Дата документу 16.10.2025 Справа № 333/8646/25
Єдиний унікальний № 333/8646/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/887/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
16 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апатіти Мурманської області, рф, громадянину росії, маючого середню освіту, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 жовтня 2025 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 121120 грн., -
Старша слідча СВ ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про продовження застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 20 жовтня 2025 року включно.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України за наступних обставин.
Так, у період часу з 13 години 35 хвилин по 13 годину 51 хвилину 25 червня 2025 року, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, із подальшим продовженням його дії, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не поміченими, з метою особистого збагачення, проник до приміщення квартири АДРЕСА_2 , де побачив власника квартири ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відпочивала на дивані.
Далі, ОСОБА_7 , продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, незважаючи, що в кімнаті квартири знаходилася ОСОБА_10 , діючи таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A35 5G» 8/256 GB, в корпусі жовтого кольору, ІМЕІ № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , вартістю 10601 гривня 60 копійок, з сім картою НОМЕР_3 . Після чого, прокинулася ОСОБА_10 та побачила ОСОБА_7 , який стояв в кімнаті квартири. Поки власниця квартири піднімалася з дивану, ОСОБА_7 разом з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 10601 гривень 60 копійок.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з 03 години 24 хвилин по 03 годину 26 хвилин 19 липня 2025 року, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із подальшим продовженням його дії, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким не поміченими, з метою особистого збагачення, проник до приміщення магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав грошові кошти у сумі 18615 гривень 90 копійок, купюрами номіналом 1000, 500, 200, 100, 50, 20,10.
Після чого, ОСОБА_7 разом з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями ФОП « ОСОБА_11 » матеріальну шкоду у розмірі 18615 гривень 90 копійок.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26 червня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082040000840 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
20 липня 2025 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 вересня 2025 року.
Постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 10 вересня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 20 жовтня 2025 року.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтування скарги вказує, що посилаючись в оскаржуваній ухвалі на його громадянство рф, суд не взяв до уваги той факт, що він безперервно більше 10 років проживає на території України, з 2018 року має постійне місце проживання, а посилання на воєнний стан вважає необґрунтованим.
Зазначає, що у судовому засіданні він намагався довести про непомірність визначеної йому застави, з огляду на його майновий стан.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що підозрюваний більше, ніж 10 років проживає на території України. Зазначив, що хоча підозрюваний ОСОБА_7 і неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте, жодного разу не переховувався.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що дане кримінальне провадження вже скеровано до суду, підготовче судове засідання призначене на 17 жовтня 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, і яке може бути задоволено при умові, що заявлений ризик, який став обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є вагомі обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З огляду на ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання особи під вартою, і існують об'єктивні перешкоди для завершення досудового розслідування.
Таким чином, у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, слідчий суддя, розглядаючи вказане клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 199 КПК України, встановив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою, заявлені слідчим ризики продовжують існувати та не зменшилися до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу і в сукупності з даними про особу підозрюваного вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного відносно нього запобіжного заходу.
З вказаними висновками слідчого судді, колегія суддів повністю погоджується, оскільки перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів провадження встановлено, що необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 підтверджена.
Так, строк дії запобіжного заходу закінчувався 17 вересня 2025 року, проте у кримінальному провадженні не були виконані всі необхідні слідчі дії, а саме, необхідно: отримати висновки комплексних судових фототехнічної та портретної експертиз; вжити заходи щодо отримання дозволу на використання результатів проведених негласно слідчих розшукових дій; виконати вимог ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
В апеляційній скарзі необхідність проведення зазначених слідчою дій не заперечуються.
З наданих суду матеріалів убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, перевіряючи доводи клопотання слідчої на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчої в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, у зв'язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, продовжує існувати ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги не здобуто і відомостей про міцні соціальні зв'язки підозрюваного ОСОБА_7 , які б були для нього стримуючим фактором від переховування.
При цьому, із оскаржуваної ухвали випливає, що підозрюваний є громадянином російської федерації, зі слів ОСОБА_7 , він проживає у своєї родички, проте, відомостей щодо наявності у нього постійного місця проживання, матеріали, додані до клопотання не містять.
Також апеляційний суд вважає, що є актуальним на даний час і ризик незаконного впливу на потерпілу, який обумовлюється тим, що ОСОБА_7 будучі обізнаним про місце проживання потерпілої ОСОБА_10 , з огляду на те, що місцем вчинення злочину є місце її проживання, може здійснювати на неї певний вплив з метою зміни її показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наразі жоден із свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані свідків, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Серед іншого, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України також не зменшився, з огляду на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні знаходиться на початковій стадії, збір доказів у даному кримінальному провадженні не завершився, а будучі обізнаним з інформацією про кримінальне провадження, про обставини, що є предметом доказування у ньому, про наявність чи відсутність певних доказів, які стали відомі ОСОБА_7 , у зв'язку із розглядом клопотання про продовження відносно нього запобіжного заходу, підозрюваний може вчинити дії, які будуть направлені на перешкоджання у подальшому розслідуванню кримінального провадження.
Також колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є вкрай високим, оскільки із встановлених обставин випливає, що ОСОБА_7 неодноразово судимий, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі умисні злочини, вчинив дії за які знову підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання за попереднім вироком, не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що вказує на те, що він заробляє на життя шляхом вчинення корисливих злочинів, та у свою чергу, в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів.
Таким чином, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, клопотання слідчої задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою відносно останнього.
Також, при розгляді клопотання відповідно до вимог ч. 3 ст.199 КПК України досліджені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
При цьому, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких було перевірено.
З урахуванням особи підозрюваного, стану його здоров'я, наявності обґрунтованої підозри, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, беручи до уваги те, що на даний час у вищезазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, колегія суддів не знайшла підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З приводу доводів щодо розміру застави, встановленого слідчим суддею, то на переконання колегії суддів, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, був встановлений у межах, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Ураховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що призначення застави саме в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наявним ризикам, і такий розмір застави, з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин справи, не є непомірним для нього.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 жовтня 2025 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 121120 грн., залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4