Справа № 459/1/25 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/811/817/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
01.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором №79147689 від 14.07.2024 року в розмірі 16900 грн та судові витрати.
Позов позивач обґрунтовував тим, що 14.07.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79147689 шляхом обміну електронними повідомленнями та прийманням (акцепту) умов, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 02867. Відповідно до умов договору позики №79147689 від 14.07.2024 року TOB «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 10 000 гривень строком на 30 днів, перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідача. Відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. Однак ОСОБА_1 порушив умови договору та не виконав покладені на нього зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 16900 гривень, з яких 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 2040,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими процентами; 4860,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за прострочену позику.
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму заборгованості за договором № 79147689 від 14.07.2024 в розмірі 12040,00 гривень, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 2040,00 грн - заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 2157,15 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 4000 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення суду в частині незадоволених позовних вимог оскаржило ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованого нарахування відсотків на прострочену позику в сумі 4860,00 грн є помилковим. Крім того, судом неправильно встановлено термін нарахування відсотків за користування кредитом. Нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитом за 90 календарних днів після настання строку повернення позики є мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору, що передбачено ст. 625 ЦК України, зі застосуванням відсоткової ставки, погодженої сторонами у договорі позики №79147689 від 14.07.2024 року та передбаченої Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» в редакції від 19.04.2024 року. Позичальнику надано повну інформацію, в тому числі про розмір процентів за понадстрокове користування кредитом, які є грошовими коштами, що нараховуються на залишок суми кредиту у передбачених договором випадках за невиконання позичальником умов договору.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику у розмірі 4 860,00 грн скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 14 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79147689, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 02867.
За умовами договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року позикодавець зобов'язувався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Пунктом 2.1. договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року передбачено, що сума позики становить 10 000 грн.
Згідно пунктів 2.2., 2.3 договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року строк дії позики - 30 днів, дата повернення позики - 12 серпня 2024 року.
Відповідно до пункту 2.3 договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року, протягом строку дії договору діє фіксована процентна ставка, що становить 0,68 % в день, а за понадстрокове користування позикою встановлена процентна ставка 2,70 % в день. Ставки визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до договору.
В пункті 4 договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.
Відповідно до п. 17 договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов'язань за цим договором усім своїм майном.
Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором позики № 79147689 від 14 липня 2024 року. При цьому, ОСОБА_1 договірні зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості за цим договором.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 79147689 від 14 липня 2024 року така становить 16900 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2040 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 4860 грн - заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитними коштами.
Як убачається зі зазначеного розрахунку заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»нараховувало ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами до 30 серпня 2024 року.
При цьому, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 2040 грн нараховано до 12 серпня 2024 року, тобто в межах строку кредитування, за процентною ставкою 0,68 % в день, що відповідає умовам договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року, відтак свідчить про правомірність нарахування такої.
Нараховуючи заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом в розмірі 4860 грн за період з 13 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року, позивач покликався на те, що ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, продовжував ними користуватися після закінчення строку дії договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року, що є підставою для нарахування відсотків за передбаченою п. 2.3. договору процентною ставкою, що становить 2,7% в день.
Задовольняючи частково позовн Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд першої інстанції виходив з того, що договір позики № 79147689 від 14 липня 2024 року укладено до 12 серпня 2024 року, а після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12040 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2040 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку дії договору.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та встановленим судом обставинам.
При цьому, колегія суддів враховує, що зміст пункту 2.3. договору позики № 79147689 від 14 липня 2024 року та його розміщення в структурі договору серед пунктів, якими врегульовано основні умови позики, а не відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за цим договором, свідчить про те, що в ньому передбачені проценти як плата за користування кредитними коштами.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Оскільки договір позики № 79147689 від 14 липня 2024 року укладено на 30 днів, строк дії договору закінчився 12 серпня 2024 року, про що безпосередньо зазначено в умовах договору, тому нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами в розмірі 4860 грн як міра відповідальності за неналежне виконання умов договору, колегією суддів не враховуються, оскільки як убачається зі змісту позовної заяви ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вимоги про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України позивачем не пред'являлися.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи,є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 27 жовтня 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» залишити без задоволення.
Заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра