Справа № 761/6129/25
Провадження № 2/761/5262/2025
24 вересня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Тихій П.О.
за участі:
представника позивача: Шевченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав
В лютому 2025 року Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до відповідача: ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, щодо неповнолітньої сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка, як матір неповнолітнього ОСОБА_1 не приділяє достатньої уваги вихованню сина. Ніколай на уроки приходить без шкільного приладдя, має низьку успішність. Під час відвідування родини фахівцями соціальної роботи було встановлено, що мати схильна до вживання алкоголю; не працює; має борги по сплаті за комунальні послуги. ОСОБА_3 був поставлений на облік Служби у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Також, була створена міждисциплінарна команда для організації соціального захисту дитини. Батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15 жовтня 2023 року була відвідана рожина ОСОБА_4 за місцем мешкання. У квартирі було прибрано, їжа приготовлена. ОСОБА_2 повідомила, що не має впливу на сина, він її не слухається, прогулює школи, нарікала на друзів сина, які негативно впливають на нього. Живуть на пенсію, яку ОСОБА_2 отримує по втраті годувальника та на кошти, які надає старший син, що перебуває у лавах ЗСУ. В послідуючому, службою неодноразово було відвідано квартиру сім?ї ОСОБА_4 , однак, двері квартири ніхто не відчинив. З листів школи вбачається, що ОСОБА_5 пропускає школу, на телефонні дзвінки класного керівника не відповідає, домашнє завдання не виконує. Вищезазначене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов?язків, відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , так як, вона не займається вихованням сина, матеріально не утримує, не слідкує за його станом здоров?я та навчальним процесом, не дбає про його фізичний і духовний розвиток. Оскільки, відповідачка не виконують свої батьківські обов'язки, щодо неповнолітнього сина, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації вимушений був звернутися, в інтересах цієї дитини до суду про позбавлення батьківських прав відповідачки.
Відповідачка, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористалася; відзив на позовні вимоги до суду не надіслала.
Представник позивача, в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі з підстав, вкладених у позові.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася; про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістила; письмовий відзив на позов не надіслала, як і не направила свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки, отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Суд вважає, що по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов?язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.2, 4 ст.155 СК України).
Як вбачається із матеріалів справи, батьками неповнолітнього ОСОБА_1 є - ОСОБА_2 (відповідачка по справі) та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38, 41).
Згідно Наказу №151-од від 16 жовтня 2023 року, Служби у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з матір?ю ОСОБА_7 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.31).
01 квітня 2024 року школою І-ІІІ ступенів №27 Шевченківського району м. Києва видано інформаційну довідку в тім, що ОСОБА_5 перебуває на обліку, як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Він постійно пропускає навчальні заняття, не маючи на це вагомих причин. На численні телефонні дзвінки не відповідає. ОСОБА_8 відповідає на дзвінки інколи; під час спілкування вживає нецензурну лайку; відповідальність за присутність сина у школі з себе знімає. З ОСОБА_7 неодноразово були проведені бесіди, однак, ситуація не змінилася (а.с.23).
Із інформаційної довідки, виданої 11 вересня 2024 року школою І-ІІІ ступенів №27 Шевченківського району м. Києва вбачається, що ОСОБА_5 підручники на навчальний рік отримав, однак, з 03.09 перестав з?являтися на уроках. В телефонній розмові повідомив класному керівнику, що погано себе почуває, медичну довіку про стан здоров?я не надав. Шкільним приладдям та сезонним одягом забезпечений частково. Навчальний рік закінчив з оцінками початкового рівня. Для подолання освітніх втрат повинен був відвідувати у червні місяці компенсаторні заняття, які відвідав лише один раз. Мама ОСОБА_1 не здійснювала контроль щодо відвідування сином занять (а.с.18).
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , відносно її неповнолітнього сина: ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 року за № 109-810 було встановлено, що відповідачка свідомо ухилилася від виконання батьківських обов?язків, відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , оскільки, вона не займається вихованням сина, матеріально не утримує, не слідкує за його станом здоров?я та навчальним процесом, не дбає про його фізичний і духовний розвиток.
У зв?язку з даними обставинами, Комісія вважає за доцільне позбавити відповідачу батьківських прав.
За змістом ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, батьки зобов?язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов?язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України ?Про охорону дитинства?).
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов?язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Окрім того, в рішенні Європейського суду з прав людини (рішення у справі ?Хант проти України? від 07 грудня 2006 року, рішення у справі Olsson v. Sweden (N2) від 27.11.1992) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.
Постанова пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року №3 ?Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав? в пункті 16 роз?яснює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.
Судом достовірно встановлено, що відповідачка самоусунулася від виховання сина, нехтує батьківськими обов?язками, не виявляє турботи щодо свого сина, не цікавиться його життям, здоров?ям, навчанням, не піклується про нього. Також, не займається його утриманням, так як, ніде не працює, як і вихованням та доглядом, оскільки, ОСОБА_3 не відвідує школу та не навчається.
З урахуванням інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне позбавити відповідачку батьківських прав щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 282, 354, 355, 430 ЦПК України; ст.51 Конституції України; ст. ст.19, 136, 150, 164 - 166, 180 - 183 СК України; ст. 12 Закону України ?Про охорону дитинства?, Постановою Пленуму Верховного Суду України ?Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів? за № 3 від 15 травня 2006 року, суд
Позов Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24), в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: