Справа №591/8765/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1199/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Самовільне залишення військової частини або місця служби
07 листопада 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19.09.2025, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 в якій він просив застосувати відносно нього положення ст. 69 КК України.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 19.09.2025.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_8 зараховано строк тримання під вартою, а саме: у період з 14.07.2025 по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін, але не більше ніж до 16.11.2025.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений просив врахувати те, що свою вину у вчиенні нкримінованого йому злочину він повністю визнав.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу в умовах воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.1,2,24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від неї, 03.06.2025 не пізніше 20-20 год. самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації підрозділу зазначеної військової частини у АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд. 14.07.2025 ОСОБА_8 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого правопорушення припинено. Тобто, у період з 03.06.2025 по 14.07.2025 ОСОБА_8 не виконував без поважних причин обов'язків військової служби, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, увесь час проводячи на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які апеляційну скаргу обвинуваченого підтримали і просили призначити ОСОБА_8 менш суворе покарання застосувавши положення ст. 69 КК України, думку прокурора, який проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого заперечив, просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом обвинуваченому ОСОБА_8 були роз'яснені положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки розгляду справи без дослідження доказів та обставин, які ніким не заперечуються. Обвинувачений не заперечував проти такого порядку, надав добровільно пояснення, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби та не з'явився на службу без поважних причин понад три доби, в умовах воєнного стану.
Щодо доводів обвинуваченого про суворість призначеного судом покарання та необхідність його пом'якшити, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який є не судимою особою, на обліку в нарко- та псих- диспансерах не перебуває, посередньо характеризується.
Крім того, судом враховано обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , а саме: повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що в даному випадку покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в мінімальній межі, що передбачена санкцією статті, за якою його визнано винуватим.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив застосувати відносно нього положення ст. 69 КК України та призначити йому менш суворе покарання, оскільки свою вину в інкримінованому йому злочині він повністю визнав.
У відповідь на вказане, колегія суддів увагу обвинуваченого звертає на положення ч.1 ст. 69 КК України відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Тобто, ст. 69 КК України не може бути застосована відно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення пов'язані з корупцією, а також кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 КК України.
Оскільки ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, колегія суддів не може задовольнити вимоги його скарги, застосувати ст. 69 КК України, та пом'якшити йому призначене судом першої інстанції покарання.
За таких обставин, оскільки кримінальний закон судом застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання узгоджується із статтями 50, 65 КК України, апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19.09.2025, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а ОСОБА_8 , який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4