Справа № 686/27787/25
Провадження № 2-а/686/570/25
29.10.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Вважає, що вказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що відсутності правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оскільки позивач не вчиняв будь-яких порушень, відповідачем з порушенням порядку визначеного нормами КУпАП, винесено постанову без будь-яких на те підстав.
З врахуванням наведеного позивач просить суд поновити строк на оскарження та скасувати постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.; справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 статті 210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч.5 ст.261 КАС України.
Згідно вимог ч.3 ст.261 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем вчасно виконано зобов'язання з уточнення своїх даних 28.12.2024 року щодо через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста відповідно до вимог абз.7 ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч.1 дод.2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що підтверджується відповідною відміткою в застосунку Резерв+.
Постановою №10848 від 01.08.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн., враховуючи, що він у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі та не надав на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-облікового документу, чим порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.п.10-1 п.1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.6 ст.22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з п. 49 вищевказаного Порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа (п. 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 560 від 16.05.2024).
Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559«Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду, що містить відомості про зазначений документ (далі QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей), та серед іншого: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 6) окремий номер запису у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Пунктами 9-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення. QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності. Підставою не підтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Випадки видачі військово-облікового документа на бланку за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку визначені п. 14 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент перевірки, у позивача військово-обліковий документ в паперовій формі був відсутній.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається. При цьому, нормативно-правовими актами, що визначають правові засади створення та видачі військово-облікового документу не передбачено, що особа, вправі створити чи оформити військо-обліковий документ в електронній формі без видачі їй такого в паперовій формі.
Зокрема, такі висновки відповідають положенням ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та яким, серед інших, оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, а також з пунктами 14, 15, 16 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, які передбачають випадки видачі такого документа та обов'язки щодо належного зберігання такого.
За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Пунктом 7 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 532, уповноважені представники ТЦК та СП під час перевірки військово-облікових документів, фіксування порушень, мають застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації. Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, в оскаржуваній постанові за справою про адміністративне правопорушення №10848 від 01.08.2025 року відсутні посилання на фото- та відеофаксацію вчинення порушення ОСОБА_1 . Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення позивача про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, що обмежило його у можливості реалізації права на захист, всупереч вимогам ст.268 КупАП. В постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутня відмітка про вручення постанови позивачу.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, всупереч обов'язку доказування, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-3 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених в протоколі та оскаржуваній постанові, в тому числі і на підтвердження факту не пред'явлення для перевірки військово -облікового документу.
Відтак, суд приходить до висновку, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів позивача, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для оскарження та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №10848 від 01.08.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань про судові витрати у розмірі 605,60 грн. судового збору.
Керуючись, ст. ст. 7 , 9, 210 ч.2, 247, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №10848 від 01.08.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн. - визнати протиправною та скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн. судового збору.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 29.10.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин