Справа № 523/18329/25
Провадження №2/523/7125/25
"06" листопада 2025 р. суддя Пересипського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння.
У відповідності до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідь на запит про встановлення адреси реєстрації відповідачів на адресу суду надійшла 23 вересня 2025 року. Даних про місце реєстрації відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не встановлено.
В порушення норм ч.4 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано належних документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або доказів звільнення від його сплати.
Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Оригінал такої квитанції додається до всіх позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших судових документів, що направляються до судової інстанції.
Згідно Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, що набрав законної чинності з 01.11.2011 р. судовий збір сплачується за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розмір ставки судового збору за подання заяви не майнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру - для фізичних осіб 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем пред'явлено дві позовні вимоги - немайнового характеру (про скасування рішення приватного нотаріуса) та майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Ціну позову щодо позовних вимог майнового характеру позивачем не зазначено.
В позовній заяві представник позивача посилається на п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Тобто, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» відсутні, оскільки позивач звернувся з позовними вимогами, які не випливають з правовідносин, які виникли під час виконання військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Також, Правовим висновком викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, визначено, що норма п. 13 ч. 1ст.5 Закону України № 3674-VI«Про судовий збір» має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановленіЗаконом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12,22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. У постанові № 6-1121цс16 від 30.11.2016 року Верховний Суд України зазначив, що таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Таким чином позивачу необхідно визначити ціну позову та надати суду докази сплати судового збору за позовні вимоги немайнового та майнового характеру або надати їнші документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, позивачем не зазначено паспортні дані (число, місяць та рік народження) відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Зазначена інформація необхідна суду для належного виконання ст. 187 ЦПК України, правильного визначення підсудності зазначеної цивільної справи та належного сповіщення відповідачів про розгляд справи. Також зазначена інформація буде слугувати для перевірки всіх можливих підстав для відмови у відкритті провадження по справі, в тому числі п.6 ч.1 ст. 186 ЦПК України та в подальшому, у разі задоволення позовних вимог - для належного виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2025 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків, який складає п'ять днів з дня отримання ухвали.
Стороною позивача - адвокатом Осадчуком М. П. 06 жовтня 2025 року надано заяву про усунення недоліків позовної заяви. В зазначеній заяві зазначено паспортні дані відповідачів та сплачено судовий збір у розмірі 3174 гривень 20 копійок.
Як зазначено в заяві про усунення недоліків позовної заяви, ціна позову становить 196266, 00 грн., що становить ціну Договору № 140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004.
Оплату судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 1211.20 грн. та одну вимогу майнового характеру в розмірі 1% від ціни позову (196 266,00 грн.) =1963 грн. Загалом: 3174,20 грн.
Таким чином за позовну вимогу майнового характеру, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2461412451100, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1963 грн.
Суд зазначає, що з моменту укладання Договору № 140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004 пройшло більше двадцяти років та ціна позову, що визначена позивачем не відповідає дійсній вартості майна на теперішній час. Квартира в новому будинку в межах міста Одеси станом на 2025 рік не може коштувати 196266 гривень.
Таким чином стороною позивача недоліки позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 23 вересня 2025 року в повному обсязі не виконані.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суддя вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків та роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 185, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування рішення приватного нотаріуса та витребування майна з чужого незаконного володіння - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя