Справа № 146/1767/24
Провадження № 33/801/1040/2025
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.
Доповідач: Ковальчук О. В.
06 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
19 вересня 2025 року постановою Томашпільського районного суду Вінницької області провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з такою постановою суду, потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 23.10.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що автомобіль швидкої допомоги рухався із увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, який ОСОБА_2 повинен був чути і бачити та безпечно для себе та інших учасників руху реагувати на них. При цьому, відповідно до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 почав маневр лівого повороту по суцільній лінії розмітки, не реагуючи на спеціальний звуковий сигнал та синій проблисковий маячок.
Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості потерпілого ОСОБА_1 .
Крім того, скаржник вважає необґрунтованим висновок суду, що було допущено порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційної скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею є матеріальним, обов'язковою ознакою якого є шкідливі наслідки, в результаті яких заподіюється матеріальна шкода.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 157180 від 23.10.2024 року, ОСОБА_2 23.10.2024 року о 12 год. 30 хв. в селищі Томашпіль по вул. Черняхівського керував вантажним автомобілем «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, а саме при повороті ліворуч, не надав перевагу у русі швидкій медичній допомозі ПЕЖО БОКСЕР, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалась із увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив п. 3.1. ПДР. (а.с. 2).
У схемі місця ДТП, яка є додатком до протоколу, відображено місце зіткнення транспортних засобів. На звороті схеми місця ДТП у переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, зазначено, що в транспортного засобу марки ПЕЖО БОКСЕР, д.н.з. НОМЕР_3 , наявні пошкодження бокових дверей, кузова, скла. У транспортного засобу марки «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджений передній бампер, бокове дзеркало, водійські двері, крило. Кількість учасників ДТП - 2. Порушений пункт 3.2 ПДР. Водночас, не зображено та не описано до та після аварійне розташування транспортних засобів відносно один одного, а також на схемі ДТП немає розмірів проїзної частини та в графі «Назва об'єктів, зображених на схемі» відсутні жодні записи (а.с. 3).
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 23.10.2024 року вбачається, що того ж дня він рухався на транспортному засобі «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі Р-08 в смт Томашпіль по вул. Черняхівського і на т-подібному перехресті почав здійснювати маневр повороту ліворуч. Перед початком здійснення повороту він увімкнув покажчик лівого повороту, завчасно оглянув дорогу зустрічного напрямку і у дзеркало заднього виду, де не було ніяких перешкод, після чого почав здійснювати поворот ліворуч і почув та побачив як автомобіль швидкої допомоги, на якому були увімкнені проблискові маячки синього кольору без звукового сигналу, здійснив зіткнення (а.с. 4).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 23.10.2024 року, останній 23.10.2024 року на автомобілі швидкої допомоги ПЕЖО БОКСЕР, д.н.з. НОМЕР_3 , рухався на виклик в смт Томашпіль по вул. Черняхівського на автомобільній дорозі Р-08. Під час руху в нього на автомобілі були увімкнені проблискові маячки синього кольору та увімкнено звуковий сигнал. Рухався орієнтовно зі швидкістю 80 км/год. у своїй смузі руху і перед ним їхав автомобіль «КамАЗ» із причіпом. Доїжджаючи до вказаного транспортного засобу, він увімкнув лівий покажчик повороту і почав здійснювати обгін. Під час обгону, автомобіль «КамАЗ» почав повертати ліворуч і ОСОБА_1 почав його об'їжджати, щоб уникнути зіткнення. Однак, транспортні засоби зіткнулись, внаслідок чого отримали пошкодження (а.с. 5).
22.11.2024 року постановою суду першої інстанції призначено судову автотехнічну експертизу. На вирішення експертів поставлено наступні питання: 1. Якою була швидкість автомобіля ШМД Пежо Боксер, д.н.з. НОМЕР_3 , в момент зіткнення? 2. Якою була швидкість автомобіля КамАЗ 5320, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом в момент зіткнення? 3. Як повинні були діяти водії автомобілів КамАЗ 5320, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом та Пежо Боксер, д.н.з. НОМЕР_3 , у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху? 4. Чи мав водій Пежо Боксер, д.н.з. НОМЕР_3 , технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем КамАЗ 5320, д.н.з. НОМЕР_1 , під час здійснення маневру обгону? 5. Чи були з технічної точки зору дії водія автомобіля Пежо Боксер, д.н.з. НОМЕР_3 , у причинному зв'язку з виникненням ДТП? 6. Чи відповідали дії водіїв обох транспортних засобів технічним вимогам Правил дорожнього руху?
Згідно із висновком експерта № 3430/3431/25-21 від 07.08.2025 року (а.с. 47-51) дати відповідь на перше, друге, п'яте, шосте питання не видається за можливе по причинам, вказаним у дослідницькій частині.
По третьому питанню - відповідно до запису камери зовнішнього спостереження на час пригоди КамАЗ 5320 рухався з увімкненим показником лівого повороту, наявність у ШМД Пежо Боксер увімкнених проблискових маячків синього кольору та звукової сирени не встановлено, тому експертом розглядались варіанти розвитку події даної пригоди: перший варіант - рух ШМД Пежо Боксер на час початку розвитку події ДНІ з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною; другий варіант - рух ШМД Пежо Боксер на час початку розвитку події ДТП без увімкнених проблискових маячків синього кольору та звукової сирени. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору перший варіант: водій ТЗ КамАЗ 5320 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 3.2 ПДР України, а водій ОСОБА_3 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 3.1 ПДР України; другий варіант: в діях водія КамАЗ 5320 невідповідностей технічним нормам вимог ПДР України не вбачається а водій ОСОБА_3 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 10.1, 14.6 «а» , вимогами лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України.
По четвертому питанню - в заданій дорожній ситуації водій Пежо Боксер, д.н.з. НОМЕР_3 , мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем КамАЗ 5320, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом виконання норм вимог п. 3.1 ПДР України чи виконанням технічних норм вимог п. 10.1, 14.6 «а», вимог лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки ПДР України.
Як видно з дослідницької частини висновку експерта:
по першому питанню - так як на схемі ОМП не вказані сліди юзу, експертним шляхом не видається за можливе визначити величину відстані, на якій гальмувався КамАЗ 5320 (далі - ТЗ 1) та ефективність його гальмування, тому дати відповідь на питання не видається за можливе;
по другому питанню - так як на схемі ОМП не вказані сліди юзу, експертним шляхом не видається за можливе визначити величину відстані, на якій гальмувався Пежо Боксер (далі - ТЗ 2) та ефективність його гальмування, тому дати відповідь на питання не видається за можливе;
по п'ятому питанню - так як по наданим матеріалам не видається за можливе визначити, чи рухався ТЗ 2 з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною, дати відповідь на питання не видається за можливе;
по шостому питанню - так як по наданим матеріалам не видається за можливе визначити, чи рухався ТЗ 2 з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та звуковою сиреною, визначити відстань видимості ТЗ 2 з аварійною сигналізацією, відстань, які подолав ТЗ 1 з моменту початку повороту ліворуч до зіткнення, дати відповідь на питання не видається за можливе.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Дійшовши висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції, зокрема, посилався на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , посадова особа не виклала об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, оскільки вказано порушення ОСОБА_2 п. 3.1. ПДР, натомість в схемі місця ДТП зазначено, що ОСОБА_2 порушив п. 3.2. ПДР.
Водночас, суд вважав, що він не має права змінювати обставини вчиненого правопорушення та його кваліфікацію, а саме пункт Правил дорожнього руху, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому недоведеність наявності порушення пункту Правил дорожнього руху, визначеного протоколом, має наслідком відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також в оскаржуваній постанові суд вказав на значні недоліки схеми місця ДТП, що в результаті не дає можливості в повній мірі встановити обставини ДТП.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується, зокрема, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 23.10.2024 року, з якої видно, що ОСОБА_2 почав маневр лівого повороту по суцільній лінії розмітки, не реагуючи на спеціальний звуковий сигнал та синій проблисковий маячок.
Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові та з чим погоджується апеляційний суд, із вказаної схеми місця ДТП неможливо в повній мірі встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в ній не зображено місце зіткнення транспортних засобів, ширину проїзної частини дороги, розташування транспортних засобів відносно один одного. Наведене також узгоджується із висновками експерта № 3430/3431/25-21 від 07.08.2025 року, в якому зазначено про неповноту схеми місця ДТП.
За таких обставин, в даному випадку, апеляційний суд не може взяти до уваги схему ДТП, як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 3.2. ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар. Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Водночас, положеннями п. 3.1. Правил дорожнього руху визначено, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 157180 від 23.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 інкримінується порушення п. 3.1. ПДР.
При цьому, оскільки обов'язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є порушення конкретного правила дорожнього руху, а суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 не є водієм оперативного транспортного засобу, а тому не повинен був дотримуватись вимог п. 3.1. ПДР, то апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що інкриміноване ОСОБА_2 правопорушення за ст. 124 КУпАП не містить конкретного викладу об'єктивної сторони такого правопорушення.
Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд не може перебирати на себе функції обвинувачення та вчиняти процесуальні дії (збирати докази, доводити вину тощо), обов'язок вчинити які за законом покладено на відповідну уповноважену особу, яка висуває обвинувачення та складає протокол про адміністративне правопорушення.
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії та Карєлін проти Росії у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами у поза розумний сумнів, та як результат дійшов обґрунтованого висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП дотримано, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук