Номер провадження: 22-ц/813/6566/25
Справа № 522/17858/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2025 року у складі судді Ковтун Ю.І.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних зв'язків та сімейних відносин між фізичними особами, в якій просить встановити факт родинних зв'язків, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт сімейних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 (рос. « ОСОБА_4 ») народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса. 06.04.1973 заявник уклав шлюб з ОСОБА_5 , після чого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (записано російською мовою). З ОСОБА_3 він має спільного сина, а саме ОСОБА_7 (рос. « ОСОБА_8 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.05.1997 йому видано паспорт громадянина України, в якому ПІБ записано українською мовою « ОСОБА_9 », тобто при написанні прізвища в другому складі замість букви «и» написано букву «і». Картка ФО-ПП від 26.04.2006 також видана на ім'я ОСОБА_1 08.01.2002 його дружині видано паспорт громадянки України, в якому її ПІБ записано українською мовою «ОСОБА_3 », тобто при написанні прізвища в другому складі використано букву «и». Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 07.10.1998 підтверджує, що його присвоєно ОСОБА_3 . У його сина прізвище під час оформлення паспортного документу також записано українською мовою як « ОСОБА_6 », тобто при написанні прізвища в другому складі використано букву «и». Вказані обставини свідчать про наявні розбіжності в написанні його прізвища, прізвищ його сина та дружини українською мовою, що виключає документальне підтверджений факту родинних зв'язків із сином, а також наявність сімейних відносин із дружиною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, які наявні в реальній дійсності і які неможливо встановити іншим чином.
У поданій до суду заяві наведені загальні посилання заявника щодо захисту його прав та інтересів та не зазначено, який безпосередньо юридичний наслідок настане для заявника у разі встановлення даних факту.
При цьому заявником не доведено неможливості встановлення таких фактів у позасудовому порядку, зокрема, шляхом внесення відповідних виправлень до документів, які підтверджують родинні/сімейні відносини чи особистих документів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 червня 2025 року та задовольнити заяву ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником доведено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що суд дійшов необґрунтованих висновків про відсутність підстав для звернення до суду, оскільки звертаючись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попередньо готувалися зробити йому подарунок у вигляді нерухомості, проте із-за розбіжностей в написанні прізвищ відсутня доведеність першого ступеню споріднення ОСОБА_1 з власним сином та дружиною, а тому як наслідок, існує необґрунтований обов'язок заявника щодо сплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від вартості подарунку. Додатково заявник вказував, що за внутрішнім волевиявленням бажає щоб належні йому права на все його майно у майбутньому перейшли до спадкоємців першої черги за законом, зокрема, сину: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також заявник зазначав, що встановлення факту родинних в'язків з сином додатково забезпечить захист його законного права на підтримку при настанні непрацездатності, що передбачена ст. 51 Конституції України, ст. 202 - 203 СК України.
Доводи скарги також мотивовані тим, що посилання суду на можливість внесення виправлень в документи помилкові, оскільки відповідна процедура профільним законодавством не передбачена. Так, законодавцем передбачено дві процедури, такі як доповнення актового запису та внесення змін до актового запису, проте жодна з них не підміняє собою встановлення факту родинних зв'язків.
Помилковим є і висновок суду першої інстанції, що встановлення факту родинних відносин в судовому порядку можливе за умови смерті особи, з якою такий факт встановлюється, оскільки приписи ст. 315 ЦПК України, на які послався суд першої інстанції, жодним чином не передбачають такі умови.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 29 червня 1993 року, мовою документу зазначено « ОСОБА_4 » народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса.
Відповідно до повторного свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 05 червня 1973 року, 06.04.1973 було укладено шлюб між: мовою документу « ОСОБА_4 », 1947 р.н. та « ОСОБА_5 », 1952 р.н. про що складено актовий запис №963. Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище: мовою документу « ОСОБА_6 ».
25 травня 1997 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області видано паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , на ім'я « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до картки фізичної особи-платника податків, яка видана 26.04.2006 Державною податковою інспекціє у Малиновському районі прізвище, ім'я по батькові заявника зазначено « ОСОБА_1 ».
08.01.2002 Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було видано паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 на ім'я « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також у паспорті в графі «Сімейний стан» міститься відмітка про реєстрацію шлюбу 06.04.1973 з: « ОСОБА_4 , 1947 р.н.».
07.10.1998 ДПІ у Жовтневому районі видано довідку по присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я « ОСОБА_3 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , яке видано 21.05.1974 зазначено мовою документа « ОСОБА_8 » народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначено батько: мовою документа « ОСОБА_4 » мати: мовою документа ОСОБА_3 », про що 21.05.1974 зроблено запис за № 457.
07.08.2019 Органом 5115 було видано паспорт громадянина України на ім'я « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як слідує з копій паспортів громадян України, які видані на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також з довідки № Д1-237628-ф/л від 15.09.2021, яка видана Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 , вказані особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту родинних зв'язків та сімейних відносин між фізичними особами.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
У вказаній справі ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити факт родинних зв'язків та сімейних відносин між фізичними особами, встановити факт родинних зв'язків, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт сімейних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Заявник посилався на те, що встановлення заявлених ним юридичних фактів має значення для охорони його прав та інтересів, оскільки забезпечить можливість отримання майна у подарунок без необґрунтованої додаткової сплати податків, а також дасть можливість бути впевненим, що у майбутньому права на майно до спадкоємців перейдуть до першої черги за законом, а також у випадку потреби, заявник може захистити власні законні права на підтримку від сина.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту родинних зв'язків та сімейних відносин, суд виходив з того, що заявником не зазначено, який безпосередньо юридичний наслідок настане для заявника у разі встановлення даних факту. При цьому заявником не доведено неможливості встановлення таких фактів у позасудовому порядку, зокрема, шляхом внесення відповідних виправлень до документів, які підтверджують родинні/сімейні відносини чи особистих документів.
Крім того, суд першої інстанції посилався на пункт 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, яким встановлюється можливість встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в судовому порядку, в сукупності з висновками Верховного Суду України в листі 01.01.2012, вказує на те, що встановлення такого факту в судовому порядку можливо за умови смерті особи, з якою заявник бажає встановити факт родинних відносин.
Проте з таким висновком суду погодитися неможна, виходячи з наступного.
Звертаючись із заявою про встановлення факту ОСОБА_1 обґрунтовує її, що розбіжність в анкетних даних заявника та його дружини та сина, а саме в зазначені їх прізвищ в документах, призводить до чисельних порушень прав, які пов'язані із необхідністю доведення родинних відносин заявника із дружиною та сином.
Колегія суддів звертає увагу, що в порядку окремого провадження дійсно може бути встановлений факт родинних відносин між фізичними особами, однак родинними стосунками (у праві) є кровний зв'язок між людьми (або кровне споріднення), з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків.
Виходячи з вимог Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Встановлено, що причиною унеможливлення доведення факту споріднення є різне написання прізвищ заявника та його дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 . Отже, з формальних міркувань ОСОБА_1 позбавлений права отримання пільги, визначеної державою.
Дійсно, Порядок розгляду справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано у главі 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Розділу IV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України, зокрема щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Суд має право встановлювати юридичні факти тільки за додержання таких умов: а) це мають бути юридичні факти, тобто такі, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин; б) заявниками у цих справах можуть бути тільки громадяни; в) коли чинне законодавство допускає судовий порядок встановлення даного факту; г) коли в іншому порядку його встановити не можна; ґ) при встановленні факту не повинен вирішуватися спір про право.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом.
Так, з матеріалів справи встановлено, що метою встановлення заявленого факту є застосування передбачених законодавством податкових пільг при укладенні договору дарування нерухомого майна на користь заявника.
Відповідно до ст.174 Податкового кодексу за нульовою ставкою буде оподатковуватись дохід, отриманий від прийняття у дар майна фізичними особами, які є родичами першого або другого ступеня споріднення. Такі особи звільнені від сплати податку 5% від вартості нерухомого майна та військового збору 1,5% від вартості майна при отримані в дар нерухомого майна. Якщо ж обдаровуваний не є членом сім'ї дарувальника першого або другого ступенів споріднення, то отримана в дар нерухомість підлягає оподаткуванню та відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» необхідно отримати послуги експерта з оцінки майна, що також тягне за собою певні матеріальні витрати. Особами, відповідальними за сплату податку до бюджету є обдаровані, які отримали подарунок, тобто в даному випадку такою особою є заявник. В разі ж доведеності факту 1 ступеню спорідненості між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заявник звільняється від такого обов'язку.
