Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/2685/25
Провадження № 3/553/728/2025
Іменем України
06.11.2025м. Полтава
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Н.І. Крючко розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше притягувався до адміністративної відповідальності:
-11 грудня 2024 року за ч.1 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн.;
-24 грудня 2024 року Шевченківським (Октябрським) районним судом міста Полтави за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850 грн.;
-28 січня 2025 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн, з позбавлення права керування транспортним засобом на 1(один) рік;
-17 лютого 2025 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн, з позбавлення права керування транспортним засобом на 1(один) рік;
-04 травня 2025 року за ч.4 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 20 400 грн,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП,
До Подільського районного суду міста Полтави надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до постанови суду від 04 вересня 2025 року матеріали справи № 553/2685/25 (провадження № 3/553/728/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАп, об'єднано в одне провадження зі справою № 553/2589/25 (провадження( 3/553/705/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 36287 від 15.06.2025 року о 21 год. 03 хв. у м. Полтава по вул. Охтирський шлях (Сакко), 1 керував транспортним засобом Hyndai accent, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло виражене тремтіння пальців рук ,порушення мови Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та в закладі охорони здоров'я, у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Порушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, таким чином ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим, відповідно до протоколу серії ЕПР № 362848 від 15.06.2025 року, притягуємий ОСОБА_1 15 червня 2025 року о 21 год 03 хв у м. Полтава по вул. Охтирський шлях, 1, керував транспортним засобом Hyndai accent, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами.
Правопорушення притягуємим ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року, таким чином ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, та враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, розцінює причину його неявки як неповажну. У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про можливість розгляду за відсутності особи на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", зазначив, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року). Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду судової справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 2.5 Правил, визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з Розділом 1 п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року , водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП та п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану аркотичного сп'яніння.
Проведення огляду особи з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: а) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); б) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції, за наявності ознак алкогольного сп'яніння, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції (зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Такий огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п.4 розділу ІІ Інструкції).
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого, висунутого проти нього, кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу ніж норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський, в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто, у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1-4 ст.130 КУпАП, до нього долучаються докази перебування особи у стані наркотичного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 4 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 24 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 (v0018700-08 ) від 19 грудня 2008 року) для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись (абзац четвертий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду N 18 (v0018700-08 від 19 грудня 2008 року).
Аналізуючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.3 КУпАП доведена сукупністю належних та допустимих доказів. Також суд вважає, що поліцейські, при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.3 КУпАП, діяли у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення визнається судом допустимим доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, як і сукупність інших доказів, які досліджені судом, зокрема, СД-диск із відеозаписами камер поліцейських щодо перебування ОСОБА_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, які об'єктивно узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи та підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 передбачених законом ознак наротичного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень ст. 130 ч 3 КУпАП.
Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100 затверджено "Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них".
Відповідно до п. 3.3 нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна використовуватися працівниками патрульної поліції та знаходитися в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо -транспортної пригоди, перевірці документів, арешті або затримання особи, поверхневому огляді, загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї, при наданні допомоги особам, у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.
Зміст відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських, наданого суду в додатку до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.06.2025 року відносно ОСОБА_1 та дослідженого судом, свідчить про те, що працівниками патрульної поліції відеозапис обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснювався відповідно до норм чинного законодавства. Зафіксовані даними камерами обставини підтверджують ті обставини, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення роз'яснювались права, передбачені чиним законодавством. Підстав, які б давали можливість суду вважати, що вказані обставини є сумнівними та неправдивими відсутні, оскільки вищевказані обставини узгоджуються між собою, є послідовними та такими, що повністю відповідають матеріалам справи. Даний факт також підтверджується і відеозаписом доданим до протоколів, де чітко видно, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, а також вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.3 КУпАП.
Зазначені вище докази є чіткими, достатньо переконливими (без суперечностей) та у своїй сукупності об'єктивно дають суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 КУпАП, ч.5 ст. 126 КУпАП «поза розумним сумнівом».
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд, виходячи із положень ст.23 КУпАП, зазначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Із змісту частини другою згаданої статті вбачається, що при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність судом не враховуються.
Як встановлено в ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення адміністративного стягнення ОСОБА_1 по даній справі з урахуванням положень ст. 36 КУпАП без застосування конфіскації транспортного засобу, так як відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення власником транспортного засобу Hyndai accent, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 .
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605 грн.60 коп..
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 126, 130, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.3 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення:
-за ч.5 ст. 126 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавлення права керування транспортним засобом на 5 років, без оплатного вилученням транспортного засобу;
- за ч.3 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП визначити остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 51 000,00 грн з позбавлення права керування транспортним засобом на 10 років, без оплатного вилученням транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Роз'яснити що штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня винесення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Полтави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо така скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги, постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Н. І. Крючко