Провадження № 1-кп/742/642/25
Єдиний унікальний № 742/4969/25
07 листопада 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025270330000625 від 10.07.2025 р., стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Замістя, Прилуцького району, інваліда ІІ групи загального захворювання, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України /далі - КК України/
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
представник потерпілого ОСОБА_5 ,
особа, стосовно якої вирішується питання
про застосування примусових заходів
медичного характеру ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
законний представник ОСОБА_7 ,
І. Суть питання, що вирішується:
1.1 В провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебувало клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру в кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР №12025270330000625 від 10.07.2025 р.
1.2 В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
1.3 Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі /т.1 а.с.21/.
1.4 Законний представник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, у вирішенні клопотання прокурора покладався на розсуд суду.
1.5 ОСОБА_3 та його захисник в задоволенні клопотання прокурора просили відмовити з підстав недоведеності вчинення особою, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
При цьому, захисник одночасно просив суд застосувати до підзахисного примусові заходи медичного характеру з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги з менш суворим наглядом, аніж запропонований прокурором.
ІІ. Встановлені в судовому засіданні обставини:
2.1 09.07.2025 р., близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у ході конфлікту, під час продовжуваної сварки зі співмешканкою ОСОБА_8 , яка є інвалідом 2 групи захворювання, та з якою спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, перебуваючи в стані неосудності, завдав їй не менше 26 травматичних дій, з них в область голови не менше 7, невстановленими органом досудового розслідування предметами в область голови та по тілу своєї співмешканки
В результаті чого ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під тверду та м'яку мозкові оболонки обох півкуль головного мозку з ділянкою забою речовини головного мозку, що підтверджується: забійною раною лобної ділянки голови з крововиливом на верхню та нижню повіки правого ока, саднами обличчя, крововиливу м'яких тканин голови з внутрішньої поверхні тім'яної ділянки з переходом на потиличну та ліву скроневу ділянку, лінійним переломом потиличної кістки, пластинчастим субдуральним крововиливом правої лобної ділянки з переходом на праву тім'яну, субарахноїдальним крововиливом по випуклій поверхні правої скроневої долі з переходом на праву тім'яну долю субарахноїдальним крововиливом по базальній поверхні правої лобної долі з переходом на скроневу долю із забоєм правої лобної долі, субарахноїдальним крововиливом базальної поверхні лівої лобної долі з переходом на скроневу долю, субарахноїдальним крововиливом випуклої поверхні лівої потиличної долі з переходом на міждолеву поверхню, субарахноїдальним крововиливом мозочка, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 167 від 12.09.2025 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_8 .
Окрім цього, тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї, уламкових переломів остистих відростків 3,4,5-го шийних хребців, епідурального крововиливу в проекції 6,7-го шийних хребців шиї, крововиливу в м'які тканини в проекції шийного відділу хребта, уламкового перелому тіла 4-го шийного хребця, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №167 від 12.09.2025 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_8 .
Також тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та хребта, прямих переломів 7,8,9-го ребер зліва, уламкових переломів остистих відростків12-го грудного та 1-го поперкового хребців, крововиливу в м'які тканини в проекції поперекового відділу хребта, закритих переломів проксимальних фаланг 2,3,4-го пальців правої ступні, відкритого уламкового перелому 2-їплюсневої кістки правої ступні, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №167 від 12.09.2025 р., відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості та не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Окрім цього, забійна рана верхньої третини лівої бічної поверхні шиї, численні синці та садна тіла та кінцівок, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №167 від 12.09.2025 р., мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
В результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_8 померла у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2 Вказаними діями, які виразились в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, ОСОБА_3 скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
ІІІ. Позиція особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 , як особа, щодо якої заявлено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, підтвердив, що ввечері 09.07.2025 р. він перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою ОСОБА_8 , яка була його цивільною дружиною. Він не заперечував, що між ними того вечора виник побутовий конфлікт, який супроводжувався взаємними словесними звинуваченнями, однак категорично заперечив свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень, унаслідок яких настала смерть ОСОБА_8 . З його слів, після виявлення закривавленого та нерухомого тіла співмешканки він, за порадою сусідів, викликав працівників поліції.
