Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1474/25
07.11.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Представник позивача звернувся в суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.05.2023 року Красилівським відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 56.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.05.2023 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Вказує, що позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , з 17.03.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях на різних напрямках фронту, наразі проходить лікування та реабілітацію після отриманого тяжкого поранення.
Подружжя познайомилось в період повномасштабного вторгнення, згодом уклали шлюб. Життя на відстані далося взнаки, обоє виявились не готовими до сімейного життя в умовах війни ні психологічно, ні практично. Причинами розриву стосунків були: розлука, емоційна втома, непорозуміння й конфлікти, а точкою неповернення стала подружня зрада дружини, про яку позивач дізнався в період лікування поранення. Відповідно, постало питання розірвання шлюбу.
Вказує, що розірвати шлюб шляхом звернення до органу ДРАЦС за місцем реєстрації сторони не можуть через перебування позивача на лікуванні та реабілітації в іншому населеному пункті, його маломобільності внаслідок отриманої мінно-вибухової травми (пересувається на милицях).
Зазначає, що, враховуючи, що подружжя не проживає однією сім'єю, не веде спільного господарства, не підтримує сімейні відносини як подружжя, подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них. Шлюб носить формальний характер, в зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення. Подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливими.
Між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна. Від шлюбу дітей немає.
Ухвалою суду від 28.08.2025 розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін повідомлені належним чином.
Відповідач подала до суду заяву, згідно якої справу просить розглядати без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
10.05.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Красилівським відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 56.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як передбачено ч.1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вказані положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд враховує, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує розлад подружніх стосунків.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з позовом і наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Однак сторони не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю неможливо.
Приймаючи до уваги причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, суд вважає позов обґрунтованим, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення.
Отже, слід розірвати шлюб між сторонами.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Крім цього, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 970,00 грн. (підлягало сплаті 968,96 грн.; решта є надмірною сплатою.).
У зв'язку з зазначеним, необхідно повернути позивачу з державного бюджету 484,48 грн. судового збору, а решту стягнути з відповідача на користь позивача, тобто також 484,48 судового збору (тобто, судовий збір, який підлягав сплаті).
Кошти, які є надмірно сплаченими, можуть бути повернутими лише за клопотанням сторони.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 4 000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 03 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Чорної Лілії»; орієнтовний розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та Акт приймання-передачі наданих послуг.
Оплата за Договір про надання правової допомоги б/н від 03 липня 2025 року проведена у розмірі 4000 грн. (прибутковий касовий ордер №67 від 20.08.2025 року та квитанція до нього).
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.
Розподіляючи судові витрати, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд враховує зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: усна попередня консультація, підготовка позовної заяви, супровід справи у суді, отримання/подання документів від імені клієнта.
Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.
Для звернення до суду із вказаним позовом (враховуючи обставини справи) адвокату не потрібно опрацювання великої кількості законодавчих актів, які підлягають застосуванню; матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження; виконані адвокатом роботи для кваліфікованого юриста не передбачають складності та витрати значної кількості часу.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн., який є очевидно завищеним.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.
На підставі ст. ст. 24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 141,142, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 10.05.2023 Красилівським відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 56.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, а разом - 2484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судових витрат.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «Таскомбанк» № 2350-6328-7406-8524 від 20.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складено 07.11.2025.
Суддя С. В. Васільєв