Справа №522/21610/24
Провадження №2-адр/522/24/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Абухіна Р.Д. розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено.
Скасовано Постанову у справі про адміністративне правопорушення № АВ/23785 від 23.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 .
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито.
Під час ухвалення рішення судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат.
27 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 908,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Судом вирішується лише питання про судові витрати, тому, враховуючи положення ч.2 ст.252 КАС України, клопотання розглядається без повідомлення учасників справи.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали заяви, додані до неї документи та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.2 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 гривень.
Адміністративний позов містив вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн.
До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 02.12.2024 №9362-3603-1784-6487, відповідно до якої було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У ч.3 ст.139 КАС України зазначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, враховуючи те, що судом ухвалено рішення про повне задоволення позовних вимог, проте, не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Диспозиція статті вказує на два строки: до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення, за умови, що сторона до закінчення судових дебатів зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позові не вказав, що подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу відбудеться протягом 5 днів після ухвалення рішення.
Таким чином, строк на подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу сплив, адже позивач мав п'ять днів лише у разі заявлення про це до закінчення судових дебатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суд має враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Представник позивач не просить поновити пропущений процесуальний строк, а тому заяву про ухвалення додаткового рішення в частині щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без розгляду.
Суд додатково зазначає, що постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року по справі №160/16902/20 зазначається про те, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Підстав для прийняття додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не встановлено, тому заява в цій частині залишається без розгляду.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст.132, 137, 139, 243, 246, 252, 255, 293, 295 КАС України суд,-
Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення суми судового збору - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , суму сплаченого судового збору, у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Р.Д. Абухін
06.11.2025