Справа № 161/20415/25
Провадження № 1-кп/161/1352/25
06 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140130000144 від 31 січня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», учасника бойових дій, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 31 січня 2025 року, приблизно о 14 год 34 хв, у с. Забороль Луцької міської територіальної громади Луцького району Волинської області (надалі - с. Забороль), керуючи в якості водія технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Seat Iвiza», р.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись разом з пасажиром ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вказаному автомобілі по проїзній частині автомобільної дороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» поблизу будинку №51 по вул. Володимирській у с. Забороль, в напрямку із селища Торчин Луцького району Волинської області до м. Луцька Волинської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, всупереч вимогам ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.5., 2.3. б), д), 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), був неуважним під час руху автомобіля, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою для того, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, не переконався, що напрямок руху автомобіля буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля ліворуч, виїхавши із займаної смуги руху на зустрічну смугу руху, і не надав дорогу автомобілю марки «Volkswagen Тransporter», р.н.з. НОМЕР_3 , який під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухався по проїзній частині вказаної автомобільної дороги в зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля марки «Seat Iвiza», внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля марки «Seat Iвiza», р.н.з. НОМЕР_2 , і автомобіля марки «Volkswagen Тransporter», р.н.з. НОМЕР_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження: множинні садна та забійно-рвані рани тіла; переломи обох кісток правого передпліччя у верхній його третині, правого стегна у нижній його третині, обох кісток правої гомілки у верхній її третині, перелом нижньої щелепи справа, травматичний переломовивих правого променево-зап?ястного суглобу; субарахноїдальний крововилив апікальної поверхні лівої потиличної долі, множинні злами ребер з обох сторін з розривами паріетальної плеври справа, забій легень, крововиливи в корені легень, двобічний гемоторакс; розриви селезінки та правої долі печінки, крововиливи в круглу зв?язку печінки, гемоперитонеум, забій правої навколониркової клітковини, що спричинили смерть ОСОБА_7 на місці події. Причиною смерті ОСОБА_7 є поєднана тупа травма тіла, яка супроводжувалась множинними зламами кісток скелету, забоями-розривами внутрішніх органів.
У прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебувають порушення ОСОБА_3 вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»: учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди громадянам; п.п. 1.5., 2.3. б), д), 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху: п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні необережних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та дані його дії кваліфікує, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушення (злочині), передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця і часу та наслідків, що настали, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 31 січня 2025 року в обідню пору доби у с. Забороль Луцької міської територіальної громади Луцького району Волинської області, керуючи автомобілем марки «Seat Iвiza», р.н.з. НОМЕР_2 , та рухаючись разом з пасажиром, його побратимом, теж військовослужбовцем, ОСОБА_7 по проїзній частині автомобільної дороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» поблизу буд. № 51 по вул. Володимирській у с. Забороль, в напрямку із селища Торчин Луцького району Волинської області до м. Луцька Волинської області, проявив неуважність, не переконався, що напрямок руху автомобіля буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав із займаної смуги руху на зустрічну смугу руху, і не надав дорогу автомобілю марки «Volkswagen Тransporter», р.н.з. НОМЕР_3 , чим допустив зіткнення з останнім. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир, що слідував разом з ним, загинув, а він отримав тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати, зазначаючи про добровільне відшкодування усіх збитків потерпілій стороні та лікувальній установі.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії необережного тяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, що правопорушення вчинено з необережності, разом з тим, грубість порушення Правил дорожнього руху, що є наслідком спричинення смерті потерпілого, інформацію про стан здоров'я обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться і за допомогою до них не звертався, його молодий вік, відомості про те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, має ряд нагород та подяк за волонтерську діяльність, активну громадську позицію, на його утриманні перебуває батько з другою групою інвалідності, який є учасником бойових дій у Афганістані, добровільне відшкодування витрат на його стаціонарне лікування та на лікування ОСОБА_8 , думку самої потерпілої, яка в судовому засіданні наполягала на призначенні обвинуваченому не суворого покарання, а саме, мінімального покарання, в тому числі, пов'язаного зі звільненням ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкції частини статті, за якою він засуджується у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, при цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, згідно ст. 76 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
При призначенні додаткового покарання, судом враховано правовий висновок викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, про те, що у разі, коли особа вчинила кримінальне правопорушення в сфері дорожнього руху, передбачене нормами Кримінального кодексу України, суд має право застосувати до такої особи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, навіть якщо вона до цього не мала такого права. У вищезазначеній постанові Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують транспортними засобами без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна (превентивна) мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
У відповідності до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України суд вирішує долю речових доказів та питання накладеного арешту.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз не стягуються з обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останні добровільно сплачені, що доводиться відповідними фіскальними чеками.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленням волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правовопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: автомобіль Seat Ibiza р.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_9 - повернути останньому; автомобіль Volkswagen Transporter р.н.з. НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_8 - повернути також останньому.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2025 року, на майно, вилучене 31 січня 2025 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди на ділянці автодороги Н-22 по вул. Володимирська, поблизу буд. № 51 у с. Забороль Луцького району Волинської області, а саме, автомобіль Seat Ibiza р.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_9 та автомобіль Volkswagen Transporter р.н.з. НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_8 - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1