Справа №295/1227/25
Категорія 54
2/295/1396/25
28.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича щодо відмови № 1725/01-16 від 16.08.2024 у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на 1/6 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300 10 021 0001, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на праві сумісної власності;
- зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1825684401:08:004:0009 площею 0,0739 га;
- зобов'язати видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на 1/6 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300 10 021 0001, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: на 1/6 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку кадастровий номер 1810136300100210001. У визначений чинним законодавством строк вона звернулась до приватного нотаріуса Сєтака В.Я. з заявою про прийняття спадщини за законом, проте 16.08.2024 отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно.
ОСОБА_1 зазначає, що рішення нотаріуса про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно мотивоване тим, що окрім неї, спадкоємцем, який вважається таким, що прийняв спадщину, є ОСОБА_2 , який на момент смерті спадкодавця був зареєстрований з нею за однією адресою, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Позивач зауважує, що її брат ОСОБА_2 , хоча і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте станом на день відкриття спадщини фактично не проживав за вказаною адресою, а відтак немає права на спадкування. На день смерті ОСОБА_3 разом з нею була зареєстрована та фактично проживала лише ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що приватний нотаріус Сєтак В.Я. неправомірно відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на все належне померлій майно, внаслідок чого вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою судді від 31.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Відповідно до ухвали судді від 17.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; зменшено позивачу розмір судового збору, який підлягає сплаті, визначено його в розмірі 1211,20 грн; позовну заяву залишено без руху.
31.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.
28.04.2025 відповідач направив відзив на позовну заяву (а.с. 55-58), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Приватний нотаріус Сєтак В.Я. вказує, що ним не вчинялись неправомірні дії під час видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.
Зазначив, що за заявою ОСОБА_1 від 20.03.2023 ним була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який є сином померлої, особисто звернувся до приватного нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини, надав копію власного паспорта громадянина України, яка містить відмітку про його зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , тобто разом зі спадкодавцем.
У відзиві на позов вказано, що на підставі документів, які містяться в матеріалах спадкової справи, а саме з довідки з Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, в якій вказано, що разом зі спадкодавцем на момент її смерті, зареєстровані донька ОСОБА_1 та онук ОСОБА_4 , та з копії паспорта ОСОБА_2 встановлено, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які вважаються такими, що спадщину прийняли згідно з положеннями ст. 1268 ЦК України.
Будь-які інші відомості щодо визначення кола спадкоємців в матеріалах справи відсутні.
Приватний нотаріус вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ним на підставі документів, які були наявні в матеріалах спадкової справи, було встановлено коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Відповідач зауважує, що для отримання свідоцтва про право на спадщину або винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, спадкоємець повинен звернутись до нотаріуса із відповідною заявою зі всіма необхідними для цього документами.
Позивач із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та/або заявою на винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії до приватного нотаріуса не зверталась.
Приватний нотаріус Сєтак В.Я. у відзиві на позовну заяву вказав, що на підставі заяви позивача на виконання вимог чинного законодавства України ним може бути видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна, яке лишилося після смерті її матері, оскільки іншим спадкоємцем за законом, який вважається таким, що спадщину прийняв, є її брат - ОСОБА_2 .
20.05.2025 ОСОБА_1 направила клопотання про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 (а.с. 70).
В підготовчому судовому засіданні 12.08.2025 приватний нотаріус Сєтак В.Я. підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що позивач направила йому лише заяву про вступ в спадщину, із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину не зверталась, а відтак він не відмовляв позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.
Наголосив, що ОСОБА_2 особисто звернувся до приватного нотаріуса в усній формі, хотів подати заяву про вступ в спадщину, надав копію власного паспорта, в якому наявна відмітка про його зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проте не дочекавшись оформлення всіх необхідних документів, з невідомих причин залишив приміщення нотаріальної контори. На думку нотаріуса, ОСОБА_2 бажав оформити належні йому відповідно до норм чинного законодавства спадкові права щодо майна померлої матері, протягом 6 місяців заяву про відмову від спадщини не подавав.
Відповідач зауважує, що на підставі поданих спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 документів, вбачається, що спадкоєцями після її смерті є позивач та її брат ОСОБА_2 .
Відповідно до ухвали суду від 12.08.2025, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; закрито підготовче судове засідання розгляд справи призначений по суті на 28.10.2025 (а.с. 81-82).
Судом відмовлено в задоволенні клопотання про допит ОСОБА_2 в якості свідка, оскільки відповідно до ст. 92 ЦПК України третя особа може бути допитана як свідок лише за її згодою, яка в матеріалах справи була відсутня, а в судові засідання за викликом ОСОБА_2 не з'являвся. Крім того, обставини, які мала намір підтвердити позивач його показами, не входять до предмета доказування в межах завлених вимог до приватного нотаріуса.
23.10.2025 на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2025 приватний нотаріус Сєтак В.Я. направив належним чином засвідчену копію спадкової справи №71/2023, заведену до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 92-126).
В судовому засіданні 28.10.2025 ОСОБА_1 позовній вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задоволити. Не заперечувала, що її брат ОСОБА_2 на момент смерті матері був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою, проте фактично за вказаною адресою він не проживав. Додатково вказала, що ОСОБА_2 заяву про вступ в спадщину не писав, згоди, щоб спадкове майно після смерті матері перейшло до нього, також не надав, він не претендує на спадкове майно. Вважає, що він не може вважатися таким, що автоматично прийняв спадщину, оскільки разом з матір'ю фактично не проживав. Вказує, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 та має право на оформлення спадщини на все майно, яке належало матері. Вважає, відмову нотаріуса у видачі свідоцтва на все спадкове майно протиправною.
Відповідач в судове засідання 28.10.2025 не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с. 91).
Третя особа ОСОБА_2 в судові засідання не з'являвся, письмових пояснень по суті спору не надавав, копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви і доданих до неї документів, неодноразово направлялись відповідачу за відомим суду зареєстрованим місцем його проживання - АДРЕСА_2 , так і за адресою, яка була вказана позивачем у позовній заяві - АДРЕСА_3 (а.с. 51, 74), отримані ним особисто, що підтверджується підписом в повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 75, 77).
В подальшому судом отримані відомості про те, що місце проживання ОСОБА_2 з 25.11.2024 зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 84), однак направлене туди поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 85-90).
В судовому засіданні 28.10.2025 позивач зазначила, що ОСОБА_2 перебуває за межами території України.
ІІІ. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про народження та довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції про укладення шлюбу, на підставі якого прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (а.с. 6, 7, 30, 31).
Мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.02.2023 (а.с. 8).
Зі змісту довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №5322 від 04.10.2023 вбачається, що право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (5/6 ідеальних частин) та ОСОБА_3 (1/6 ідеальна частина) (а.с. 9, 23), а також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024 (а.с.10-12, 34).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку земельна ділянка за кадастровим номером 1810136300100210001, загальною площею 0,0623 га за адресою АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с. 35).
Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за заявою ОСОБА_1 від 20.03.2023 заведена спадкова справа №71/2023 (а.с. 92-126).
Згідно з довідкою Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 31.10.2023 за вих. №10-10/6685/2023, яка була надана на запит приватного нотаріуса Сєтака В.Я., зазначено, що за наявною в управлінні інформацією за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Додатково проінформовано, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить мешканцям на праві приватної власності і відомості про реєстрацію осіб у приватних будинках внесені в будинкові книги, які зберігаються у мешканців. Оформлені належним чином існуючі архівні будинкові книги зберігаються у власника (співвласників будинку і пред'являються ними для підтвердження факту реєстрації місця проживання (за необхідності). з 04.04.2016 до управління не звертались інші особи, місце проживання яких зареєстровано за цією адресою, для актуалізації даних. Враховуючи наведене вище інформація є неповною (а.с. 121).
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання № 764 від 10.11.2023 за зверненням ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , при обстеженні встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за вказаною адресою фактично не проживають з 2006 року (а.с. 38-39).
В матеріалах спадкової справи, направленої приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2025, міститься заява ОСОБА_1 про вступ в спадщину та копії документів, долучених заявницею до неї, зокрема, паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійне посвідчення, свідоцтво про смерті ОСОБА_3 (а.с. 93-99).
Крім того, в матеріалах спадкової справи містяться копії документів ОСОБА_2 - паспорт громадянина України з відміткою про зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 з 08.10.2008, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12ААР №426910 (а.с. 109-112, 114).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується змістом повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про народження від 20.03.2023 (а.с. 107-108).
16.08.2024 на заяву ОСОБА_1 від 02.08.2024 про надання інформації по спадковій справі, заведеній щодо померлої ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сєтак В.Я. повідомив, що згідно з документами, які знаходяться в матеріалах спадкової справи, при визначені спадкоємців, що прийняли спадщину, було враховано довідку Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, які були зареєстровані разом зі спадкодавцем на момент її смерті, а також одним із спадкоємців було подано паспорт громадянина України з відміткою про його місце реєстрації, що співпадає з місцем останньої реєстрації спадкодавця та свідчить про те, що він вважається таким, що прийняв спадщину (а.с. 36).
ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із частинами першою, третьою, п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Нормами частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Порядок прийняття спадщини та видача свідоцтва про право на спадщину регламентується нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Відповідно до п.1.2 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Згідно з пунктами 3.19, 3.20 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції чинній на момент відкриття спадщини)спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що мати позивача померла, спадкоємцями за законом після смерті якої є позивачка та її рідний брат ОСОБА_2 , які вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Факт прийняття спадщини ОСОБА_2 підтверджується тим, що на момент смерті матері ОСОБА_3 він проживав разом з нею, доказом чого є відмітка в його паспорті про зареєстроване місце його проживання станом на 16.02.2023.
З огляду на те, що в матеріалах справи наявна копія паспорта ОСОБА_2 , яку він подав нотаріусу особисто, відповідачем правомірно врахована така інформація при встановленні кола спадкоємців після смерті спадкодавиці.