Узагальнена позиція ОСОБА_3 полягає у твердженні про те, що вбивство ОСОБА_8 було вчинене невстановленими особами, а органи правопорядку, на його думку, безпідставно намагаються покласти на нього відповідальність за цей злочин.
При цьому ОСОБА_3 зазначав, що не може достеменно відтворити всі обставини події, посилаючись на можливі провали в пам'яті, однак наголошував, що ввечері 09.07.2025 р. у квартирі сторонніх осіб не було.
ІV. Досліджені в судовому засіданні докази.
4.1 Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання про те, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_3 та бачила як останній близько 20 год. 00 хв. 09.07.2025 р. разом зі ОСОБА_8 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння та сперечаючись між собою, повертались додому за місцем їх проживання. При цьому, ОСОБА_3 залишався на подвір'ї домогосподарства та деякий час спілкувався разом з її чоловіком ОСОБА_10 , а ОСОБА_8 - одразу пішла до квартири. Жодних видимих тілесних ушкоджень на останній свідок не бачила.
Після того, як ОСОБА_3 через деякий час зайшов до свого помешкання, вони з чоловіком чули крики та звуки характерні для удару чи падіння, яке періодично доносилось з квартири сусідів. Близько 23 год. 00 хв. 09.07.2025 р. до її квартири постукав ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_8 помирає.
Свідок запропонувала ОСОБА_3 одразу викликати карету швидкої медичної допомоги та поліцію. Зі слів її чоловіка - ОСОБА_10 , який пішов разом з ОСОБА_3 до квартири останнього, чоловік свідка побачив, що ОСОБА_8 вже лежала непорушною на підлозі кімнати зі слідами крові на обличчі. Будь-яких сторонніх осіб ввечері 09.07.2025 р. у домогосподарстві за місцем проживання ОСОБА_3 свідок не бачила. ОСОБА_9 підтвердила, що ОСОБА_3 періодично наносив ОСОБА_8 тілесні ушкодження та застосовував домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї співмешканки.
4.2 Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 , надав аналогічні показання свідку ОСОБА_9 та додатково повідомив, що з порогу будинку за місцем проживання ОСОБА_3 він бачив в положенні лежачи на підлозі ОСОБА_8 зі слідами крові на голові. Сторонніх осіб за місцем проживання ОСОБА_3 у вечірній час 09.07.2025 р. свідок не бачив, наголосивши на неможливість непомітно проникнути на територію подвір'я їх домогосподарства через наявність собаки.
4.3 Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним в судовому засіданні, надав показання про те, що близько 15 год. 09.07.2025 р. він бачив на вулиці разом ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , яка при цьому не мала видимих тілесних ушкоджень. ОСОБА_11 також повідомив, що остання за декілька днів до смерті розповідала свідку про періодичні її побиття ОСОБА_3 , висловлювала наміри з ним розлучитись.
4.4 Витягом з ЄРДР за №12025270330000625 від 10.07.2025 р. підтверджується внесення слідчим Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області відомостей про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.121 КК України та початок досудового розслідування відповідно до вимог ст.214 КПК України /т.1 а.с.73,76/.
4.5 Згідно протоколу огляду місця події від 10.07.2025 р. та фото-таблиць до нього, фактично об'єктом огляду є житлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті огляду кімнати будинку на підлозі в положенні лежачи на спині виявлено тіло ОСОБА_8 . На верхньому одязі останньої виявлено сліди РБК /т.1 а.с.86-95/.
Правомірність підстав для проведення огляду квартири АДРЕСА_2 , підтверджується ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 11.07.2025 р. /т.1 а.с.99-100/.
4.6 Згідно висновку судово-медичної експертизи №167 від 12.09.2025 р. на тілі трупа ОСОБА_8 виявлено ознаки не менше 26 травматичних дій, з них в область голови не менше 7. Вказати послідовність нанесення тілесних ушкоджень не представляється можливим, так як вони утворились в короткий проміжок часу і по давності можуть відповідати 09.07.2025 р.
Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 явився набряк-набухання головного мозку, який виник внаслідок закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки обох півкуль головного мозку з ділянкою забою речовини головного мозку; та закритої травми шиї, уламкових переломів остистих відростків 3,4,5-го шийних хребців епідурального крововиливу (крововилив над твердою оболонкою спинного мозку) в проекції 6,7-го шийних хребців шиї, крововиливу в м'які тканини в проекції шийного відділу хребта уламкового перелому тіла 4-го шийного хребця, що підтверджується наявністю на мигдаликах мозочка сліду втиснення від країв великого потиличного отвору, також смуг вдавлення від крил основної кістки та даними судово-гістологічної експертизи.
Враховуючи характер і анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки обох півкуль головного мозку з ділянкою забою речовини головного мозку, експерт вважав, що останні могли утворитись, в тому числі від нанесення удару ОСОБА_8 в лобну ділянку голови з послідуючим її падінням та ударом потиличною ділянкою голови об тупий предмет з переважаючою поверхнею.
Тілесне ушкодження у вигляді забійної рани верхньої третини лівої бічної поверхні шиї виникло від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею продовгуватої форми. Всі інші тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, конструкційні особливості яких не відобразились, що унеможливлює надання відповіді на запитання щодо виду знаряддя, яким вони були заподіяні. Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 перебувала як в вертикальному, так і в горизонтальному положеннях /т.1 а.с.104-115/.
4.7 Згідно висновку судово-медичної експертизи №662 від 17.07.2025 р. кров ОСОБА_8 відноситься до групи 0 (І) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО /т.1 а.с.116/.
4.8 Згідно висновку №1855 від 21.07.2025 р. при судово-токсикологічній експертизі крові, сечі від трупа ОСОБА_8 виявлено етанол в концентраціях: в крові - 3,2 г/л, в сечі - 4,2 г/л /т.1 а.с.123/.
4.9 Згідно висновку №92-МК від 20.08.2025 р. за результатами медико-криміналістичної експертизи на клапті шкіри з лівої бічної поверхні шиї від трупа ОСОБА_8 виявлено наскрізну рану, що має ознаки забійної; на клапті шкіри з тильної поверхні правої ступні - виявлено два ушкодження, що має ознаки забійних; на клапті шкіри з лобної ділянки голови - виявлено наскрізну рану. На всіх краях ран виявлені сліди заліза /т.1 а.с.122/.
4.10 Протоколом огляду трупа від 10.07.2025 р. та ілюстративною таблицею до протоколу підтверджується проведення у відповідності до вимог ст.238 КПК України огляд трупа ОСОБА_8 . За результатами огляду трупа виявлено ряд тілесних ушкоджень та вилучено одяг /т.1 а.с.124-134/.
4.11 Протоколом огляду від 10.07.2025 р., підтверджується проведення слідчим відповідно до ст.ст.104-106,223,237 КПК України огляд оптичного диску «DVD-R» із відеозаписом відвідування о 11 год. 27 хв. 09.07.2025 р. ОСОБА_8 продуктового магазину по вул. Береговій 90 А в м. Прилуки. За результатами проведення огляду видимих тілесних ушкоджень, синців та крововиливів на обличчі ОСОБА_8 не виявлено /т.1 а.с.139-142/.
4.12 Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 10.07.2025 р. було затримано ОСОБА_3 /т.1 а.с.143-146/.
4.13 Постановою слідчого від 10.07.2025 р., вилучені в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 предмети визнано речовими доказами та передано на зберігання до камери речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області /т.1 а.с.147-149/.
Постановою слідчого від 10.07.2025 р., вилучені в ході затримання ОСОБА_3 одяг та мобільний телефон, визнано речовими доказами та передано на зберігання до камери речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області /т.1 а.с.149-151/.
Постановою слідчого від 12.09.2025 р. три клаптя шкіри померлої ОСОБА_8 визнано речовими доказами та передано на зберігання до камери речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області /т.1 а.с.154-156/.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.07.2025 р. на вище вказані речові докази накладено арешт /т.1 а.с.163-165/.
4.14 Згідно висновку судово-медичної експертизи №158 від 10.08.2025 р. на тілі ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець нижньої повіки лівого ока, садна лівої кисті, подряпини лівої гомілки, садна правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Сліди захисту від нападника на тілі ОСОБА_3 не виявлено /т.1 а.с.169/.
4.15 Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №324 від 07.08.2025 р., ОСОБА_3 за своїм психічним станом на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними /т.1 а.с.192-202/.
4.16 Письмові докази, що містять характеризуючи дані ОСОБА_3 , зокрема: відсутність відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності; формально-позитивну характеристику за місцем проживання; перебування на обліку в лікаря-психіатра та не перебування на обліку в лікаря-нарколога.
4.17 Процесуальні документи в підтвердження повноважень групи слідчих, прокурорів та захисника.
4.18 Докази та документи, що надані прокурором за клопотанням сторони захисту та були досліджені в судовому засіданні:
4.18.1 Протокол про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.09.2025 р. в кримінальному провадженні №12025270330000625 /т.2 а.с.1/.
4.18.2 Протокол огляду від 21.07.2015 р., який підтверджує проведення слідчим, відповідно до ст.ст.104-106,223,237 КПК України, прослуховування, зокрема, аудіо запису розмов між оператором лінії «102» та ОСОБА_3 .
Зміст аудіо записів телефонних розмов зводиться до повідомлення ОСОБА_3 оператору лінії «102» про виявлення закривавленого та нерухомого тіла співмешканки ОСОБА_8 . Про обставини заподіяння останній тілесних ушкоджень він не повідомляв /т.2 а.с.3-7/.
4.18.3 Протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 19.08.2025 р., яким підтверджується фіксація перебігу негласної слідчої дії. Під час її проведення ОСОБА_3 підтверджував особисту присутність поряд з ОСОБА_8 в момент виявлення ознак втрати нею життя. Про перебування в будинку будь-яких сторонніх осіб, які б могли бути причетними до нанесення останній тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 не повідомляв /т.2 а.с.8-20/.
4.18.4 Супровідний лист та постанова слідчого про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 18.07.2025 р., якими підтверджується, зокрема, направлення експертові для організації проведення експертизи речових доказів в кримінальному провадженні, зокрема, кухонного ножа, ножа з металевим руків'ям, зразків крові, змивів, одягу ОСОБА_3 /т.2 а.с.21/.
V. Оцінка суду.
5.1 Суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону.
Зокрема, ст.505 КПК України передбачено, що обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).
Відповідно до ст.513 КПК України, суд, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
5.2 Враховуючи позицію сторони захисту, яка зводиться до заперечення причетності ОСОБА_3 до скоєння суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд, детально проаналізував безпосередньо досліджені докази з точки зору достатності, логічного обґрунтування та взаємозв'язку між собою, та вважає їх достатніми для спростування доводів сторони захисту.
5.3. Суд зазначає, що особа відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, враховуючи відсутність у висновку експерта відомостей, щодо захворювання, яке перешкоджає брати участь у судовому засіданні, не була позбавлена можливості надати показання з приводу суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а тому вони підлягають оцінці на ряду з іншими дослідженими судом доказами. Відтак, суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_3 в частині заперечення заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілій, суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Крім того, з огляду на психічний стан ОСОБА_3 , що відповідає висновку судово-психіатричної експертизи №324 від 07.08.2025 р., суд бере до уваги, що його здатність правильно сприймати обставини події та послідовно відтворювати їх може бути обмеженою.