Тобто, у застосуванні податкових пільг при укладенні договору дарування нерухомого майна зачіпаються права та інтереси заявника, тому що з наданих ОСОБА_1 документах на підтвердження факту родинних відносин вбачається різне (відмінне) написання його (заявника) прізвища « ОСОБА_1 » та прізвища сина « ОСОБА_2 » та дружини « ОСОБА_3 », які не заперечують що ОСОБА_1 є відповідно батьком та чоловіком останніх.
Відмінність лексичного написання прізвища заявника та осіб, яких він зазначає як сина та дружини, виникла під час перекладу українською мовою з російської.
Щодо висновків суду першої інстанції про можливість встановлення родинних відносин між ним та його сином та сімейних відносин з дружиною в позасудовому порядку.
Аналіз правових норм які регулюють спірні правовідносини свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Родинні/сімейні відносини виникають в момент їх офіційної реєстрації, а отже реалізація механізму зміни прізвища, що відбувається після вказаних подій не може підмінити собою встановлення такого факту.
У зв'язку з викладеним єдиним ефективним способом захисту у даній справі є звернення до суду в порядку окремого провадження за правилами ЦПК України, а в позасудовому порядку, не призведе до належного відновлення порушеного права, у разі оскарження відмови до судів адміністративної юрисдикції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв'язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв'язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо.
Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).
Верховний Суд України в листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:- спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;- інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази:
1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Цей перелік не є вичерпним.
Водночас рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень в актовий запис, видачі заявнику нового паспорта.
Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
З матеріалів справи вбачається, що родинні відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) підтверджуються наступним.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження прізвище, ім'я та по-батькові записані мовою документа як « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 21.05.1974.
У свідоцтві про народження складеного мовою документа зазначено, що «27.04.1974 родился ОСОБА_8 , актовая запись № 457, отец - ОСОБА_4 , мать - ОСОБА_3 ».
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.06.1993 мовою документа зазначено, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 родился ОСОБА_4 ».
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 25.05.1997, анкетні дані на першій сторінці зазначені українською мовою - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на другій сторінці зазначені на російській мові - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Тобто, при видачі документів за новими зразками, які складені українською мовою прізвище заявника « ОСОБА_6 » було перекладено на « ОСОБА_9 » (укр.мова).
У паспорті громадянина України № НОМЕР_7 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвищем зазначено « ОСОБА_6 ».
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про встановлення факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьком та сином.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.
Судом встановлено, що 06.04.1973 мовою оригіналу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_6 ) уклали шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про одруження від 05.06.1973, серії НОМЕР_2 , отже є чоловіком та дружиною.
Написання прізвища чоловіка ОСОБА_9 , а дружини - ОСОБА_6 , пов'язане з перекладом паспортних документів з російської мови на українську мову.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Незалежно від того, яку мету встановлення факту зазначено заявником, очевидним є те, що причиною неможливості підтвердити факт родинних відносин є різне написання прізвищ внаслідок їх перекладання, що є ознакою формальних перешкод для підтвердження ступеню споріднення.
Разом із тим кожна особа має право на підтвердження свого родинного походження, а тому відмова в задоволенні заяви з формальних міркувань за встановлених обставин є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому апеляційний суд вважає за неможливе застосування судової практики, на яку послався суд першої інстанції.
Отже, на підставі вищевказаного, апеляційний суд вважає, що факт того, що заявник ОСОБА_1 та заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є батьком та сином, та відповідно чоловіком та дружиною, підтверджується обсягом наданих заявником письмових доказів, та з яких вбачається між ними родинні зв'язки та сімейні відносини.
Право на отримання пільги при отримання дарунку від членів сім'ї передбачено законом, та іншого порядку встановлення факту родинних відносин, окрім як судового, не визначено, отже, відмова в встановленні факту родинних відносин погіршує правове становище заявника порівняно з іншими особами, право на пільги яких ґрунтується на факті споріднення, що є несправедливим щодо нього.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних зв'язків та сімейних відносин задовольнити.
Встановити факт родинних зв'язків, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ).
Встановити факт сімейних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: