Справа № 138/1532/25
Провадження №11-кп/801/1110/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025020160000196 від 20.04.2025,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року,
яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голинченці Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, розлученого, непрацевлаштованого, інваліда 2 групи, паспорт № НОМЕР_1 , несудимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 20.04.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалено залишити до вступу вироку в законну силу.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2025, на калоші темно-синього кольору 46 розміру та брюки темно-сірого кольору, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, знищивши їх.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_8 , будучи особою, на яку поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством за наступних обставин: в період часу із 23:50 год 18.04.2025 до 04:20 год. 19.04.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , зайшов до приміщення літньої кухні, де була його мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, на ґрунті неприязних відносин, маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній і реалізовуючи його, діючи свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю та свідомо бажаючи настання цих наслідків, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї матері, під час того, коли вона схилилась під ліжко шукаючи необхідні їй речі, наніс щонайменше два удари ногою в область сідниць останньої, від чого ОСОБА_9 втратила рівновагу та впала на підлогу. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_8 (у невстановленій слідством послідовності) схопив пальцями рук шию матері спереду та почав здавлювати її, а також наніс не менше 5 ударів ногою лежачій матері в область голови, рук та тулуба з правого боку, від чого в останньої утворились тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілої.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 наступні тілесні ушкодження: синці в епігастральній дільниці, по передній поверхні грудної клітини у верхній третині, по передній та бокових поверхнях шиї, на діафрагмі рота, по передній поверхні лівої вушної раковини, на повіках обох очей, які сходяться у зовнішнього та внутрішнього кутів, які всі у сукупності та кожне окремо носять ознаку легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.1а «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень»); перелом грудини та перелом ребер: правої половини грудної клітини - 6-7 та лівої половини грудної клітини - 3-5 та перелом правого рожка під?язикової кістки носять ознаку ушкоджень середньої ступені тяжкості, які спричиняють тривалий розлад здоров'я більше 21 доби, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» згідно п.2.2.3.
Смерть ОСОБА_9 настала від набряку речовини головного мозку, який розвинувся внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді травматичного субарахноїдального крововиливу в тім?яній дільниці обох півкуль головного мозку та крововиливу під тверду мозкову оболонку обох тім?яних ділянок. Дані тілесні ушкодження спричинили загрозливі для життя явища - травматичний шок та кома, і по цьому критерію носять ознаку тяжких тілесних ушкоджень згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень») між ними та смертю ОСОБА_9 є причинний зв?язок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе визнав повністю та пояснив, що вранці 18.04.2025 покійна матір не давала йому лікувати ноги, тому вирішив піти з дому, а коли повернувся вона знову не давала можливості лікувати ноги, забираючи то ножиці, то бинти. Через деякий час матір зашпорталась та впала, не підіймав її, а тричі вдарив ногою по сідниці і продовжував собі лікувати ноги. Матір лежала під ліжком, згодом прийшла сестра та підняла її на ліжко, матір була жива та читала книгу. Зазначив, коли матір падала, то ловив її за шию, вона вдарялась об одвірок. Сестра викликала медиків, в лікарню медики забрали матір ще живою. В хаті на той момент крім обвинуваченого, його матері та сестри нікого не було. Стосунки з матір'ю були погані, оскільки в дитинстві його била і він на неї ображений. Будь-якою медичної допомоги матері не надавав, навіть і тоді коли сестра просила допомогти про це. Перед тим як побив матір, остання казала, що її щось болить.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року стосовно нього та ухвалити новий вирок, менш суворий.
Основні доводи апеляційної скарги:
суд не взяв до уваги його докази;
докази, які надав прокурор, були сфабриковані;
його захисник був лише присутній у залі суду, однак участі у судовому розгляді не брав, чим порушено його право на захист та ст. 59 Конституції України;
посилається на наявність хвороб.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Вказав, що не бив матір ні ногами, ні руками, просив зменшити строк відбування покарання, оскільки він сильно хворий.
Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді п'яти років позбавлення волі із застосуванням положення ст. 69 та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком три роки.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_10 про апеляційний розгляд повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, правильно встановив, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження своїй матері ОСОБА_11 , що спричинило її смерть.
Не дивлячись на те, що обвинувачений не визнав себе винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, під час апеляційного розгляду його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених та проаналізованих судом першої інстанції доказів.
Зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020160000196 від 20.04.2025, в якому зазначено, що 20.04.2025 надійшло повідомлення з органів охорони здоров'я КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» про те, що до лікарні бригадою швидкої медичної допомоги було доставлено ОСОБА_9 , 1935 року народження із тілесними ушкодженнями;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.04.2025, відповідально до якого ОСОБА_10 просить прийняти міри до її брата ОСОБА_8 ,, який вночі 19.04.2025 наніс тілесні ушкодження її матері ОСОБА_9 ;
- протоколом огляду місця події від 20.04.2025, відповідно до якого було оглянуто територію домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 ;
- протоколом затримання підозрюваного у вчиненні злочину від 20.04.2025, під час якого у ході особистого обшуку ОСОБА_8 вилучено калоші темно-синього кольору 46 розміру та брюки темно-сірого кольору, на яких наявні сліди бурого кольору;
- картою амбулаторного медичного огляду №47 від 21.04.2025, відповідно до якої в ОСОБА_8 не виявлено ознак алкогольного сп'яніння;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.04.2025 за участю ОСОБА_10 , під час якого остання зокрема повідомила, що коли зайшла до приміщення літньої кухні побачила свого брата ОСОБА_8 , який сидів на стулі, та в цей момент почула голос матері, який лунав з-під ліжка. Підійшовши ближче та заглянувши під ліжко вона побачила матір, яка лежала на підлозі. Вона витягла її з під ліжка та допомогла їй піднятись на ліжко, при цьому обличчя матері було в гематомах. Через деякий час ОСОБА_8 вийшов з кухні і мати почала скаржитись, що він бив та душив її. Брат казав, що допоможе матері померти;
- висновком експерта № 43/19 від 21.04.2025, відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_9 мали місце такі тілесні ушкодження: ЗЧМТ забій головного мозку важкого ступеня, субдуральна гематома на рівні правих тім'яної, потиличних та скроневих ділянок; лінійні переломи правої орбіти, правої гайморової пазухи та лівої носової кісточки без зміщення, тупа травма грудної клітини. Перелом 2-4 ребер справа. Контузія правої легені. Двобічний малий гідроторокс; пара орбітальний набряк та симптом «окулярів», синці в ділянці підборіддя та надяремною вирізкою, садна на обох руках, які утворились від неодноразової дії тупого (-их) предмета (-ів), по механізму удар, можливо 19.04.2025 на належать: забій головного мозку важкого ступеня, субдуральна гематома на рівні правих тім'яної, потиличних та скроневих ділянок до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя на час їх утворення, згідно пю2.1.3 в, г «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; лінійні переломи правої орбіти, правої гайморової пазухи та лівої носової кісточки без зміщення, тупа травма грудної клітини. Перелом 2-4 ребер справа. Контузія правої легені. Двобічний малий гідроторокс до ушкоджень середньої ступені тяжкості, які спричиняють тривалий розлад здоров'я більше 21 доби, згідно п.2.2.1в «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»; синці в ділянці підборіддя та надяремною вирізкою, садна на обох руках до категорії легких тілесних ушкоджень , які не спричиняють тривалий розлад здоров'я більше 6 діб , згідно п.2.3.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»;
- висновком експерта №42 від 21.04.2025, в якому зазначено, що на підставі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та беручи до уваги дані обставини випадку вказаних в постанові, дійшла такого підсумку: 1.2.3. При судовій-медичній експертизі у г. ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень не має;
- протоколом проведення слідчого експерименту із ОСОБА_8 від 21.04.2025, під час якого він продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_9 , зазначивши, що тричі вдарив її по сідницях, коли вона залізла під ліжко, оскільки мстився їй за жорстоке поводження з ним в дитинстві. При цьому не зміг пояснити логічно наявність у матері ушкоджень на голові та інших частинах тіла, в тому числі на шиї;
- протоколом огляду місці події від 24.04.2025, відповідно до якого у приміщенні відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» оглянуто труп ОСОБА_9 на якому наявні в області грудної клітини, шиї плечей та на руках сліди темно-синього кольору різної довжини, ширини та форми, зовні схожі на синці. На обличчі в області підборіддя та навколо очей також наявні плями буро-синього кольору, схожі на синці. Крім того, на тілі трупа наявні сліди від медичних маніпуляцій;
- висновком експерта № 40 від 24.04.2025, в якому зазначено, що на основі судово-медичної експертизи трупу гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вивчення записів медичної картки №3523/219 стаціонарного хворого Могилів-Подільської ОЛІЛ на її ім'я, даних судово-токсикологічної експертизи крові трупа, даних судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів трупа на його ім'я та приймаючи до уваги дані обставини випадку, приходжу до такого підсумку: 1. 204.04.2025 року надано медичну карту №3523/219 стаціонарного хворого Могилів-Подільської ОЛІЛ на ім'я гр. ОСОБА_9 , з якої відомо, що вона поступила на стаціонарне лікування 20.04.2025 року з приводу ЗЧМТ, струсу головного мозку, перелому 3-4 ребер зліва і померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та було виставлено діагноз заключний клінічний: Політравма. ЗЧМТ. Забій головного мозку, субдуральна гематома на рівні правої тім'яної, потиличної та скроневої ділянки. Травма грудної клітини, перелом 2-4 ребер справа. Тупа травма живота. Набряк та набухання речовини головного мозку. ІХС. Міокардіосклероз, СН 2А, ГХ2, 11 стадія, ризик. 3. 2. При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_9 мали місце такі тілесні пошкодження: суцільні синці на тильній поверхні обох кистей рук, по зовнішній поверхні правого передпліччя, в епігастральній дільниці, по передній поверхні грудної клітини у верхній третині, по передній та бокових поверхнях шиї, на діафрагмі рота, по передній поверхні лівої вушної раковини, на повіках обох очей, які сходяться у зовнішнього та внутрішнього кутів очей; перелом грудини; перелом ребер: справа - 6-7 та зліва 3-5; перелом правого рожка під'язикової кістки; крововилив в тканини коріння язика з пошкодженням та крововилив у верхню стінку порожнини рота біля язичка; крововилив під тверду мозкову оболонку обох тім'яних ділянках головного мозку; масивний крововилив у м'які мозкові оболонки потиличних ділянок обох півкуль головного мозку; крововилив у м'які тканини голови по усім поверхнях. 3. Смерть гр. ОСОБА_9 настала від набряку речовини головного мозку, який розвинувся внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді травматичного субарахноїдального крововиливу у тім'яній ділянці обох півкуль головного мозку та крововиливу під тверду мозкову оболонку обох тім'яних ділянок. Дані тілесні ушкодження спричинили загрозливі для життя явища - травматичний шок та кома, і по цьому критерію носять ознаку ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень (згідно п. 2.1.3о «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень») між ними та смертю гр. ОСОБА_9 є причинний зв'язок. 4. Синці на тильній поверхні обох кистей рук, по зовнішній поверхні правого передпліччя, в епігастральній дільниці, по передній поверхні грудної клітини у верхній третині, по передній та бокових поверхнях шиї, на діафрагмі рота, по передній поверхні лівої вушної раковини, на повіках обох очей, які сходяться у зовнішнього та внутрішнього кутів очей утворились від неодноразової дії тупого (их) предмету (ів) за декілька діб до настання її смерті, можливо, 19.04.2025 року та всі у сукупності та кожне окремо носять ознаку ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п. 2.3.1а «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень»). 5 Перелом грудини та перелом ребер: правої половини грудної клітини - 6-7 та лівої половини грудної клітини - 3-5 та перелом правого рожка під'язикової кістки носять ознаку ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які спричиняють тривалий розлад здоров'я більше 21 доби, згідно «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» згідно п. 2.2.3. 6. Синці на тильній поверхні обох кистей рук та по зовнішній поверхні правого передпліччя могли утворитись під час її самозахисту. 7. Крововилив в тканини коріння язика з пошкодженням в даному місці, крововилив в тканини верхньої стінки порожнини рота біля язичка утворились від введення у ротову порожнину тупого предмету, яким міг бути і палець кисті руки нападаючого, можливо, 19.04.2025 року. 8. Перелом правого рожка під'язикової кісткиутворився від здавлення органів шиї пальцями рук нападаючого, можливо, 19.04.2025 року. 9. Перелом грудини та двобічні переломи ребер, враховуючи їх характер утворились від здавлення грудної клітини між двома тупими переметами, можливо, 19.04.2025 року. 10. Масивні крововиливи в м'які тканини по всім поверхнях голови з крововиливами під тверду мозкову оболонку обох тім'яних ділянок з масивним крововиливом у м'які мозкові оболонки обох потиличних ділянок утворились від неодноразової дії тупого (их) предмету (ів), якими могли бути і зжаті у кулак руки нападаючого, так і взуті ноги, можливо, 19.04.2025 року. 11. Із хворобливо змінених внутрішніх органів при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_9 має місце стенозуючий атеросклероз коронарних артерій серця та аорти, який в причинному зв'язку з настанням її смерті не знаходиться. 12. При судово-токсилогічній експертизі крові трупа ОСОБА_9 наявність етилового спирту, метилового спирту, а також пропилового, бутилового спирту, амілового та їх ізомерів не виявлено;
- висновком експерта № 686 від 15.05.2025, відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_9 відноситься до групи О із ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; в плямах на штанах (об'єкт №1), що належать ОСОБА_8 , знайдена кров людини. При визначенні групової належності крові антигени А та В не виявлені, встановлено наявність антигена Н. Таким чином, кров у вказаному об'єкті може походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, і походження її від потерпілої ОСОБА_12 не виключається;
- висновком експерта № 687 від 15.05.2025 відповідно до якого кров від трупа ОСОБА_9 , відноситься до до групи О із ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; в плямах на галоші з правої ноги (об'єкт №1), вилученої у ОСОБА_8 , встановлено наявність крові людини групи О із ізогемаглютининами анти-А та анти-В, і походження її від потерпілої ОСОБА_9 не виключається; в плямах на галоші з лівої ноги, вилученої у ОСОБА_8 , наявність крові не встановлено;
- а також показами потерпілої та свідків, допитних судом першої інстанції.
Перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за обставин, установлених судом.
При цьому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що докази, які надав прокурор, були сфабриковані, а також пояснення про те, шо він не завдавав ударів своїй матері колегія суддів розцінює як спосіб реалізації свого права на захист, давати будь-які показання в свій захист, які спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
У той же час, вважаючи дії прокурора злочинними, обвинувачений не скористався своїм правом на звернення до компетентного органу із заявою про злочин. Крім того, відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження щодо прокурора здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, а тому обвинувачений також не був позбавлений можливості звернення до вказаної комісії.
Також безпідставними колегія суддів вважає доводи обвинуваченого про неналежну правову допомогу захисника ОСОБА_7 під час судового розгляду в суді першої інстанції.
У даному разі колегія суддів звертає увагу на те, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого ОСОБА_8 результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Упродовж досудового розслідування та судового розгляду інтереси ОСОБА_8 представляв захисник ОСОБА_7 , який є професійним адвокатом, має відповідний фах і кваліфікацію, брав активну участь у слідчих діях та в судових засіданнях.
Протягом усієї стадії досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 на захисника не скаржився, не висловлював бажання його замінити, хоча мав таку можливість. Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 свідчить про те, що позиція захисника у повній мірі відповідала його інтересам.
Об'єктивних даних про неналежне виконання професійних обов'язків захисником ОСОБА_7 що могло призвести до істотного обмеження чи порушення права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, справедливий судовий розгляд або існували перешкоди для реалізації ним інших, передбачених законом прав, доводи апеляційної скарги не містять.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про суворість призначеного йому покарання та необхідність його пом'якшення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження під час апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст. 50, 65, 66, 67 КК України та вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», урахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, за місцем реєстрації характеризується негативно, розлучений, є особою з інвалідністю 2 групи, утриманців не має, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , суд визнав похилий вік останнього, наявність у нього інвалідності ІІ групи та психічного розладу у вигляді розладу особистості, пов'язаного із органічним ушкодженням головного мозку.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
У зв'язку з чим суд обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі строком на 8 років та шість місяців.
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, оскільки обвинувачений учинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я своєї матері, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, тому його виправлення можливе лише при призначенні покарання у виді реального позбавлення волі, яке, крім того, призначено судом першої інстанції не в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.
Переконливих доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок суворості в поданій апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв'язку з чим вважати його занадто суворим колегія суддів підстав не вбачає.
Посилання захисника ОСОБА_7 на можливість застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, є необґрунтованими.
Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та давали б підстави для призначення покарання ОСОБА_8 із застосуванням положень ст. 69 КК України.
На переконання колегії суддів, всі дані про особу обвинуваченого та обставини, які були враховані судом, у даному провадженні не є такими, які б свідчили про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
У зв'язку з тим, що ні в апеляційній скарзі, ні в поясненнях, озвучених як захисником, так і обвинуваченим, відсутнє обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, яке б вказувало на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненими злочинними діями, колегія суддів вважає, що призначене покарання, не порушує загальних засад його призначення, установлених КК України, і відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання, та не вбачає підстав вважати покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років явно несправедливим через суворість.
Призначене покарання у вигляді восьми років та шести місяців позбавлення волі, є співмірним протиправному діянню, відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та досягнення мети покарання.
Також, не є підставами для задоволення апеляційної скарги і аргументи обвинуваченого про те, що він хворіє на тяжкі хвороби, оскільки незадовільний стан здоров'я може бути підставою для звільнення засудженого від його відбування у відповідності до п.6 ч.1 ст.537 КПК України в разі наявності для цього підстав.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_8 вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4