5.4 Так, відповідно до протоколу огляду від 10.07.2025 р., відеозапису оптичного диску встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 о 11 год. 27 хв. 09.07.2025 р. відвідувала продуктовий магазин по вул. Береговій 90 А в м. Прилуки. При цьому видимих тілесних ушкоджень, синців та крововиливів на обличчі ОСОБА_8 не встановлено.
Згідно показань свідка ОСОБА_11 , останній близько 15 год. 09.07.2025 р. бачив на вулиці ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3 . Як повідомив свідок, видимих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 не мала. Також свідок повідомив, що потерпіла за декілька днів до смерті розповідала про періодичні її побиття ОСОБА_3 , висловлювала наміри з ним розлучитись.
5.5 Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які є безпосередніми сусідами ОСОБА_3 , показали, що 09.07.2025 р., близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , повертались додому за місцем їх проживання. При цьому обоє мали ознаки алкогольного сп'яніння та сперечались між собою. В подальшому ОСОБА_3 залишався на подвір'ї домогосподарства та деякий час спілкувався разом ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - одразу пішла до квартири, після неї додому прослідував і ОСОБА_3 . Жодних видимих тілесних ушкоджень на потерпілій свідки не бачили.
5.6 Суд звертає увагу, що частина тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_8 09.07.2025 р., відповідно до висновку судово-медичної експертизи №167 від 12.09.2025 р. були у вигляді забійною рани лобної ділянки голови з крововиливом на верхню та нижню повіки правого ока, саднами обличчя, а відтак, суд виключає можливість отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 напередодні або вдень 09.07.2025 року, і до моменту, коли потерпіла повернулась додому разом ОСОБА_3 від сторонніх осіб.
Більше того, ні сусіди ОСОБА_12 , ні сам ОСОБА_3 не вказували на відвідування в проміжку з 20 години до 23 години 09.07.2025 р. квартири АДРЕСА_2 , де разом проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , сторонніми особами, тоді як вказана квартира, знаходиться в одному будинку з сім'єю ОСОБА_12 та вказаний будинок знаходиться фактично на спільному подвір'ї, що дозволяє відслідковувати переміщення сторонніх осіб.
Тоді як близько 23 год.00 хв. 09.07.2025 р. ОСОБА_3 самостійно постукав до квартири ОСОБА_12 , повідомивши, що ОСОБА_8 помирає. Проте, жодних повідомлень ані сусідам, ані оператору «102» з приводу вторгнення та нападу сторонніх осіб за місцем проживання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначено не було.
5.7 Враховуючи, що огляд місця події розпочато о 01 годині 10.07.2025 р., що унеможливлювало доступ сторонніх осіб відразу після самої події, та зафіксовані протоколом огляду результати, якими не встановлено слідів перебування або протиправного проникнення сторонніх осіб, досліджені судом докази у своїй сукупності виключають нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , іншими особи, про яких на стадії судового розгляду заявляє сторона захисту.
Крім того, саме в проміжок часу після 20 години і до 23 години коли ОСОБА_8 залишалась на одинці з ОСОБА_3 , потерпілій і були нанесені тілесні ушкодження в помешканні квартири, де вони проживали і звідки ОСОБА_12 , допитані як свідки у суді, чули крики та звуки характерні для удару чи падіння, які періодично та з різною гучністю доносились з квартири сусідів.
