Номер провадження: 11-сс/813/1882/25
Справа № 523/18171/25 1-кс/523/5582/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвала мотивована тим, що в судовому засіданні слідчим було надано постанову від 03 вересня 2025 року, якою клопотання ОСОБА_6 від 29 серпня 2025 року, зареєстроване в канцелярії територіального органу поліції 01 вересня цього ж року, було задоволено частково, із викладенням підстав та мотивів постановлення такого процесуального рішення. При цьому відмову слідчого надати ОСОБА_6 пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілої необхідно тлумачити, як фактичну відмову у визнанні за заявницею наявності відповідного процесуальному статусу потерпілої.
Слідчий суддя також вважав, що постанова слідчого від 03 вересня 2025 року в цілому відповідає передбаченим ст.ст. 55 та 220 КПК Україні, формі та порядку розгляду клопотання заявниці про визнання потерпілою та наступне вчинення певних процесуальних дій.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням слідчого судді,ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проведено без участі ОСОБА_6 , оскільки остання будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилася, однак в апеляційній скарзі просила про розгляд справи без її участі.
Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що можливості оскарження ухвали слідчого судді, яка прийнята за наслідками розгляду даної скарги, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку регламентований Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 309 КПК України визначений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Зокрема, ч. 2 ст. 309 КПК України встановлено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Натомість, ч. 3 ст. 309 КПК України визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Вищезазначені норми кримінального процесуального закону не передбачають можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність посадових осіб, пов'язану з неналежним, на думку заявниці, розглядом її клопотання про вчинення наступних процесуальних дій: ненаданням витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо даного кримінального провадження, неврученням пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілої; не надання інформації про слідчих та дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в даному провадженні, а також в не призначенні судової психологічної експертизи для визначення розміру моральної шкоди.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом України не встановлені заборона або обмеження в реалізації права на оскарження до суду певних судових рішень під час досудового розслідування, а визначена особлива процедура оскарження апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, яка в даному випадку не була дотримана апелянтом, що не позбавляє його права звернення в подальшому до суду за захистом своїх прав у відповідній стадії кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Водночас, в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18 Суд дійшов висновку про те, що якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Верховний Суд визнав правильними такі рішення апеляційних судів (ухвала Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №439/1271/17; постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №180/210/17).
Таке ж рішення суд апеляційної інстанції повинен постановити й у разі, якщо під час апеляційного розгляду в судовому засіданні апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді буде встановлено, що ця скарга подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК.
Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23.01.2019 у справі №738/1482/16-к).
Враховуючи викладене та зазначені вище положення судової практики, колегія суддів вважає за необхідне, використовуючи в даному випадку за аналогією закону положення вищезазначених ч. 4 ст. 399 КПК України, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , оскільки оскаржувана нею ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 32, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність старшого слідчого СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4