Справа № 683/1916/25
2/683/1165/2025
08 жовтня 2025 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючого - судді Завадської О.П.
при секретарі Поважнюк О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів Хмельницької області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
25 червня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 32035,72 грн заборгованості за кредитним договором №688446861 від 24 жовтня 2022 року та 2422,40 грн судового збору.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 липня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року постановлено перейти від розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі у зв?язку з відсутністю предмета спору на даний момент. Крім того, просив повернути сплачений судовий збір.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема, стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц зазначив, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20).
Також Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 вказав, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Тобто, предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Представник позивача в заяві від 30 вересня 2025 року просить закрити провадження у зв?язку із відсутністю предмета спору на даний момент.
Суд зазначає, що провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК «ЕЙС» з позовом до ОСОБА_1 звернулось 25 червня 2025 року та на момент звернення до суду з даним позовом спір існував, що виключає застосування судом механізму закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.
Приймаючи до уваги зміст поданої представником позивача заяви у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги саме внаслідок обставин, що призвели до зникнення предмета спору на стадії судового розгляду.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З заяв представника позивача вбачається, що відповідачка задовольнила вимоги позивача саме після пред?явлення позову про стягнення кредитної заборгованості, після відкриття провадження по справі, тобто позивач не підтримує позовні вимоги (відмовляється від них) унаслідок задоволення їх відповідачкою після пред?явлення позову.
Оскільки представник позивача не просив стягнути судовий збір з відповідачки з тих підстав, що він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачкою після пред?явлення позову, тому підстави для повернення судового збору з бюджету відсутні.
Керуючись ст.ст. 133, ч. 3 ст. 142, п. 4 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 256, 258-260 ЦПК України, суд -
постановив:
Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №688446861 від 24 жовтня 2022 року.
Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №688446861 від 24 жовтня 2022 року.
Роз?яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв?язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Роз?яснити позивачу положення частини третьої статті 142 ЦПК України, за якими суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред?явлення позову.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Хмельницького апеляційного суду.
Суддя