Справа № 305/769/22
Закарпатський апеляційний суд
03.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/529/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 і продовжено строк тримання під вартою, до 01.12.2025 включно, без визначення застави, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12021070000000143 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Прокурор 29.09.2025 подав клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а ризики, зазначені в п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та неодноразового провадження ОСОБА_6 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
Задовольняючи клопотання прокурора і продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав на те, що з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення у сукупності із даними про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , є доведеними ризики, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, взявши до уваги те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не завершено, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду від 03.10.2025 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою скасувати та визначити останньому заставу в межах ч. 5 ст. 182 КПК України із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
-2-
Суд першої інстанції безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилається на те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не надано жодних доказів про наміри обвинуваченого будь-яким чином порушувати процесуальні обов'язки під час судового провадження. ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, зокрема родину та постійне місце проживання, на утриманні трьох малолітніх дітей, за місцем тримання під вартою характеризується позитивно, має хронічний бронхіт у стадії ремісії, систематично звертається до медичної частини та отримує медикаментозне лікування. Суд безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду уважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотрималася.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити
-3-
або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу .
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
-4-
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 7 до 12 років); фактичні обставини, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого (в порядку ст. 89 КК України не судимий, непрацюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судового розгляду кримінального провадження.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків: переховування обвинуваченого від суду, незаконний вплив на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінального правопорушення іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень. Відомостей про те, що указані ризики на даний час відпали чи зменшилися, у матеріалах контрольного провадження немає.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про відсутність в обвинуваченого ОСОБА_6 намірів будь-яким чином порушувати процесуальні обов'язки під час судового провадження, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують встановлених ризиків та жодним чином не впливають на висновки суду про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
Стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що стороною захисту не надано доказів, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, які б унеможливлювати тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
-5-
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом не враховано погіршення стану здоров'я ОСОБА_6 через наявну хронічну хворобу є безпідставними, оскільки такі відомості були враховані судом першої інстанції під час обрання запобіжного заходу. Більш того, відповідно до медичної довідки, виданої завідувачем ММЧ № 9, ОСОБА_6 має хронічний бронхіт в стадії ремісії. Систематично звертається до медичної частини, отримує медикаментозне лікування.
Крім того, колегія суддів констатує, що дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, родину, постійне місце проживання, трьох малолітніх дітей на утриманні, за місцем тримання під вартою характеризується позитивно, на думку апеляційного суду, не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті вчиняти дії, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, про які зазначено в оскаржуваній ухвалі, а також не свідчать про те, що такі ризики перестали існувати чи зменшились, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на інший, більш м'який, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , виходячи з вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбаченим ст. 2 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не визначив обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, апеляційний суд визнає неспроможними і такі відхиляє з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, його особистих характеристик та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У разі підозри у вчиненні тяжкого злочину застава встановлюється в межах від 80 до 300 прожиткових мінімумів.
Разом з тим, за змістом положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Суд апеляційної інстанції вважає, що постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, посилаючись при цьому на відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.03.2025 та протокол допиту потерпілого, відповідно до яких потерпілому надходять погрози вбивства, насильства, знищення майна від ОСОБА_6
-6-
Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд не виконав обов'язок застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є безпідставними та необгрунтованими. На переконання апеляційного суду, місцевий суд дійшов належного висновку про неможливість визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, оскільки застава не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 як обвинуваченого у кримінальному провадженні та буде недостатнім запобіжним заходом для запобігання встановленим ризикам.
Досліджені судом апеляційної інстанції наявні у матеріалах контрольного провадження докази, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.03.2025 та протокол допиту потерпілого від 11.03.2025, повністю підтверджують вищевказаний висновок.
Враховуючи ці обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 не вчиняв жодних насильницьких дій відносно потерпілого.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовано продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено і апеляційним судом не встановлено таких обставин під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу та задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою є обґрунтованою, законною і такою, що постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не наведено обставин та не надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.10.2025 щодо ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді