Справа № 607/8471/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1068/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
29 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Хоміцька С.О.
та сторін: представник позивача - адвоката Бутрина С.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 607/8471/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
у квітні 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь 131330 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2023 біля 11:05 хвилин на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт. Велика Березовиця, ОСОБА_1 , який керував тз Mazda Familia днз НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виконуючи маневр повороту ліворуч при зеленому сигнал світлофора, не дав дорогу транспортному засобу марки «Рено», моделі «Меган», днз НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку та який, щоб уникнути зіткнення, був змушений різко змінити напрямок руху та допустив з'їзд у кювет із перекиданням транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав механічні ушкодження із матеріальними збитками. За цим фактом постановою судді Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122, 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-210416317 у ПРАТ СК «Еталон». Позивач стверджує, що 20.01.2025 йому перераховано грошові кошти в сумі 160000 грн страхового відшкодування згідно ліміту. Разом із тим, згідно висновку судового експерта Мазура М.С. від 14.10.2024 за № 115/24 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Renault Megan, днз НОМЕР_2 після ДТП, яке мало місце 31.03.2023 станом на момент ДТП приймається рівною вартості автомобіля - 291330 грн. Тому, просить стягнути різницю між вартістю матеріального збитку - вартості автомобіля до ДТП та сумою, яка виплачена страховою компанією - 160000 грн. Крім того, зазначає, що йому була завдана моральна шкоду, яка полягає у знищенні його майна, відсутності можливості користуватися засобом пересування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 114510 гривень матеріальної шкоди пошкодженням транспортного засобу, 30000 гривень моральної шкоди та 8333 гривень 03 копійки судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП, з урахуванням страхового відшкодування в розмірі 114 510, 00 грн, з огляду на таке.
Відповідачем отримано від ПрАТ "СК "ЕТАЛОН" регресну вимогу сплатити 160000 грн. На обґрунтування цієї вимоги страховиком повідомлено, що до них звертався позивач із заявою про виплату страхового відшкодування, разом із заявою було долучено звіт про оцінку КТЗ №92-D/15/97, що складений ФОП " ОСОБА_4 ", згідно якого ринкова вартість КТЗ (матеріальний збиток) = 284 733, 52 грн, а вартість КТЗ в пошкодженому стані = 78 963, 03 грн. Отже, було встановлено, що позивач надав із позовом інший розрахунок, аніж подав до страхової компанії, та на підставі якого було сплачено страхове відшкодування. У такому випадку розрахунок має бути здійснено наступним чином: 284 733, 52 грн. - 78 963, 03 грн - 160 000, 00 грн. = 45 770, 49 грн. Також, звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів того, що на експертний огляд КТЗ не було запрошено відповідача по справі. Його відсутність при огляді наразі надає підстав для сумніву, щодо правильності визначених пошкоджень. При цьому звертає увагу на те, що ДТП відбулось 31.03.2023, а огляд - 04.09.2024, тобто більше ніж через рік. На сторінці 3 висновоку експерта № 115/24 від 14.10.2024 , експерт зазначає, що тривалий час автомобіль не експлуатувався та зберігався не належним чином - відкрите середовище. Отже, висновок експерта не відповідає критерію об'єктивності, а відтак вказаний доказ не являється належним та достовірним, в силу вимог ЦПК України.
Також зазначає, що у ремонтній калькуляції, яка є додатком №2 до висновку експерта №115/24 від 09.10.2024, експерт визначаючи вартість ремонту керувався цінами станом на 06.03.2023, в той час, коли зобов'язаний був визначати вартість ремонту станом на дату ДТП, тобто 31.03.2023. Відтак, вважають, що дане порушення призводить до невірного визначення вартості матеріального збитку позивача, тобто прямо впливає на правильність висновку в цілому.
Вказують, що з метою повного та всебічного розгляду даної цивільної справи відповідачем було подано до суду клопотання про призначення проведення судової авто товарознавчої експертизи. В той же час, суд першої інстанції, відмовив у задоволенні вказаного клопотання чим грубо порушив право відповідача на справедливе та неупереджене судочинство.
Враховуючи викладене, вважають, що матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували понесений позивачем збиток, відтак в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди повинно бути відмовлено в повному обсязі.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, то вказують що такий розмір шкоди є явно завищений та не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, відтак в задоволенні вказаної вимоги повинно бути відмовлено в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Бутрин С.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року залишити без змін, а також просить продовжити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Посилається на те, що з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував своїм автомобілем, сталося ДТП, в якому пошкоджено транспортний засіб Renault Megan, днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Вказана обставина підтверджується постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2024 у справі №607/6996/23, яка залишена в силі постановою судді Тернопільського апеляційного суду від 04.07.2025.
У відповідності до частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІУ, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Цивільно правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена полісом полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-210416317 у ПРАТ СК «Еталон» , яка позивачу ОСОБА_3 виплатила страхове відшкодування, в межах страхових сум, в розмірі 160 000 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що пошкоджений автомобіль Renault Megan, днз НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_3 вважається фізично знищеним і ремонт його є економічно необґрунтованим.
Відповідно до висновку експерта від 14.10.2024 ринкова вартість автомобіля Renault Megan днз НОМЕР_2 до ДТП - 291330 грн, вартість ремонту без урахування зносу - 537412,39 грн, вартість ремонту з урахуванням зносу - 321340,57 грн.
Згідно вимог ст. 1194 ЦК України вбачається, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Тому, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до ДТП (291330) та після ДТП (16820) - 160000 грн страхового відшкодування, що становить 114510 гривень.
Також, доводи представника заявника щодо наявності сумнівів у правильності висновку експерта у зв'язку з тим, що про технічний огляд автомобіля не було повідомлено відповідача та він не був присутній при огляді транспортного засобу є безпідставними, оскільки на сторінці 2 висновку експерта від 14.10.2024 р. за № 115/24 вказано, що огляд транспортного засобу проводився в присутності ОСОБА_1 і про це повідомив при наданні показів в судовому засідання експерт Мазур М.С, а сторона відповідача в суд не надала належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта, який обізнаний про кримінальну відповідальність та його висновок підготовлено до подання до суду.
Щодо стягнення моральної шкоди із відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 в сумі 30 000 грн, то сторона позивача погоджується із таким висновком суду. Вважають, що розмір моральної шкоди відповідає завданим моральним збиткам, втратою особистого майна.
Також представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Бутрин С.,В. просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки строк був пропущений із поважних причин, так як в апеляційні скарзі його не було зазначено і про подання апеляційної скарги та її розгляд представнику позивача стало відомо 17.10.2025 із сайту апеляційного суду.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - Блізнєцов Є.А. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Бутрин С.В. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, його представника, представника позивача адвоката Бутрина С.В., проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортному засобу марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , що видно із свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 (а.с. 19).
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2024 у справі №607/6996/23, яка залишена в силі постановою судді Тернопільського апеляційного суду від 04.07.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП за те, що він 31.03.2023 об 11 год. 05 хв. на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки «Mazda» моделі «Familia», державний номерний знак НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виконуючи маневр повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дорогу транспортному засобу марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку та який, щоб уникнути зіткнення, був змушений різко змінити напрямок руху та допустив з'їзд у кювет із перекиданням транспортного засобу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні ушкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б), 16.6 Правил дорожнього руху.
Відповідно до висновку судового експерта Мазура М.С. від 14.10.2024 за №115/24 (а.с. 24-45) вартість КТЗ Renault Megan, днз НОМЕР_2 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яка мала місце 31.03.2023 станом на момент ДТП становить 291330 грн (1). Вартість матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ Renault Mega,n днз НОМЕР_2 після ДТП, яке мало місце 31.03.2023 станом на момент ДТП приймається рівною вартості автомобіля - 291330 грн (2). Вартість придатних для вторинного використання запасних /складових/ частин КТЗ Renault Megan днз НОМЕР_2 після ДТП яке мало місце 31.03.2023 станом на момент ДТП при зовнішньому візуальному обстеженні без проведення необхідних технологічних, інструментальних, діагностичних дефектовок деталей, механізмів, вузлів, агрегатів, вимірів /замірів/ ймовірно будуть становити 16820 грн (3).
Експерт зробив висновок, що вартість відновлювального ремонту (537412,39) є вищою від вартості тз до ДТП (291330 грн), а тому його ремонт є недоцільним.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтримав висновок, пояснив, що експертиза проведена у відповідності до методики, яка затверджена у встановленому законом порядку. Зазначив, що в абзаці другому сторінки 12 висновку була допущена описка, та зазначено замість тз Renault Megan - тз Ford VII 1.4і. Крім того, утилізаційна вартість автомобіля також визначена у відповідності до методики. Зазначає, що ним не визначалися вартість запчастин - двигуна та інших, оскільки згідно методики, вони можуть бути справними, але не мають гарантії, та відповідно до технічних рекомендацій не можуть встановлюватися на автомобіль, а тому не могли оцінюватися. Отже, бралися тільки цілі запчастини, щодо яких немає обмежень їх повторного встановлення на інше авто. Стверджує, що оскільки він описав пошкодження автомобіля у висновку, не було необхідності окремо складати акт огляду.
Відповідно до звіту про оцінку № 92-D/15/97 від 22.11.2024 ФОП ОСОБА_6 вартість матеріального збитку завданого позивачу = ринковій вартості автомобіля Renault Megan, днз НОМЕР_2 , а саме 284733,52 грн (а.с. 107-114).
Також, відповідно до звіту про оцінку № 93-R/15/44 від 31.03.2024, ринкова вартість пошкодженого автомобіля Renault Megan днз НОМЕР_2 78963,03 грн (а.с. 115-240).
Позивач стверджує, що за полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР 210416317 ним було отримано 160 000 грн страхового відшкодування.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав суду першої інстанції заяву, в якій просив у разі прийняття рішення щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування вартості збитків, що є рівні ринковій вартості належного позивачеві автомобіля на момент ДТП, розглянути питання щодо передачі на користь особи, відповідальної за шкоду, пошкоджене майно, зокрема автомобіль Renault Megan, днз НОМЕР_2 , номерні знаки в кількості 2 шт., ключі та свідоцтво про реєстрацію ТЗ.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння майнової шкоди ОСОБА_3 внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , у зв'язку з чим прийшов до переконання про необхідність стягнення з відповідача, на користь позивача різниці між фактичним розміром завданої позивачеві матеріальної шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в сумі 114510 грн.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи наведене, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тоді обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Статтею 28 Закону № 1961-IV визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV.
Відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Матеріалами справи підтверджено, що 31.03.2023 біля 11:05 хвилин на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт Велика Березовиця, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки “Mazda» модель “Familia», державний номерний знак НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виконуючи маневр повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дорогу транспортному засобу марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку та який, щоб уникнути зіткнення, був змушений різко змінити напрямок руху та допустив з'їзд у кювет із перекиданням транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу ОСОБА_3 транспортний засіб «Renault Megan» д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 07.05.2024 у справі № 607/6996/23, яка залишена в силі постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.07.2025, визнано винним у вчиненні адміністратиних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КупАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки «Mazda» моделі «Familia», державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «ЕТАЛОН», за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3293035, відповідно до якого встановлений ліміт відповідальності, зокрема страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн, і розмір франшизи - 0,00 грн
ПрАТ «ЕТАЛОН» було сплачено позивачу ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн.
Сторони погодилися з фактом фізичного знищення автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 .
Також, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 позивачем надано суду висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 14.10.2024 за № 115/24, яку здійснив судовий експерт ОСОБА_7 , який має вищу освіту за спеціальністю “Автомобільний транспорт», освітній кваліфікаційний рівень-магістр, та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України (а.с.24-40, т.1).
З висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_3 через адвоката Бутрина С.В., складеного 14.10.2024 за № 115/24, судовим експертом Мазур М.С., вбачається, що вартість КТЗ «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », без урахуванням отриманих пошкоджень у ДТП, яке мало місце 31.03.2023 року, станом на момент ДТП, приймається: "С" = 291 330, 00 грн.
Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », після ДТП яке мало місце 31.03.2023 року, станом на момент ДТП, приймається рівною вартості автомобіля, тобто: "У" = "С" = 291 330,00 грн.
Вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТ3 «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », після ДТП яке мало місце 31.03.2023, станом на момент ДТП (при зовнішньому візуальному обстеженні, без проведення необхідних технологічних-інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів/замірів), ймовірно будуть становити: "Су"= 16 820 грн.
Експерт, також зробив висновок, що вартість відновлювально ремонту 537412,39 грн, є вищою від вартості ТЗ до ДТП 291330 грн, а тому його ремонт є недоцільним.
Зважаючи на те, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «Renault Megane» д.н.з НОМЕР_2 перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, суд першої інстанції дійшов висновку, що транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки його відновлювальний ремонт є економічно необґрунтованим. Тому з урахуванням наданих доказів суд визначив, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до ДТП (291330) та після ДТП (16 820), що становить 274510 грн.
При цьому, оскільки ліміт відповідальності страховика (160000 грн), менший від розміру завданої шкоди (274510 грн), різницю, яка становить 114510 гривень слід стягнути із відповідача ОСОБА_1 .
Однак суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», вбачається, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.03.2019 у справі № 753/21303/16-ц, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи 17 липня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано заяву, в якій останній просив суд в разі прийняття рішення, щодо необхідності стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування вартості збитків, розглянути питання щодо передачі на користь особи, відповідальній за шкоду (відповідача), пошкоджене майно, зокрема пошкоджений автомобіль «Renault» Megane» д.н.з. НОМЕР_5 , номерні знаки в кількості 2 шт., ключі та сідоцтво про реєстрацію ТЗ (а.с.242-243, т.1).
При цьому, як вбачається з мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішено вказану заяву представника відповідача.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 14.10.2024 за № 115/24, вбачається, що вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТ3 «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », після ДТП яке мало місце 31.03.2023, станом на момент ДТП (при зовнішньому візуальному обстеженні, без проведення необхідних технологічних-інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів/замірів), ймовірно будуть становити: "Су"= 16 820 грн.
Таким чином, розмір матеріальної шкоди має розраховуватись наступним чином: 274510 грн (завдана шкода) + 16820 грн (вартість залишків пошкодженого ТЗ) - 160 000,00 грн (виплачене страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності) = 131 339 грн.
З урахуванням викладеного та враховуючи наявність клопотання відповідача, колегія суддів доходить висновку про необхідність зобов'язати позивача передати ОСОБА_1 залишки пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , а також номерні знаки в кількості 2 шт., ключі та сідоцтво про реєстрацію ТЗ.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги з приводу того, що матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували понесений позивачем збиток, відтак в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди повинно бути відмовлено в повному обсязі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вже зазначалось, на підтвердження матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 позивачем надано суду висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 14.10.2024 за № 115/24, яку здійснив судовий експерт ОСОБА_7 , який має вищу освіту за спеціальністю “Автомобільний транспорт», освітній кваліфікаційний рівень-магістр, та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз, стаж експертної роботи - 25 років. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.
З висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_3 через адвоката Бутрина С.В., складеного 14.10.2024 за № 115/24, судовим експертом Мазур М.С., вбачається, що вартість КТЗ «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », без урахуванням отриманих пошкоджень у ДТП яке мало місце 31.03.2023 року, станом на момент ДТП, приймається: "С" = 291 330, 00 грн;
Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », після ДТП яке мало місце 31.03.2023 року, станом на момент ДТП, приймається рівною вартості автомобіля, тобто: "У" = "С" = 291 330,00 грн.;
Вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТ3 «Renault Megane» р.н. НОМЕР_2 », після ДТП яке мало місце 31.03.2023, станом на момент ДТП (при зовнішньому візуальному обстеженні, без проведення необхідних технологічних-інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів/замірів), ймовірно будуть становити: "Су"= 16 820 грн.
