враховуючи викладене, зважаючи на відсутність будь-яких документів (доказів) до скарги, перевірити, про які саме злочини йдеться в заяві ОСОБА_6 та встановити чи спростувати предметну підсудність ВАКС не вбачається можливим.
Вказана вимога визначена законодавцем як обов'язкова.
Повертаючись до пропуску строку на оскарження, слідчий суддя зазначає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК України строки (ст. 116 КПК України).
Поряд з цим, як вбачається з аналізу рішень Європейського суду, він у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначено, «що від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Разом з тим, слідчий суддя наголошує, що скаржник не позбавлений права звернутися до слідчого судді повторно із врахуванням вимог КПК України.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що в його компетенцію не входить витребування чи збирання доказів, а тому вимоги ОСОБА_2 щодо витребування його заяви від 01.09.2025 у ТУ ДБР м Полтави та направленні її до НАБУ не відповідають нормам чинного законодавства України.
За таких обставин, враховуючи тривалість строку між зверненням заявника до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень та зверненням до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, відсутність обґрунтованих підстав для поновлення строку на оскарження, а також не підтвердження своїх доводів жодними доказами, слідчий суддя, виходячи із встановлених ст. ст. 7, 22, 26 КПК України засад диспозитивності та змагальності кримінального процесу, дійшов висновку щодо необхідності повернення скарги ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, у відповідності до положень ч. 2 ст. 304 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України - повернути особі, яка її подала.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1