Дата документу 07.11.2025 Справа № 336/12470/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/12470/24 Пр. № 22-ц/807/1770/25Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І. Суддя-доповідач Гончар М.С.
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Полякова О.З.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «АВРАМЕНКА 5А» (надалі - ОСББ «АВРАМЕНКА 5А») до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталія Григорівна, про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинком
У грудні 2024 року ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-4, 42-46), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по внескам на управління будинком за період з 01.05.2021 року по 30.11.2024 року в сумі 15127,20 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., витрати на отримання довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 45,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 20.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1468, виданого 20.11.2023 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., отже успадкувала права та обов'язки спадкодавця, у тому числі заборгованість по внескам на управління будинком, яка утворилась за період з 01.05.2021 року.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дацюк О.І. (а.с.36). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.52-54) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2025 року (а.с.75-81) позов ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» у цій справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» (ЄДРПОУ 43903446) заборгованість зі сплати внесків на управління будинком за період з травня 2021 року по листопад 2024 року включно в сумі 15127,20 грн., судовий збір сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2545,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.91-100) просила поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнутих витрат на утримання будинку та стягнути з ОСОБА_1 внески на управління будинком за період з травня 2021 року по листопад 2024 року включно в сумі 9961,39 грн., а також витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати згідно наданих платіжних документів
В автоматизованому порядку 18.08.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Полякова О.З. (а.с.103). Ухвалою апеляційного суду від 18.08.2025 року (а.с.104) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 28.08.2025 року (а.с.107). 29.08.2025 року суддя член-колегії Кухар С.В. та 29.08.2025 року і 01.09.2025 року суддя-член колегії Поляков О.З. перебували у нетривалій відпустці, яка не давала права їх заміни в автоматизованому порядку іншими суддями. У період з 30.08.2025 року по 31.08.2025 року включно мали місце вихідні дні (довідка а.с.108). Ухвалою апеляційного суду апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження, скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.109-110), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 05.09.2024 (а.с.112-123). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10.09.2025 року (а.с.124), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.125). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 15127,20 грн. - а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (а.с.130-132).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк В.К. у цій справі підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що за відомостями з ЄДДР, відповідач ОСОБА_1 з 01.06.2005 року зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с.58).
За відомостями з Державного реєстру речових прав, трикімнатна квартира загальною площею 67.35 кв. м, житловою площею 42.1 кв. м АДРЕСА_1 з 20.11.2023 року на праві спільної часткової власності по 1/2 частці належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1467 та 1468, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г (а.с.30).
Протоколом №1 від 20.09.2020 року установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_3 затверджено статут ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» (а.с.27).
09.11.2020 року в ЄДРЮО зареєстровано ОСББ «АВРАМЕНКА 5А», код ЄДРПОУ 43903446, керівник: Шевченко І.Є., адреса: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 5А (а.с.26).
Протоколом №1 загальних зборів ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» від 20.02.2021 року затверджено кошторис та розмір внесків ОСББ на управління будинку та прибудинкової території у сумі 05,90 грн. за 1 кв. м з житлових та нежитлових приміщень (а.с.27).
Протоколом № 6 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «АВРАМЕНКА 5А» затверджено кошторис та суму внесків на 2024 рік у розмірі 05,00 грн. за 1 кв. м для перших поверхів та нежитлових приміщень, 6 гривень для других поверхів та вище починаючи з 01.06.2024 року (а.с.28).
Як правильно було встановлено судом першої інстанції із розрахунку позивача (а.с.5), спадкодавець належним чином зобов'язання зі сплати внесків на управління будинком не виконував, а після смерті спадкодавця зазначені витрати не оплачувала спадкоємець ОСОБА_1 , в результаті чого у період з травня 2021 року по листопад 2024 року виникла заборгованість в сумі 17127,20 грн., з яких у вересні 2022 року було сплачено 2000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 15127,20 грн.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами; господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 5, 10 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Згідно ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб. Реалізація прав об'єднання,визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об'єднання.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду. Несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості зі сплати по відповідних рахунках у примусовому порядку.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Розділом 5 п. 2 Статуту ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» передбачений обов'язок співвласника своєчасно (не пізніше 25 числа, наступного за звітним) і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі ( в тому числі за утримання будинку і прибудинкової території), якщо інший термін не встановлено загальними зборами або іншими нормативно-правовими актами.
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач, як власник нерухомого майна, у відповідності до ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України зобов'язана утримувати належне їй майно та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна. Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2020 у справі №906/884/19, дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для власників житлових приміщень, які в силу прямої норми закону несуть тягар утримання належного їм майна та зобов'язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення.
За ст. 1268 ч. 5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, згідно з положенням ст. 1218 ЦК України.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 20.11.2023 року в порядку спадкування, а відтак вона успадкувала право власності на квартиру, а одночасно і обов'язок зі сплати витрат на утримання будинку, який існував у спадкодавця станом на день відкриття спадщини (а.с.30).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить суд першої інстанції застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за період з травня 2021 року по листопад 2024 року включно.
За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас, Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Із цим позовом ОСББ «АВРАМЕНКА 5А» звернулося 17 грудня 2024 року (відмітка суду на позові - а.с. 2), однак враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, а зміни, внесені до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно з якими, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, набули чинності з 17.03.2022 року, отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що строк позовної давності не є пропущеним позивачем у цій справі щодо вищезазначених всіх заявлених позовних вимог до відповідача у цій справі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , отримавши спадщину та набувши право власності на квартиру, набула й обов'язок зі сплати внесків на управління будинком, який був у спадкодавця, а також і той, який виник після прийняття відповідачем спадщини у неї самої, однак не сплатила їх в установлені строки, тому, судом першої інстанції правильно встановлено, що позов позивача до відповідача у цій справі підлягає задоволенню у повному обсягу.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_1 суді першої інстанції не заперечувала проти позову позивача у цій справі з підстав пропуску позивачем у цій справі строку, передбаченого ст. 1281 ч. 2 ЦК України («Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців») взагалі: «Кредиторові належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину одержаного майна (у цій справі свідоцтво ОСОБА_1 було отримано одночасно після смерті обох спадкодавців 20.11.2023 року - а.с. 30) незалежно від настання строку вимоги» (відзив відповідача на позов позивача в особі іншого представника - адвоката Левицької Ю.В. - а.с. 62-67).
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ст. 1281 ч. 3 ЦК України - у цій справі позивачем до позову було додано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно відносно квартири відповідача ОСОБА_1 лише від 15.11.2024 року - а.с. 30, належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані).
Крім того, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати в апеляційному порядку у цій справі те, що суд першої інстанції не розглядав.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування на:
- частину , належну ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. 20.11.2023 року;
- частину, належну ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. 20.11.2023 року (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
На момент подачі позову позивачем у цій справі у грудні 2024 року (а.с.2) про стягнення заборгованості з внесків по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.05.2021 року по 30.11.2024 року у розмірі 15127,20 грн., обидва спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже були померлими, позови до померлих осіб не подаються (ст. 186 ч. 1 п. ЦПК України), тому вищезазначений позов був поданий позивачем у цій справі вже лише до ОСОБА_1 особисто, як власника цієї квартири, та як спадкоємця боргів її батьків, оскільки останні є меншими за вартість цієї квартири, як майна, набутого відповідачем ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування за законом (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, ст. 1282 ч. 1 ЦК України - спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину…). .
В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобов'язує.
Крім того, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ч. 1 ЦК України).
За змістом ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ч. 5 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ст. 1220 ч. 2 ЦК України).
Таким чином, відповідачу ОСОБА_1 належить частина вищезазначеної квартири після смерті: - ОСОБА_4 - з 09.07.2021 року та - ОСОБА_5 - з 15.05.2023 року.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину чи отримання його ОСОБА_1 лише 20.11.2023 року не позбавляє спадкоємця права на спадщину у вигляді цих часток по квартири з 09.07.2021 року та з 15.05.2023 року відповідно (ст. 1296 ч. 3 ЦК України).
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із тим, апеляційний суд вважає, що позивач також не має права на стягнення з відповідача у цій справі будь-якої суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді та зокрема документально підтвердженої на суму 2500,00 грн. (а.с. 139-141), яка складається лише з підготовки відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача - 2500,00 грн. Оскільки, апеляційний суд вважає достатньою загальну суму 2545,00 грн., яка вже була стягнута судом першої інстанції у цій справі з відповідача на користь позивача в якості компенсації його витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, враховуючи, що апеляційний суд розглядав дану справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, копія апеляційної скарги разом із додатками до неї та копією ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі надсилались позивачу до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» (довідка про доставку електронного документу - а.с.127, 129), представник позивача - Здорик О.І. отримував копію апеляційної скарги і знайомився з останніми (право, а не обов'язок представника позивача в силу вимог ст. 43 ч. 1 п. 1 ЦПК України) в «електронному кабінеті» позивача (довідка - а.с.127, 129), належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а подача позивачем вказаного відзиву на апеляційну скаргу відповідача у цій справі є виключно правом позивача, а не його обов'язком в силу вимог ст. 360 ЦПК України, і тому позивач виключно на свій власний розсуд забажав скористатись цією оплатною послугою його адвоката (ст. 20 ч. 1 ЦК України).
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 07.11.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В. Поляков О.З.