Номер провадження: 11-кп/813/1332/25
Справа № 946/9454/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.11.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024166150000382 від 30.09.2024 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівськ Одеської області, громадянина Україна, із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого докером-механізатором в ТОВ «Компанія «Мар Шіппінг», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.11.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання:
-за ч. 1 ст. 358 КК у виді пробаційного нагляду на строк один рік;
-за ч. 4 ст. 358 КК у виді пробаційного нагляду на строк один рік.
На підставі ст. 70 КК ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді пробаційного нагляду на строк один рік та три місяці.
У силу ст. 59-1 КК покладено на ОСОБА_7 обов'язки, що передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Також вироком стягнуто процесуальні витрати та скасовано заходи забезпечення кримінального провадження.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він у грудні 2022 року, точну дату та час не встановлено, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на підроблення посвідчення тракториста-машиніста з метою його подальшого особистого використання для посвідчення своєї особи та права керування транспортними засобами, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , знаючи законний порядок отримання посвідчення тракториста-машиніста, порушуючи Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 №217, реалізовуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, з метою подальшого використання його для посвідчення права керування, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою фото-редактору вніс свої особисті дані з фотокарткою в бланк посвідчення тракториста-машиніста, а також завірив зазначений бланк посвідчення своїм підписом. З метою доведення свого кримінально протиправного умислу на підроблення документа до кінця ОСОБА_7 вирушив до друкарні в м. Ізмаїлі Одеської області, адресу якої не встановлено, де за допомогою знакодрукуючого пристрою з термосублімаційним способом друку роздрукував посвідчення тракториста-машиніста із серійним номером НОМЕР_1 від 20.12.2022, начебто виданого ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на ім'я ОСОБА_7 , яке не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України та виготовлене не підприємством, що здійснює випуск даної продукції.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 358 КК, а саме підроблення посвідчення з метою використання його підроблювачем.
Крім того, ОСОБА_7 29.09.2024 близько 14:30, точного часу не встановлено, керуючи транспортним засобом - навантажувачем фронтальним марки «Doosanad300n» з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухався по вул. Набережна Луки Капікраяна, 14 в м. Ізмаїлі Одеської області, де був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. З метою використання завідомо підробленого посвідчення водія, діючи умисно, для підтвердження своєї особи та права керування транспортним засобом, достовірно знаючи про те, що посвідчення тракториста-машиніста із зазначеним на ньому серійним номером ЕА 222570 від 22.12.2022, начебто видане ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на ім'я ОСОБА_7 є підробленим, використав завідомо підроблений документ, пред'явивши його працівнику поліції.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК, а саме використання завідомо підробленого документа.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в частині призначеного судом покарання.
Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального проступку, збитків кримінальним проступком не спричинено.
Просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження закрити на підставі ст. 45 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 будучи належним чином сповіщеними про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили. При цьому клопотань про їх обов'язкову участь у судовому засіданні не заявлялось.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого та його захисника, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності даних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів справи вбачається, що до обвинувального акта додана письмова заява ОСОБА_7 , складена в присутності захисника ОСОБА_8 , якою він погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, обвинувачений також беззаперечно визнав свою винуватість.
Враховуючи, що учасниками справи не оспорювались встановлені під час дізнання обставини і згодні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження), про що свідчать клопотання прокурора та відповідна письмова заява обвинуваченого, що додані до обвинувального акту, суд, вивчивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначення розгляду у судовому засіданні обвинувального акта, виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження, та про наявність підстав для ухвалення вироку відносно ОСОБА_7 у спрощеному провадженні (без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження).
У апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюються фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, встановлених судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого, а також правильність кваліфікації його дій у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Щодо доводів захисника в апеляційній скарзі, то колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер і обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зокрема обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд першої інстанції відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 67 КК України щодо обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Також, судом враховано те, що ОСОБА_7 вчинив умисні кримінальні проступки.
Відповідно до медичних довідок, ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 не належить до осіб з інвалідністю.
Тобто, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_7 , того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях та активно сприяв їх розкриттю, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, що обтяжують його покарання суд першої інстанції призначив покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік та три місяці.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також сталу практику Верховного Суду, згідно якої визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що міра покарання обвинуваченому обрана, відповідно до ст. 65 КК України правильно.
Що стосується вимог сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від покарання на підставі ст. 45 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 45 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, дійове каяття полягає в тому, що після вчинення кримінального правопорушення особа щиро покаялася, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. При цьому, активне сприяння - це добровільні дії особи, що вчинила кримінальне правопорушення, спрямовані на допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого кримінального правопорушення, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття кримінального правопорушення.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 (у справі №759/7784/15-к), розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Як було вищезазначено, суд першої інстанції до обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Поряд з тим, апеляційний суд зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям можливе в разі вчинення нею вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
При цьому, як з обвинувального акту, так і під час його розгляду у суді, не було встановлено обставин, що зазначені кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив з необережності, натомість у вироку зазначено, що обвинувачений, вчиняючи їх діяв з умислом.
Апеляційний суд зазначає, що за наведених обставин, підстави для закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України відсутні.
Таким чином колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 370, 374, 404, 409, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.11.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024166150000382 від 30.09.2024 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4