Справа № 712/13313/25
Провадження № 2/712/4967/25
07 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
за участі відповідача ОСОБА_1
за участі представника відповідача адвоката Кучер Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4878779.
Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором на строк, визначений у п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 сумі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах та строки, що визначені договором.
Сума кредиту становить 5100 гривень. Строк кредиту 30 днів.
Відповідно до п.1.6 стандартна процентна ставка становить 5.0% в день за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.5,2. Договору проценти за користування кредитом 1912,50 грн.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору за допомогою електронного підписку одноразовим ідентифікатором.
Відповідач здійснив дії спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання кредиту. Кредитодавцем було перераховано кошти у розмірі, встановленому в договорі.
15.12.2021 укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором до по
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023/01 від 10.01.2023 року, в тому числі і по Договору споживчого кредиту № 4878779.
Загальний розмір заборгованості по поверненню коштів становить 40 978,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 100 грн, заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги - 35 317,50 грн, заборгованість за комісіями - 561 грн.
Просить стягнути з відповідача суму заборгованості по кредитному договору 40 978,50 грн; понесені судові витрати в сумі 2 422,40 грн. по сплаті судового збору та 16 000 грн витрати на правову допомогу.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачу було надано термін на подачу відзиву на позовну заяву, проте у визначений законом строк відзив до суду не поданий.
У визначений судом строк від ідповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій позивач позовні вимоги визнає частково в сумі тіла кредиту. Проти стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 35 317,50 грн заперечує постільки позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом. Крім того, його батько є учасником бойових дій і на нього розповсюджуються пільги, встановлені законодавством України Вимоги щодо нарахування комісії є нікчемними. Просив зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката, так як вони є значно завищеними та не відповідають складності справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача адвокат Кучер Ю.В. та відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просили позовні вимоги позивача задовольнити частково з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до частково задоволення виходячи з наступного.
Судом установлено, що 28.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4878779.
Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором на строк, визначений у п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 сумі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах та строки, що визначені договором.
Сума кредиту становить 5 100 гривень. Строк кредиту 30 днів.
Відповідно до п.1.6 стандартна процентна ставка становить 5.0% в день за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.5,2. Договору проценти за користування кредитом 1 912,50 грн.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору за допомогою електронного підписку одноразовим ідентифікатором.
Відповідач здійснив дії спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання кредиту. Кредитодавцем було перераховано кошти у розмірі, встановленому в договорі.
15.12.2021 укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі і за договором № 4878779.
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023/01 від 10.01.2023 року, в тому числі і по Договору споживчого кредиту № 4878779.
З матеріалів справи убачається, що позивач вказує про існуючу заборгованість станом на день формування позовної заяви в сумі 40 978,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 100 грн, заборгованість по процентам на дату відступлення права вимоги - 35 317,50 грн, заборгованість за комісіями - 561 грн.
У відповідності до змісту договору про споживчий кредит № 4878779 від 28.08.2021 року надання позики визначено строк користування кредитом 30 днів, розмір кредиту 5 100 грн. Пунктом 2.3.1.2 Договору сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 60 днів постіль.
Як вбачається із інформації за укладеним договором, стандартна процентна ставка зазначена 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Станом на 28.09.2021 року загальна сума заборгованості за відсотками становить 1 912,50 грн. Саме такий розмір нарахування за вказаний період і береться судом до уваги.
Суд вважає безпідставним нарахування будь-яких відсотків поза межами 30-ти денним строком договору позики виходячи із такого.
Згідно п 2.3.1.2 Договору сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 60 днів постіль.
Так, представник позивача посилається на п.2.3.1.2 договору яким передбачено пролонгація договору, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Пункт 2.3.1.1. визначає, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість. Для продовження строку кредитування за цим пунктом, позичальник має вчинити діїі передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Отже, вказаними правилами визначені умови продовження строку дії договору, які у даному випадку дотримані не були. Позивачем не доведено, що позичальником активовано функцію продовження строків надання кредиту передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів.
Позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами за період з 28.08.2021 по 10.01.2023 в сумі 35 317,50 грн.
На підставі вищевказаного, суд вважає , що період правомірного нарахування відсотків становить з 28.09.2021 року по 28.10.2021 (30 календарних днів).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).
Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст .530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК України.
Отже, за умовами договору споживчого кредиту від 28.08.2021 року № 4878779 сторони погодили строк його дії не більше 30 днів, з пролонгацією за умови продовження строку дії договору, які у даному випадку дотримані не були, тому починаючи із спливу вказаного строку, позичальник не мав права нараховувати проценти за користування позикою, а тому стягненню з відповідачки підлягає: 5 100 грн - тіла кредиту; 1912,50 грн - нараховані відсотки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії в сумі 561 грн, суд приходить до наступного.
Пунктом 1.5.1.Договору про споживчий кредит встановлено, що позичальник сплачує комісію за надання кредиту561 грн, яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу за місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості , яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частини п6ершої та другої статті 11, частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії за нарухвання кредиту підлягає до задоволення .
З урахуванням викладено, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 5 100 грн - тіло кредиту, 1 912,50 грн - відсотки за користування кредитом та 561 грн заборгованості за комісію., а всього 7 573,50 грн.
Суд відхиляє посилання відповідача щодо застосування строків позовної давності, на які посилається відповідач.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати"). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Пізніше, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан з 24.02.2022 року, і строки визначені, зокрема ст. 257 ЦК України на даний період не застосовуються.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
З урахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Оскільки позов було задоволено частково то відповідно і сума судового збору що підлягає стягненню становить 447,69 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 16 000 гривень, суд зазначає.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заявником подано до суду договір про надання правничої допомоги від 01.07.2024 року, витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об'єднанням «ЛІГА АССІСТАНС».
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд виходить з того, що виконання адвокатом вказаних робіт за договором про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Проаналізувавши акт на надання правничої допомоги, враховуючи критерії обґрунтованості та доцільності понесених особою витрат, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, беручи до уваги, що позов позивача задоволено частково, враховуючи клопотання відповідача про зменшення позовних вимог, тому суд вважає стягнути з відповідача витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам позивача, а тому підлягає до стягнення сума 2 957 грн.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором споживчого кредиту в сумі 7 573,50 грн., судові витрати в сумі 447,69 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2 957 грн, а всього 10 978,19 грн. (десять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн 19 коп).
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 07.11.2025
Головуючий В.Д. Пироженко
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ).