Номер провадження: 11-кп/813/2655/25
Справа № 493/1591/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024160000000361, внесеному до ЄРДР 22 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 грудня 2025 року включно, із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який водночас не є для обвинуваченого безальтернативним.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала суду незаконна та необґрунтована.
Захисник звертає увагу, що розмір застави, встановлений судом у 5,5 розмірів перевищує максимальний розмір, який міг бути визначений для даного злочину, а також визначений розмір застави жодним чином необґрунтований та є непомірним для обвинуваченого.
На підставі наведеного захисник ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою визначити альтернативний запобіжний захід у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Водночас, прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Балтському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12024160000000361, внесенє до ЄРДР 22 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 , як і не оспорює те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що існують заявлені ризики, які виправдовують обрання запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.
Що стосується доводів захисника з приводу розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, розмір застави стосовно останнього повинен бути визначений саме у встановлених вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону межах, а саме від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В свою чергу, апеляційний суд, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 , а також обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, зокрема, корисливий характер вчинених кримінальних правопорушень, спричинення матеріальної шкоди на суму 5 492 238 гривень, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для зменшення розміру визначеної застави, є безпідставникми, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024160000000361, внесеному до ЄРДР 22 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4