Суд відхиляє доводи позивача, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки вона фактично проживала з матір'ю на день її смерті, в той час як її брат по провулку Каховському давно фактично не проживає і на спадщину не претендендує, позаяк такі обставини не входять до предмета доказування в межах заявленого спору, відповідачем за яким є приватний нотаріус, і вони не підтверджені належними доказами.
Суд констатує, що в матеріалах спадкової справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 фактично не проживав разом зі спадкодавицею на момент її смерті.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач в позовній заяві посилалась на те, що нотаріус вчинив неправомірні дії, відмовивши їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно. Також позивач вважає, що приватний нотаріус безпідставно взяв до уваги паспорт ОСОБА_2 і безпідставно дійшов висновку, що він проживав з матір'ю на момент її смерті.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
В пунктах 4.11-4.16 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_3 , судом не встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до приватного нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, як і не встановлено, що приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на спадщину.
Безпідставним є посилання позивачки на те, що приватний нотаріус Сєтак В.Я. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину згідно з листом від 16.08.2024 (а.с. 36), оскільки з його змісту такого не вбачається, в згаданому листі ОСОБА_1 лише надано роз'яснення, на підставі яких документів з матеріалів спадкової справи, заведеної щодо ОСОБА_3 , визначено коло спадкоємців.
Також судом не встановлено, що матеріали згаданої спадкової справи, містять достатні та необхідні документи, які б дали право нотаріусу видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно.
Суд не бере до уваги доводи позивачки, що факт непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавицею на час її смерті підтверджується змістом довідки Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 31.10.2023 за вих. №10-10/6685/2023, в якій зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 по 18.02.2023 були зареєстровані лише ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , оскільки в ній не відображаються повні відомості про склад зареєстрованих за цією адресою, про що в ній безпосередньо і зазначено (а.с. 121).
Факт проживання за цією адресою ОСОБА_2 на момент смерті матері підтверджується відміткою в його паспорті, який є первинним документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання, що правомірно було враховано приватним нотаріусом.
Суд відхиляє наданий позивачем Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання № 764 від 10.11.2023, складений за зверненням ОСОБА_1 , для призначення житлової субсидії як доказ на підтвердження того, що ОСОБА_7 не проживав за адресою: АДРЕСА_2 , на момент смерті ОСОБА_3 , хоча зареєстрований там (а.с. 38-39), оскільки він складений 10.11.2023, а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також суд ставить під сумнів зазначення в ньому відомостей про те, що ОСОБА_2 не проживає за цією адресою з 2006 року, позаяк на підставі Акту обстеження матеріально-побутових умов для призначення житлової субсидії підлягають засвідченню і встановленню обставини, наявні на час проведення такого обстеження.
Крім того, такий акт в матеріалах спадкової справи відсутній і нотаріусу не подавався.
Суд вважає безпідставними доводи позивача, що ОСОБА_2 не претендує на спадщину, оскільки він особисто подав приватному нотаріусу документи, які підтверджують його право на спадкування, які наявні в матеріалах спадкової справи, він не подавав нотаріусу заяву про відмову від спадщини в порядку ст. 1273 ЦК України, в судові засідання не з'являвся, доводи позивачки жодним чином не підтвердив.
На підставі наведеного, суд робить висновок, що позивачем не доведено, відповідно судом не встановлено, що приватний нотаріус Сєтак В.Я. під час оформлення спадкових прав позивача вчинив неправомірні дії або неправомірно відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно.
Суд звертає увагу, що в межах заявленого позову позивач не заявляла вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .
Звертаючись з позовом, позивач посилалась на те, що на підставі наявних в спадковій справі відомостей приватний нотаріус вчинив неправомірні дії, відмовивши їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за все майно.
Такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та інших).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).
Отже, встановивши фактичні обставини справи на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази на предмет їх належності, достовірності і достатності у взаємозв'язку та в сукупності, виходячи із заявлених позивачем підстав і предмету позову, як принципу диспозитивності цивільного процесу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що приватний нотаріус Сєтак В.Я. під час оформлення спадкових прав ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 вчинив неправомірну бездіяльність, яка полягає у неправомірній відмові у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно, як і не встановлено правових підстав для покладення на приватного нотаріуса обов'язку видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на 1/6 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 1810136300 10 021 0001, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
За наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, оскільки судом не встановлено порушення прав позивачки відповідачем при оформленні її спадкових прав.
Що стосується вимоги про покладення обов'язку на приватного нотаріуса Сєтака В.Я. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1825684401:08:004:0009 площею 0,0739 га, то з матеріалів справи судом не встановлено, що зазначена земельна ділянка входить до спадкового майна, не встановлено, яке відношення вона має до позивача, а відтак суд визнає її безпідставною і не вбачає підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 141 понесені витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, місце здійснення діяльності: м. Житомир, вул. Басейна, 3.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складений 07.11.2025.
Суддя О.В. Стрілецька