Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/725/25
Провадження № 2-др/711/71/25
06 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
22.10.2025 суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-10850113 від 07.01.2024 в розмірі 19 780,24 грн., а також 2244,11 грн. в якості компенсації витрат зі сплати судового збору.
Разом з тим, ухвалюючи судове рішення суд не вирішив питання про розподіл судових витрат через неподання сторонами всіх доказів в обґрунтування їх розміру, внаслідок чого на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК сторонам було надано строк до 27.10.2025 для подання відповідних доказів та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.
27.10.2025 на адресу суду надійшла заява представника відповідача, в якій заявлено вимогу про відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Одночасно представником відповідача подано заяву, в якій викладені зауваження щодо неспівмірності розмір витрат позивача на правову допомогу зі складністю справи, внаслідок чого сторона відповідача вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 1 000 грн.
29.10.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за рахунок відповідача в повному обсязі в розмірі 7 000 грн. Одночасно представником позивача подано заяву, в якій викладені заперечення щодо обґрунтованості розміру витрат відповідача на правову допомогу з посиланням на те, що визначена відповідачем сума таких витрат в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та завищеною відносно складності справи.
30.10.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій викладене клопотання про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат без участі сторони відповідача.
В судове засідання учасники справи не з'явилися і про причини неявки не повідомили, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
31.10.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру понесених сторонами судових витрат суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл витрат сторін на правову допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За обставинами справи судом встановлено, що під час судового провадження обидві сторони повідомляли суд про понесені ними судові витрати на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду справи.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 7 000 грн., а відповідач - 10 000 грн. Обидві сторони заявляли клопотання про неспівмірність розміру понесених протилежною стороною витрат на правову допомогу із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та значенням справи для відповідача.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: копію Договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» і ТзОВ «ФК «ЕЙС»; копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7 000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Тараненком А.І. /а.с. 64-70/.
Стороною відповідача на підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №43 від 09.06.2025 року з додатковим до нього договором від 24.10.2025 року; акт прийому наданих послуг №43 від 24.10.2025 року; квитанція №43 від 24.10.2025 року про отримання адвокатом від відповідача в якості оплати послуг за надання правової допомоги по справі №711/725/25 суми коштів в розмірі 10 000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10850113 від 07.01.2024р. (2 години - загальна вартість 5 000 грн.);
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості із боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором №00-10850113 від 07.01.2024р. (2 години - загальна вартість 1 000 грн.);
- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-10850113 від 07.01.2024р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 (1 година - загальна вартість 500 грн.);
- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-10850113 від 07.01.2024р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 (1 година - загальна вартість 500 грн.).
Аналіз змісту наданих стороною відповідача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката (гонорар) за вчинення наступних процесуальних дій:
-ознайомлення з матеріалами справи;
-складання та подання заяви про перегляд заочного рішення суду, відзиву, заперечень та інших процесуальних заяв;
-участь представника у судових засіданнях.
Приймаючи до уваги обсяг виконаної представниками сторін робіт, процесуальну поведінку сторін, кількість судових засідань з розгляду справи суд доходить до висновку про обґрунтованість визначених сторонами розмірів їх витрат на правову допомогу, оскільки розмір таких витрат відповідає критеріям пропорційності, реальності та обґрунтованості. При цьому, суд відхиляє доводи сторін щодо того, що відповідні витрати є неспівмірними зі складністю справи, оскільки такі доводи є суперечливими і не відповідають ознакам процесуальної добросовісності, бо кожна із сторін, заперечуючи проти відповідності розміру витрат іншої сторони критерію співмірності зі складністю справи, визначає розмір своїх витрат приблизно в тому ж обсязі.
В той же час суд звертає увагу, що за результатами вирішення спору в даному випадку позовні вимоги були задоволені судом частково в межах позовних вимог, що у пропорційному відношенні складає 92,64% від ціни позову. Враховуючи зазначене, суто за арифметичним підрахунком, позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача лише частини своїх витрат на правову допомогу у розмірі не більше ніж 6 484,80 грн. (7 000 грн. * 92,64% / 100%), а відповідач 736 грн. (10 000 грн. * 7,36% / 100%).
За змістом ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування за кредитом, розмір якого складав 4 850 грн. (тіло кредиту). Спір між сторонами обумовлений, в тому числі, незгодою відповідача з розміром нарахованих йому кредитором процентів за користування кредитом, і судом було встановлено, що розмір таких процентів частково обчислювався за ставкою, яка суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки перевищує встановлений законом максимально допустимий розмір денної процентної ставки, що й обумовило лише часткове задоволення судом позовних вимог.
За таких обставин на підставі ст.ст. 2, 11, ч. 3, 9, 10 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, ціну позову та ступень задоволення позовних вимог, складність справи, тривалість розгляду справи, причини виникнення спору між сторонами, обсяг вчинених сторонами процесуальних дій, результат розгляду справи та значення справи для кожної із сторін, суд приходить до висновку про необхідність покладання витрат сторін на правничу допомогу на обидві сторони і з врахуванням взаємозаліку таких витрат в остаточному розрахунку стягнути з відповідача на користь позивача в якості компенсації витрат на правову допомогу суму коштів в розмірі 5 000 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11-13, 81, 82, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ) в якості компенсації витрат на правову допомогу суму коштів в розмірі 5 000 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст додаткового рішення складений 06 листопада 2025 року.
Головуючий: В.М. Скляренко