Справа № 683/2261/25
2/683/1329/2025
07 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
з участю секретаря Градомської Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2261/25 (провадження №2/683/1329/2025) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
28 липня 2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що 14 серпня 2024 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 150 800 грн., які останній зобов'язався повернути до 20 червня 2025 року. Факт передачі відповідачу у позику вказаної суми грошових коштів підтверджується власноручно складеною борговою розпискою ОСОБА_2 .. Взяті на себе зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_2 не виконав, борг не повернув. За таких обставин, просить стягнути з відповідача на користь позивача 150 800 грн. загальну суму заборгованості за договором позики.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви зазначених у мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 жовтня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області вирішено питання щодо витребування у позивача оригіналу розписки від 14.08.2024 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, однак в матеріалах справи міститься заява згідно якої останній просить розгляд даної справи здійснити без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавав, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавав, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Ураховуючи наведене та те, що ухвала суду та копія позовної заяви з додатками разом із судовою повісткою про день, час та місце розгляду справи судом, яке призначене на, 26 серпня 2025 року, 09 жовтня 2025 року та 07 листопада 2025 року надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача, було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки в день проставлення у поштового повідомленнях такої відмітки.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, що узгоджується з висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом вказаних процесуальних норм об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що згідно оригіналу розписки від 14.08.2024 року ОСОБА_2 отримав від позикодавця ОСОБА_4 в борг грошову суму в розмірі сто п'ятдесят тисяч вісімсот гривень, готівковим способом та зобов'язався повернути борг ОСОБА_4 у повному обсязі, у сумі сто п'ятдесят тисяч вісімсот грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання маються виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в встановлені строки. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості )ч. 1 статті 1046 ЦК України)
Тобто, обов'язковою умовою виникнення зобов'язання з договору позики є факт передачі коштів від позикодавця позичальнику.
Згідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Частина 1 ст.81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як встановлено судом у розписці від 14.08.2024, яка підписана ОСОБА_2 , зазначено, що «позичальник отримав від позикодавця в борг грошову суму в розмірі сто п'ятдесят тисяч вісімсот гривень», при цьому не зазначено, хто згідно даної розписки являється позикодавцем, а хто позичальником та іншим абзацом в розписці вказано, що « ОСОБА_2 зобов'язується повернути борг ОСОБА_4 - у повному обсязі, у сумі сто п'ятдесят тисяч вісімсот гривень у строк до 06.20.2025 року».
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Крім того, ВП ВС у постанові № 990/150/23 від 22 лютого 2024 року зазначила, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів того, яким чином ОСОБА_2 були порушенні права чи законні інтереси ОСОБА_1 , а також не було вказано відповідних обставин, що випливають з тексту розписки, щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем ОСОБА_1 , оскільки згідно розписки надана позивачем ОСОБА_1 , про отримання коштів в борг слідує, що ОСОБА_2 отримав кошти в борг у ОСОБА_4 , які і зобов'язався повернути останньому, однак не позивачу ОСОБА_1 . Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну передачу коштів - таких як банківські документи, квитанції чи інші письмові підтвердження позивач суду не надав.
Крім того, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи щодо правонаступництва ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 згідно боргової розписки від 14.08.2024 року.
Таким чином, на підставі встановлених судом фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, враховуючи відсутність доказів того, що ОСОБА_1 надавав в борг грошові кошти для ОСОБА_2 згідно боргової розписки від 14.08.2024 року, а отже відсутні правові підстави для виникнення між сторонами зобов'язальних відносин за договором позики.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: