Справа № 686/32409/25
Провадження № 2-а/686/663/25
07 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді: Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання: Сікори Ю.В.,
з участю представника позивача Мельничук О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Божинського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Хмельницький справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,-
встановив:
Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, в обґрунтування заявлених вимог вказало, що 07.11.2025 до УДМС у Хмельницькій області ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» було доставлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , після відбуття строку покарання.
Управлінням здійснювались заходи щодо встановлення особи та наявності чи відсутності підстав для перебування на території України Відповідача, з метою вжиття заходів, відповідно до компетенції.
За результатами перевірки встановлено, що за наявними обліками територіальних органів ДМС Відповідач громадянства України не набував, паспортом громадянина України та колишнього УРСР не документувався.
У Відповідача наявний паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , термін дії до 07.05.2018.
Відповідач 27.06.2016 був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_2 на підставі дозволу на імміграцію від 15.08.2014.
23.08.2023 Управлінням вищезазначений дозвіл та посвідка були скасовані на підставі п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (в редакції закону від 05.02.2023).
Відповідач неодноразово був засуджений, востаннє засуджений Деражнянським районним судом Хмельницької області, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та відбував покарання в ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)».
Відповідач не має офіційного місця проживання на території України та офіційно не працевлаштований, а також відсутній діючий документ який би посвідчував його особу та давав право на виїзд за межі території України.
07.11.2025 УДМС у Хмельницькій області щодо відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відсутність у Відповідача діючого документа, за яким він зміг би покинути територію України, а також наявність судимості та схильність до вчинення кримінальних правопорушень дає достатні підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти його затримання по суті заперечує, оскільки понад тридцять років проживає в Україні, має у власності житло в с. Радівці Хмельницького району, має родичів, проти повернення в російську федерацію заперечує, оскільки житла там не має.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
За правилами ч.7 ст.5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
У Відповідача наявний паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , термін дії до 07.05.2018.
ОСОБА_1 27.06.2016 був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_2 на підставі дозволу на імміграцію від 15.08.2014.
Рішенням від 23.08.2023 № 360 скасовано дозвіл на імміграцію в Україні, яке видане громадянину російської федерації ОСОБА_1 на підставі п.2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
ОСОБА_1 із заявами про продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію, визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, а також набуття громадянства України не звертався (лист Управління ДМС в Хмельницькій області від 17.07.2025 № 6801.20/12529-25).
07.11.2025 ОСОБА_1 , звільнений із державної установи «Райківецька виправна колонія № 78» по відбуттю строку покарання, що підтверджується довідкою про звільнення серія ХМЛ № 25919.
07.11.2025 ОСОБА_1 затриманий на підставі ч. 2 ст. 203 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне затримання № МХМ 000103.
07.11.2025 УДМС у Хмельницькій області щодо Відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
07.11.2025 УДМС у Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 , на підставі ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» винесено рішення про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача про наявність житла, родини, слід зазначити, що належних доказів наявності права власності, зареєстрованого місця проживання відповідачем, джерел постійного доходу не надано.
Оскільки дозвіл відповідача на імміграцію скасовано, як і скасована посвідка на право постійного проживання в Україні, у відповідача відсутні законні підстави для перебування на території України.
Частиною 11 статті 289 КАС України, встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більше як на вісімнадцять місяців.
Так, положеннями ч.4 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Нормами ч. 3 ст. 3 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, останній не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано.
За змістом п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Пунктом 5 вказаного Типового положення встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування не може перевищувати шести місяців з дня фактичного затримання особи. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк чи прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, такий строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
В силу ч. 1 ст. 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
З огляду на те, що відповідач незаконно перебуває в Україні суд дійшов висновку щодо задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250,255, 288, 289, 371 КАС України, ст.ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 для забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371КАС України допустити негайне виконання рішення суду.
На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 діб з часу його проголошення.
Дата складення рішення: 07.11.2025.
Суддя: