Справа № 519/2312/25
Провадження № 1-кс/519/506/25
07.11.2025 м. Південне
Слідчий суддя Південного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025161200000489 від 11.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баранове, Одеської області, українця за національністю, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Прокурором до суду подано клопотання про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що 12.09.2025 року слідчим суддею Південного міського суду Одеської області до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого до 10 листопада 2025 року.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні 23.10.2025 надійшов до Південного міського суду Одеської області, підготовче засідання не проведено та не призначено.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання в повному обсязі та просила задовольнити.
Захисник обвинуваченого не заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, при цьому вважав за необхідне залишити раніше визначений розмір застави .
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя керується положеннями ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод за змістом яких, обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, та враховує, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Південного міського суду Одеської області від 12.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого до 10 листопада 2025 року, з можливостю внесення застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 складає 90 840 грн.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 23.10.2025 надійшов до Південного міського суду Одеської області, підготовче засідання не проведено та не призначено.
Прокурорами Доброславської окружної прокуратури Одеської області у Південному міському суді здійснюється підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні №12025161200000489 від 11.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами ст.199 КПК України.
Тобто, наведені вище обставини свідчать про наявність передбачених ч.6 ст.199 КПК України підстав для розгляду клопотання прокурора, слідчим суддею Південного міського суду Одеської області.
Запобіжний захід продовжується з метою попередження ризиків та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Згідно із ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Тому, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статей, які інкриміновані обвинуваченому, останній може переховуватись від суду. Також суд оцінює конкретні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому та відсутність стійких соціальних зв'язків, дружини, неповнолітніх утриманців, відсутність офіційного місця роботи та (або) навчання.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах тримання під вартою, зокрема, за станом здоров'я, слідчий суддя не встановив.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до ОСОБА_5 запобіжний захід та вважає, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на вищевикладені обставини, у задоволенні клопотання захисника про застосування до обвинуваченого домашнього арешту, слід відмовити.
Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання прокурора та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
У зв'язку із вищевикладеним слідчий суддя визнає за доцільне продовжити строк тримання під вартою та вважає за можливе залишити раніше визначений розмір застави 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 176-178, 183, 186, 193-194, 196, 197, 199, 205, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05.01.2026 включно, із можливістю внесення застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 складає 90 840 грн.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6