Висновок підготовлений для подання до суду, в якому зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
За змістом ч.1-3 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно із частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_3 через адвоката Бутрина С.В., складеного 14.10.2024 за № 115/24, оскільки висновок проведений з дотриманням вимог діючого законодавства, містить чіткість і повноту відповіді на поставлені питання, а також відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, і те, що він підготовлений для подання до суду, а тому є належним та допустимим доказом у даній справі, що обґрунтовує та доводить розмір заподіяних позивачу збитків.
Таким чином, розмір матеріальної шкоди визначений судом на підставі поданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем.
Разом з цим, відповідачем не подано жодних доказів, які б спростували подані позивачем докази щодо підтвердження вартості матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , в апеляційній скарзі також не заявлено клопотання про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, тому не заслуговують на увагу доводи представника заявника, що наявний в матеріалах справи висновок транспортно-товарознавчої експертизи не є належним та допустимим доказом.
Суд вірно не взяв до уваги на спростування висновку судового експерта наявний в матеріалах справи звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, за замовленням страховика, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, як це вимагається частиною п'ятою статті 106 ЦПК України.
Також, доводи представника заявника щодо наявності сумнівів у правильності висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи 14.10.2024 за № 115/24, у зв'язку з тим, що про технічний огляд автомобіля не було повідомлено відповідача та він не був присутній при огляді транспортного засобу є безпідставними, оскільки на сторінці 2 зазначеного висновку експерта вказано, що безпосередній огляд зазначеного у питанні КТЗ забезпечений замовником і проведений експертом ОСОБА_7 в світлий час доби 04.09.2024, в присутності замовника ОСОБА_1 (учасник ДТП). Під час огляду проводилось фотографування цифровою фотокамерою і відповідні зображення наведені в додатку №1 до висновку. Вказане, також підтвердив в судовому засідання в суді першої інстанції експерт ОСОБА_7 при наданні показів.
Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, в інших випадках встановлених законом.
Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить висновки, що … [зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини].
Матеріалами справи підтверджено, протиправність дій заподіювача ОСОБА_1 та причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також судом першої інстанції встановлено, що моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких ОСОБА_3 зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, судом підставно враховано характер неправомірних дій відповідача, тривалість порушення прав позивача, глибину його душевних та психічних страждань пов'язаних з пошкодженням належного йому майна, порушення нормального ритму життя (необхідність вчинення додаткових дій, які за нормальних обставин не було необхідності вчиняти), нормальних життєвих зв'язків, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, і обґрунтовано стягнуто моральну шкоду в розмірі 30 000, яка відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
Посилання представника заявника - ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано належного, достовірного та достатнього доказу на підтвердження заподіяної моральної шкоди позивачу, колегія суддів до уваги не бере, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу ОСОБА_3 були завданні душевні страждання та психологічні переживання, які потребували необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення попереднього стану та відновлення своїх порушених прав, і вимушеності змін звичного способу життя у зв'язку з пошкодженням належному йому транспортного засобу, оскільки подія ДТП та пошкодження майна, що призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, є основою стресу та душевних хвилювань, що впливають на звичайний плин життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
Натомість, відповідачем ОСОБА_1 не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, проте припустився помилки при стягненні суми відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року змінити в частині відшкодування матеріальної шкоди, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 131330 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Залишки пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_3 , а також номерні знаки в кількості 2 шт., ключі та сідоцтво про реєстрацію ТЗ передати ОСОБА_1 .
В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025- залишити без змін.
Керуючись ст. ст.35, 259, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 серпня 2025 року змінити, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 131 330 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишки пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 .
В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 листопада 2025 року.
Головуюча Н. М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома