Справа № 299/2447/24
Закарпатський апеляційний суд
30.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження № 11-кп/4806/489/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 ,
Ухвалою Виноградівського районного суду від 09 вересня 2025 року ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 09.09.2025 по 07.11.2025 включно.
ОСОБА_10 продовжено обов'язки прибувати до суду на першу вимогу, не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну та не спілкуватися з визначеними судом особами строком на 60 діб з 09.09.2025 року по 07.11.2025 року (включно).
З матеріалів контрольного провадження слідує, що прокурором подано до Виноградівського районного суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 в частині покладених обов'язків у кримінальному провадженні №12023070080000768 від 27.11.2023 року про обвинувачення ОСОБА_8 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_10 ч. 4 ст. 296 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 27.11.2023 року близько 13 години 40 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік будинку № 18 по вул. Партизанській в с. Підвиноградів Берегівського району, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, з хуліганських мотивів, тобто грубо порушуючи встановлені норми суспільної поведінки, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, відкрито нехтуючи встановленим у суспільстві порядком, в ході конфлікту, що виник між мешканцями компактного ромського поселення вищевказаного населеного пункту, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, в присутності інших осіб, прагнучи самоутвердитися способом демонстрації грубої фізичної сили, тримаючи в правій руці металеву лопату з дерев'яним руків'ям, використовуючи малозначний привід, а саме прохання ОСОБА_11 припинити з ним словесний конфлікт, підійшов ззаду до останнього та діючи з метою заподіяння смерті іншій людині, наніс вістрям вищезазначеної лопати один удар в область тім'яної частини голови ОСОБА_11 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді рвано-забійної рани на шкірних покривах тім'яної ділянки голови з крововиливом в м'які тканини внутрішньої поверхні м'яких покривів тім'яної ділянки голови та перелому склепіння черепа, внаслідок яких ОСОБА_11 помер у приймальному відділенні КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 218/в від 26.01.2024 вищевказані тілесні ушкодження відповідно до пункту 2.1.1.а) «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вкладаються в час пригоди та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_11 .
Вищевказані дії ОСОБА_8 кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів.
27.11.2023 року близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_10 , знаходячись в громадському місці, а саме на вулиці неподалік будинку № 18 по вул. Партизанська в с. Підвиноградів, Берегівського району, діючи умисно, маючи умисел на вчинення хуліганства, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, тримаючи у правій руці заздалегідь приготовлений предмет - дерев'яну биту, з метою нанесення тілесних ушкоджень, показуючи свою зверхність над оточуючими, в присутності сторонніх людей, під час конфлікту, який виник між місцевими жителями, спричинив тілесні ушкодження громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Вищевказані дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_10 звільнено з під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі 514 760 гривень існують підстави для продовження строку дії даного запобіжного заходу у частині покладених на нього судом вищевказаних обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з врахуванням того, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, не з'являтись на виклики до суду, з метою переховування може виїхати за межі Закарпатської області, впливати на свідків в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із продовженням тримання під вартою.
У зв'язку з цим прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_10 просив продовжити запобіжний захід в частині покладених обов'язків.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що розгляд кримінального провадження триває. Обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час утримується під вартою. Однак з врахуванням обставин справи, тяжкості висунутих обвинувачень, розонансності справи, ризики, наведені у клопотання прокурора є обґрунтованими, що у свою чергу не дає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Також слідчий суддя вказав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_8 , та тяжкості пред'явленого обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Також слідчим суддею встановлено, що доводи прокурора щодо продовження обов'язків відносно ОСОБА_10 є належним чином мотивовані та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій вказує на невідповідність оскаржуваного рішення фактичним обставинам справи та принципам правозастосування. Зазначає, що місцевим судом не враховано особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, є багатодітним батьком, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має сукупність серцево-судинних захворювань, яке неможливо забезпечити в умовах пенітенціарної установи. Крім того зауважує, що обґрунтованість підозри базується виключно на суперечливих показах свідків та проведеній з суттєвими порушеннями експертизі. Просить скасувати ухвалу та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю.
В подальшому адвокат ОСОБА_9 додала копію ухвали Виноградівського районного суду від 09.04.2025, якою ухвалено повернути розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на стадію підготовчого судового засідання. Крім того, адвокат ОСОБА_9 надала додаткові пояснення, що ОСОБА_8 майже два роки тримається під вартою без права внесення застави. Вказала, що ОСОБА_15 є багатодітним батьком семи дітей, одружений та має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий. Просила врахувати дані поясненя.
На апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_16 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_13 та потерпіла ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_7 подали заперечення.
Адвокат ОСОБА_16 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_13 вказує, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_7 зазначає, що зміст пред?явленого обвинувачення, тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних діянь в яких обвинувачується ОСОБА_8 , невизнання ним вини у вчиненні злочину, його особистість, виправдовує тримання обвинуваченого під вартою. Застосування саме тримання під вартою у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_17 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає перегляду лише в межах апеляційної скарги, адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , оскільки інші учасники контрольного провадження апеляційних скарг не подавали.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований, або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку визначеному законом.
Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканість, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції ), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції». У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини у всіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 закону України «Про виконання рішень та практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання доцільності застосування чи продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 331 КПК, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
З матеріалів контрольного провадження слідує, що на розгляді Виноградівського районного суду перебуває кримінальне провадження №12023070080000768 за обвинуваченням ОСОБА_8 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_10 ч. 4 ст. 296 КК України.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що місцевий суд, обґрунтовуючи своє рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, послався на те, що розгляд кримінального провадження триває. Обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час утримується під вартою. Разом з тим, зазначивши, що з врахуванням обставин справи, тяжкості висунутих обвинувачень, розонансності справи, ризики, наведені у клопотання прокурора є обґрунтованими, що не дає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів бере до уваги положення ст. ст. 176, 178, 183 КПК України, відповідно до яких, тримання особи під вартою є виключним запобіжним заходом і застосовується лише, якщо жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Однак, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про повторне застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримані не повною мірою.
Обираючи повторно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 найбільш суворий запобіжний захід, місцевий суд не з'ясував та не навів переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти заявленим прокурором ризикам з врахуванням обставин цієї конкретної справи.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського Суду з прав людини, що згідно з ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, є частиною національного законодавства щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (рішення у справі «Руденко проти України»).
В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду, в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «W.v. Switzerland», строк тримання особи під вартою повинен бути розумним і не може оцінюватись абстрактно. Питання розумності знаходження обвинуваченого під вартою повинно оцінюватись в кожній справі відповідно до її специфічних рис. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі лише, якщо є специфічні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи («W.v. Switzerland judgment of 26 Januaru 1993, Series A no. 254 - A, p. 15, § 30)».
Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи повторного застосування такого запобіжного заходу має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою. Отже, це є порушенням пункт 3 статті 5 Конвенції.
При оцінці зібраних у судовому провадженні доказів, доводів апеляційної скарги, та прийнятті судового рішення, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містить формальний виклад обставин та базується лише на тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , у разі визнання його винуватим, а також на вагомості наявних доказів про вчинення ним інкримінованих йому злочинів.
Однак, місцевий суд, погодившись з доводами сторони обвинувачення, викладеними у клопотанні, не оцінив у сукупності всіх обставин даного кримінального провадження, що є обов'язком суду згідно з приписами ст. 178 КПК України.
При цьому, оскаржувана ухвала взагалі не містить належного обґрунтування необхідності застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу.
Також колегія суддів наголошує на тому, що прокурором не було доведено, а місцевим судом не було встановлено переконливих обставин, які б беззаперечно стверджували, що з плином часу заявлені ризики не зменшились та виправдовують подальше застосування до обвинуваченого найбільш суворого виду запобіжного заходу.
Зокрема, ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у справах проти України у зв'язку з тим, що навіть тоді, коли йшлося про тривалі строки тримання під вартою, національні суди посилалися на однакові підстави, якщо вони були, упродовж усього періоду тримання заявника під вартою (рішення у справі «Харченко проти України»).
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бакчиєв проти Молдови»).
З матеріалів цієї справи слідує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023071080000768 від 17.11.2023 року направлений до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 01 травня 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296 КК України закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд обвинувального акту. Проведено ряд судових засідань.
Однак, в подальшому, ухвалою Виноградівського районного суду від 09.04.2025, провадження повернуто на стадію підготовчого судового засідання, у зв'язку з істотним порушенням вимог процесуального закону, зокрема порушення права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, відповідно підготовче судове засідання щодо до 30.10.2025 не проведено.
Вказане свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які зобов'язують суд забезпечити своєчасний та безперервний розгляд кримінального провадження, особливо у випадках, коли до обвинуваченого застосовано запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням свободи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим судом безпідставно продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, необхідно зауважити, що висновок суду про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу взагалі не аргументований, носить формальний характер, оскільки суд обмежився лише посиланням на те, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність вищенаведених обставин, на переконання колегії суддів, свідчать, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою без визначення застави не є виправданим та наявна можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів.
За приписами ст.181 КПК, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Разом з тим, береться до уваги те, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, цілодобовий домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів та покладенням відповідних процесуальних обов'язків, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 .
У зв'язку з чим, вимоги апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів підлягають задоволенню, а ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 від 09.09.2025 року скасуванню.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду на наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ст. 177, 181, 183, 199, 331, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Виноградівського районного суду в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 від 09 вересня 2025 року - скасувати.
Постановити у цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_18 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до суду на його першу вимогу, кожного разу у визначений ним час;
- не відлучатися із місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками сторони обвинувачення у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити засіб електронного контролю.
Встановити строк дії ухвали до 07.11.2025 року включно.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю передати для виконання начальнику Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області.
У решті ухвалу Виноградівського районного суду від 09 вересня 2025 року залишити без змін.
Повний текст ухвали буде проголошено 03.11.2025 року о 10:00 год. у залі Закарпатського апеляційного суду № 2.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: