Справа № 536/1908/25
Провадження № 2/536/1460/25
06 листопада 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Реки А.С.,
за участю секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає разом із позивачкою, добровільно відповідач матеріальної допомоги не надає, тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивачки в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня подання заяви про видачу судового наказу до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) належним чином засвідчену копію актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шудря В.І. в судове засідання не з'явилися, в провадження суду від представника позивачки надійшла заявп про проведення розгляду справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судових викликів за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою відповідача, поштові відправлення повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою», іншої адреси ОСОБА_2 суду не повідомив, тому, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином. Відповідач клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивачки на ухвалення заочного рішення, суд постановив про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2022 року (а.с. 6), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року (а.с.9) ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у зв'язку з тим, що не було додано копію актового запису про народження дитини, оскільки на момент народження дитини сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до копії актового запису про народження №06 від 21 березня 2022 року (а.с.19), батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстава запису відомостей про батька - спільна заява батьків про державну реєстрацію народження від 21.03.2022 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №95 від 07 квітня 2025 року (а.с.8).
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності зі ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки та стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Щодо вимог позивачки про стягнення аліментів з дати звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Як вбачається з ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року, 15 травня 2025 року позивачка зверталась до Кременчуцького районного суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу, проте ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу (а.с.9).
З огляду на вищевикладене, позивачка звернулась до суду з позовною заявою про стягнення аліментів та просить суд стягувати аліменти з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 15 травня 2025 року.
Однак суд не погоджується з посиланнями позивачки щодо визначення дати початку стягнення аліментів з дня звернення до суду із заявою про видачу судового наказу з огляду на таке.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч. 2 ст. 191 СК України).
Отже, ст. 191 СК України не пов'язує дату присудження аліментів з датою звернення до суду із заявою про видачу судового наказу у випадках відмови судом у видачі судового наказу.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії, на що неодноразово звертав увагу Верховий Суд, зокрема в постановах від 19.12.2019 року у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 року у справі №672/198/19; від 29.01.2020 року у справі №756/14483/18.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів. Вимоги позивачки про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Надані позивачкою в якості доказів ухилення відповідача від сплати аліментів, а саме її звернення до Кременчуцького районного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів, суд вважає неналежними, оскільки позивачці було відмовлено у видачі судового наказу у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не знайшли свого підтвердження, тому у їх задоволенні слід відмовити.
У відповідності до ст. 191 СК України аліменти підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 08 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, оскільки позивачка звільнена від його сплати при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 180-183 СК України, ст.ст. 2, 4, 5,12, 13, 76- 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-283, 430 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову - 08 серпня 2025 року і до повноліття дитини.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяА. С. Река