5.8 З урахуванням висновку судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої множинних тілесних ушкоджень (не менше 26 травматичних дій), суд вважає достовірним показання свідків про те, що вони чули численні звуки ударів з квартири, де перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , та які співвідносяться з кількістю травматичних дій, наслідком яких є виявлені та зафіксовані експертизою тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8
5.9 З іншого боку, суд враховує висновок судово-медичної експертизи №158 від 10.08.2025 р., відповідно якого на тілі ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця нижньої повіки лівого ока, садна лівої кисті, подряпини лівої гомілки, садна правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
При цьому слідів, характерних для захисних дій від нападу сторонньої особи, на тілі ОСОБА_3 не виявлено. Така обставина, у сукупності з тим, що свідки ОСОБА_12 не повідомляли про будь-які видимі пошкодження у ОСОБА_3 під час зустрічі з ним 09.07.2025 р., спростовує версію сторони захисту про сторонній напад як до самої події, так і у період, коли він разом із ОСОБА_8 перебував удома наодинці.
Разом з тим, характер і локалізація виявлених на тілі ОСОБА_3 ушкоджень, а саме в нижній частині ніг, не виключають їх походження від дій самої потерпілої ОСОБА_8 , навіть в її положенні лежачи, яка не була позбавлена можливості чинити фізичний опір або намагатися захиститися під час нанесення їй численних тілесних ушкоджень.
Саме висновок медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , які є саднами і подряпинами, опосередковано підтверджують показання свідків ОСОБА_12 , які чули звуки боротьби та крики з квартири під час конфлікту. Натомість, жодних слідів захисту від нападника на тілі ОСОБА_3 не виявлено, про що прямо вказано у відповідному висновку.
Крім того, згідно з висновком тієї ж судово-медичної експертизи №158, тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_8 були заподіяні як у вертикальному, так і в горизонтальному положеннях тіла, що вказує на розвиток конфлікту у динаміці - від словесного до фізичного протистояння.
5.10 Оцінюючи наведені обставини у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку, що характер, локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_8 свідчать про наявність між нею та ОСОБА_3 активного фізичного конфлікту, який супроводжувався нанесенням множинних ударів у життєво важливі ділянки тіла. Отримані потерпілою ушкодження, за висновком судово-медичного експерта, утворилися в результаті не менше 26 травматичних дій, що виключає можливість як самозаподіяння, так і в результаті випадкових або хаотичних дій ОСОБА_3 .
Суд також враховує, що останній не повідомив правоохоронним органам про факт конфлікту чи можливий напад сторонніх осіб одразу після події, хоча мав для цього реальну можливість. Натомість його пояснення про виявлення потерпілої без ознак життя та виклик поліції «за порадою сусідів» є спробою мінімізувати власну участь у події.
Відсутність на тілі ОСОБА_3 слідів активної оборони, локалізація його незначних ушкоджень у нижній частині тіла, а також показання свідків, які чули звуки боротьби саме з квартири потерпілої, узгоджуються між собою і, враховуючи попередні їх конфліктні взаємовідносини, про що також зазначають допитані свідки, вказують, що саме ОСОБА_3 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , які спричинили її смерть.
5.11 Отже, сукупність наведених доказів спростовує версію сторони захисту про можливий сторонній напад, оскільки їх детальний аналіз свідчить, що подія злочину відбулася саме у квартирі за місцем спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і була безпосереднім наслідком побутового конфлікту між ними.
Незважаючи на відсутність прямих очевидців моменту нанесення тілесних ушкоджень, сукупність наведених доказів - показання свідків, висновки експертизи, результати огляду місця події та поведінка ОСОБА_3 після події дозволяє суду дійти єдиного висновку про вчинення саме ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, яке за своїми ознаками підпадає під суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.121 КК України.
5.12 Показання допитаних в судовому засіданні вище вказаних свідків узгоджуються як між собою, так і з іншими ретельно дослідженими судом письмовими доказами, які зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, і відповідно є допустимими, а відтак, суд вважає їх належними та покладає в основу рішення про застосування примусових заходів медичного характеру.
5.13 Суд звертає увагу на те, що у стані неосудності особа не здатна розуміти своїх дій та керувати ними, а мета і мотив, які особа має чітко усвідомлювати, як ознаки суб'єктивної сторони складу злочину за наявності такого стану відсутні, то встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. У такому випадку юридична оцінка суспільно небезпечного діяння повинна надаватися, виходячи з фактичних обставин скоєного діяння та наслідків, що настали.
Отже, заперечення обставин вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння обумовлено тим, що вони вчиненні останнім у стані неосудності і як наслідок особа не могла усвідомлювати суб'єктивну сторону своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, що продовжує існувати, оскільки і на даний час він не видужав.
5.14 Проаналізувавши висновок судово-медичної експертизи № 167 від 12.09.2025 р. щодо заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_8 , суд, в співставленні з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які узгоджуються між собою в частині предмета доказування, вважає, що ці тілесні ушкодження завдані потерпілій саме діями ОСОБА_3 , який і скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
5.15 Всі версії сторони захисту щодо заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень невстановленими особами ґрунтуються виключно на припущеннях та носять захисний характер. Жоден свідок не бачив сторонніх осіб у будинку чи на подвір'ї, слідів проникнення до помешкання також не виявлено.
5.16 Доводи сторони захисту про необґрунтоване продовження прокурором строку досудового розслідування суд вважає непереконливими, оскільки вказане рішення, згідно ст.ст.294,295 КПК України, належить до дискреційних повноважень відповідного прокурора. При цьому, підстави за яких прокурор може відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування чітко визначені ч.8 ст.295 КПК України і є вичерпними.
З наявних матеріалів провадження встановлено, що сторона захисту, отримавши 27.08.2025 р. копію клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування, заперечень не зазначала і в подальшому, відповідно до п.2 ч.3 ст.295 КПК України, не ініціювала подання письмових заперечень, за наслідками яких можна було б констатувати безпідставне порушення прокурором строку досудового розслідування /т.1 а.с.203/.
5.17 Аргументи захисника про відсутність повноважень слідчих у цьому кримінальному провадженні з огляду на їх визначення начальником структурного підрозділу є безпідставними. За змістом положень п.1 ч.2 ст.39 та ч.1 ст.214 КПК України, визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
Постановами начальника ВРЗЗС та ВРПЗЖСО СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 10.07.2025 р. та 11.07.2025 р., які відповідно до ст.39 КПК України наділені повноваженнями визначати слідчого, слідчих для розслідування конкретного кримінального провадження, визначеного групу слідчих, які саме проводили досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні /т.1 а.с.60-65/.
5.18 Доводи захисника про недопустимість протоколу огляду місця події від 10.07.2025 р. у зв'язку з тим, що він фактично проведений у житловому приміщенні без дозволу володільця та без належних правових підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, є необґрунтованими /т.1 а.с.86-95/.
Суд звертає увагу на те, що наявність згоди на огляд, обшук чи інші дії в житлі чи іншому володінні особи може встановлюватися на підставі сукупності обставин, за яких відбувалися ці слідчі дії, включаючи поведінку володільця. Що узгоджується з останньою позицією Верховного Суду у постанові від 25.09.2025 року у справі №591/162817 (провадження №51-459 км25).
В конкретному випадку, саме ОСОБА_3 повідомив сусідам про смерть потерпілої, викликав правоохоронців, тобто виникає обґрунтована презумпція схвалення проведення ними огляду місця події - квартири, хоча б для того щоб пересвідчитися, що злочинна подія дійсно мала місце. Окрім того, правомірність проведення огляду житла за місцем проживання ОСОБА_3 підтверджується ухвалою слідчого судді від 11.07.2025 р. /т.1 а.с.99-101/.
Враховуючи вище викладене, обставини, які були встановлені у ході огляду місця події суд визнає належними та допустимими доказами, проведеним з дотриманням вимог статей 237,233 КПК України.
5.19 Доводи захисника про те, що звернення прокурора до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру без отримання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 18.07.2025 року свідчить про неповноту досудового розслідування, є безпідставними.
Суд виходить з того, що на момент звернення прокурора до суду з відповідним клопотанням досудове розслідування було проведено в обсязі, достатньому для з'ясування обставин події та оцінки психічного стану ОСОБА_3 , і саме сторона обвинувачення визначає достатність доказів для звернення з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
Зібрані у провадженні докази в сукупності підтверджують наявність підстав для звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, а відсутність на той час висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не впливала на можливість надання правової оцінки діям особи, щодо якої подано клопотання.
5.20 Аргументи захисника про не відкриття стороні захисту в порядку ст.290 КПК України частини речових доказів в кримінальному провадженні, які були направлені експерту для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, не обумовлюють жодних негативних процесуальних наслідків.
Суд звертає увагу на те, що на орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов'язаний здійснювати таке ознайомлення в обов'язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
З протоколу про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.09.2025 р. вбачається, що сторона захисту взагалі не ініціювала ознайомлення з будь-якими речовими доказами по справі, в т.ч. і з тими, які були надіслані експерту для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Суд також підкреслює, що під час судового розгляду стороні захисту була надана можливість ознайомитися з речовими доказами, які прокурор використав при обґрунтуванні клопотання, однак захисник від фактичного їх огляду в судовому засіданні відмовився. Попри це, сторона захисту наполягала на дослідженні тієї частини речових доказів, які були передані експертам, достеменно знаючи, що жоден із цих доказів не використовувався прокурором під час подання та обґрунтування клопотання.
Таким чином, суд не вбачає у діях органу досудового розслідування порушень вимог статті 290 КПК України, які б могли вплинути на право сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування або зумовити визнання будь-яких доказів недопустимими.
5.21 Згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.
Згідно ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 324 від 07.08.2025 року, ОСОБА_3 за його психічним станом на теперішній час показані примусові заходи медичного характеру з поміщенням в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню ним суспільно-небезпечних діянь /т.1 а.с.202/.
5.22 Тобто, ОСОБА_3 , як на момент вчинення даного суспільно-небезпечного діяння, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 324 від 07.08.2025 року, так і на момент розгляду провадження, за його психічним станом на теперішній час показані примусові заходи медичного характеру. Підстав для піддання сумніву кваліфікації лікарів-психіатрів та обґрунтованості їх експертних висновків, судом не вбачається.
5.23 Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 03.06.2005 року N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до ч.ч.3-5 ст.94 КК України тип психіатричного закладу до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так із характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Відповідно до ст.94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
5.24 Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
5.25 Частиною 5 ст.94 КК України встановлено, що госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
При визначенні виду примусових заходів медичного характеру та типу психіатричного закладу, в конкретному випадку суд враховує рекомендації лікаря, які викладені у висновку судово-психіатричного експерта № 324 від 07.08.2025 р., яким ОСОБА_3 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру з поміщенням в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, характер вчиненого суспільно-небезпечного діяння та його непоправні наслідки у вигляді смерті потерпілої, загально-соціальні дані останнього: раніше в силу ст.89 КК України не судимий, не перебував на обліку в лікаря нарколога, та у зв'язку з чим вважає, що за своїм психічним станом і характером вчинених суспільно небезпечних діянь до ОСОБА_3 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим режимом нагляду.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при розгляді клопотання
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.07.2025 р., на речові докази по справі скасувати /т.1 а.с.163-165/.
Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, до вступу ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру - залишити без змін.
Керуючись ч.2 ст.19, п.4 ч.1 ст.94 КК України, ст.ст.503,512,513 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, - залишити без змін.
Речові докази: одяг та мобільні телефони марки «Infifnix smart 8» та «Nomi», вилучені під час затримання ОСОБА_3 - повернути власнику; інші предмети /квитанції №25000698,25000723, 25000691/ - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1