Справа № 686/15758/25
Провадження № 2/686/5523/25
06 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді - Хараджа Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1185163 від 30.04.2021 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1185163 від 30.04.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1185163 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_5, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1185163 від 30.04.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1185163 від 30.04.2021 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1185163 від 30.04.2021 р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 20 278,00 грн. та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
12.06.2025 року від представника відповідача - адвоката Савченко Я.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнаються ним в повному обсязі, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які:
вказують на наявність у відповідача заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»;
підтверджують факт надання коштів відповідачу за кредитним договором;
підтверджують факт укладення між кредитором та відповідачем кредитного договору;
підтверджують те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» сформовано до ОСОБА_1 вимогу за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України;
підтверджують факт повної оплати права вимоги позивачем за договором факторингу, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.
12.06.2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від представника відповідача - адвоката Савченко Я.В. до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.
13.06.2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що доводи представника відповідача щодо не укладання договору позики №1185163 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (НОМЕР_5), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені З.У. «Про електронну комерцію». В статті 3 З. У. «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, посилання Відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до З.У. «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження Відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, Відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій Відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.
Крім того, Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року за №6-50цс16 наголошується, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового).
Щодо доказів отримання Відповідачем коштів за договором позики то вважає:
Твердження представника Відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача:
Електронна платіжна інструкція № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою];
Довідка № КД-000023788/ТНПП від 29.04.2025 р. видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року [документ виданий платіжною системою];
Лист №10/04/25-97 від 10.04.2025 р. виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року [документ виданий Позикодавцем].
Між тим, посилання представника Відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний Відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).
Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Саме по собі посилання представника Відповідача у відзиві на те, що Позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише Відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов'язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на Відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 50,00 грн. (31.05.2021- 50,00 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.
Щодо доказів оплати за договором факторингу:
Твердження представника Відповідача, стосовного того, що Позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2610 від 26.10.2021 р. та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. (додаток до позовної заяви №14, 17).
Окрім викладеного вище, згідно п.5.2. зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору. (Додатки №4 та №5 до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. та Договору факторингу №2610 від 26.10.2021 р.- містяться в матеріалах справи).
Щодо доказів наданих представником Відповідача:
Слід зазначити, що Відповідач/представник Відповідача - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).
Позивач вважає, що Відповідач та представник Відповідача, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано при тому, що Відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась, від). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона Відповідача, а саме представник Відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов'язок їх доведення.
Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник Відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов'язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.
Враховуючи вище викладене, просив суд, позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - задовольнити в повному обсязі.
16.06.2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності.
Своє заперечення обґрунтовує тим, що загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за договором позики) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023
року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року. 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у травні 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, а договір позики укладено 30.04.2021 року. Таким чином вважає, що строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення позивача до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ «А-БАНК» наступні документи/інформацію: - інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; - виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «А-БАНК» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 30.04.2021 року по 02.05.2021 року.
02.10.2025 року на адресу суду з АТ «А-БАНК» на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року витребувана інформація. Згідно якої вбачається що картка № НОМЕР_3 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), крім того надали рух коштів з 30.04.2021 по 02.05.2021 року.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надійшла його заява, в якій він просить розглянути справу в його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Савченко Я.В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, зокрема відповідач в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення рекомендованих повісток з повідомленням про їх вручення, однак у судове засідання вони не з'явилися, у відзиві на позовну заяву просять розглянути справу у їх відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У розумінні статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_2 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №1185163 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора НОМЕР_5, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1185163 від 30.04.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Згідно довідки № КД-000023788/ТНПП від 29.04.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 30.04.2021 року, сума 6 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 1185163 від 30.04.2021 року за період з 30.04.2021 р. по 28.05.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 за вищезазначеним договором позики становить 20278 грн, з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за тілом позики; 14278 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1185163 від 30.04.2021 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1185163 від 30.04.2021 р.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 20278 грн.
Оцінюючи доводи сторони відповідача, суд вважає, що такі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, виходячи з нижченаведеного.
Доводи представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача, а саме: електронна платіжна інструкція № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; довідка № КД-000023788/ТНПП від 29.04.2025 р. видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року; лист №10/04/25-97 від 10.04.2025 р. виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 2eeb31df-ab08-47a0-8f72-d4382d6f32bb від 30.04.2021 року.
Саме по собі посилання представника відповідача на те, що представником позивача не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з отриманої відповіді з АТ «А-БАНК» від 02.10.2025 року вбачається, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та згідно руху коштів по картці № НОМЕР_3 за період з 30.04.2021 року по 02.05.2021 року, вбачається що 30.04.2021 року АТ «А-БАНК» перерахував відповідачу кошти у розмірі 6000 грн.
Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що Відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 50,00 грн. (31.05.2021- 50,00 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.
Доводи представника Відповідача, стосовного того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2610 від 26.10.2021 р. та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. Окрім викладеного вище, згідно п.5.2. зазначених вище договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Крім того, відповідачем чи його представником доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до матеріалів справи долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, контр розрахунок, тощо..), а тому доводи ґрунтується на припущеннях.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів переходу прав вимоги від клієнта фактору за укладеними договорами факторингу, а саме відсутності первинних бухгалтерських документів, суд виходить з наступного.
Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).
За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України), про що зазначено у постанові ВП ВС від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
Право недійсної вимоги (неіснуючого боргу) є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року справа № 761/33403/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 202/6230/20.
В якості доказів оплати за договорами факторингу позивачем надані акти звірки взаємних розрахунків між первісним кредитором та ТОВ «ФК Управління активами», між ТОВ «ФК Управління активами» та позивачем.
Сам по собі акт звірки не є первинним документом і не доводить факт господарської операції: поставки, надання послуг тощо. Він має інформаційний характер і лише фіксує стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств, які мають бути підтверджені накладними, актами, платіжками тощо. Таку позицію підтримує і суд (постанови ВС від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17), і Держаудитслужба (лист від 20.02.2017 №25-16/104).
За ст. 72 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Крім того наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на диспозицію вказаних положень процесуального законодавства, акт звірки взаєморозрахунків є письмовим доказом і оскільки він складений за результатом проведення ряду господарських операцій, його зміст може вказувати на наявність заборгованості.
У постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17КГС у складі Верховного Суду зазначив, що: «Разом з цим,акт звірки може вважатися доказом у справі у підтвердження певних обставин, зокрема у підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу».
Отже, наданими позивачем та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджується перехід права вимоги за укладеними договорами факторингу та як наслідок, існують обґрунтовані підстави вважати дії відповідача щодо невиконання свого зобов'язання за договором позики порушенням права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2.
При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у червні 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, а договір позики укладено 30.04.2021 року.
Отже, строк позовної давності позивачем не пропущений, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню у повному обсягу.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром маркет», копію акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги, копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, складеного 01.11.2022 року, копію витягу з акту №12-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.04.2025 року на загальну суму 3500 гривень, з яких 500 гривень за надані послуги з вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви та 3000 гривень за підготовку/складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або паперовій формі), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1149961 від 01.11.2024 року, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579934664ю1 від 30.04.2025 року про сплату ТОВ «Фінпром маркет» на користь Ткаченко Ю.О. 399000,00 гривень, в якості оплати згідно акту №12-П приймання наданої правничої допомоги від 30.04.2025 року за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року без ПДВ.
Відповідно до ст. 137 ч. 1-6 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, адже такі послуги були надані.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд вбачає підстави для стягнення суми 3500 гривень за надані послуги з вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів та за підготовку/складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 за договором позики у малозначній справі, оскільки понесені позивачем витрати підтверджені долученими доказами та є співмірними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за Договором позики №1185163 в розмірі 20 278,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 278,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528)
витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа