Справа № 674/264/21
Провадження № 2/674/5/25
29 жовтня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е ,
за участю секретаря Проценко Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання, встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просить суд:
??? встановити факт, постійного проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 станом із 1962 року народження по дату смерті ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області;
?? встановити факт вступу в управління та володіння спадковим майном, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області (правонаступник Дунаєвецька міська рада Хмельницької області) N43 від 28.11.2006 року «Про оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_2 ;
визнати недійним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області) від 15.01.2007 року, видане на ім?я ОСОБА_2 ;
витребувати із чужого незаконного володіння, гр. ОСОБА_2 , нерухоме майно, а саме: житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час село Великий Жванчик Дунаєвецька міська рада Кам?янець-Подільського району Хмельницької області), стягнути судові витрати.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , яка була головою двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті мами з нею були прописані покійний брат ОСОБА_6 разом зі своєю родиною, але фактично вони там не проживали. В той час позивач був прописаний в м.Кам'янець-Подільський, але фактично проживав з матір'ю.
В 1964 році батьки позивача збудували житловий будинок на території домоволодіння баби, тобто в домоволодінні було два житлових будинки, старий будинок до 1918 року побудови був в аварійному стані, з 2005 року його фактично не існує.
У 1985 році частину земельної ділянки, що була у користуванні матері позивача знято, та надано в користування позивачу, оскільки він учасник бойових дій.
Статтями 529-530 ЦК УРСР було передбачено 2 черги спадкування, дружина ОСОБА_2 до кола спадкоємців після смерті баби позивача на батьків не належить. ОСОБА_2 не зрозуміло з яких підстав отримала рішення виконавчого комітету про те, що вона є власником будинку, чим було порушено право на володіння та користування спірним житловим будинком. Орган місцевого самоврядування за попередньою злочинною змовою з дружиною «вивели» із власності власників житловий будинок, в рішенні вказали його видуманий номер «7А».
Батьки позивача та їхні спадкодавці реальні власники, ніколи не звертались в жодні органи влади із проханням визначити адресу житловому будинку АДРЕСА_1 , а також із заявами про розподіл будинків.
Дружина позивача не є спадкоємицею його матері, тому вважає, що рішення виконавчого комітету №43 від 28.11.2006 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» є незаконним та підлягає скасуванню. У відповідача не було ніяких підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 щодо оформлення за нею права власності на житловий будинок.
Про те, що дружина позивача офіційно є власником нерухомого майна, позивач дізнався тоді, коли нині покійний брат позивача, звернувся до суду, справа №674/1465/16-ц. Тому, вважає, що строк давності для звернення до суду із позовом про захист свого права позивач не пропустив.
Згідно з ухвалою судді від 29 березня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачам - заперечень.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалами суду від 23 лютого 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про поновлення строку та залучення як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору відмовлено.
Ухвалами суду від 31 травня 2023 року постановлено поновити процесуальний строк для подання заяви про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.
Ухвалами суду від 26 липня 2023 року заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в частині поновлення строку залишено без розгляду та відмовлено у задоволенні заяв про залучення як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки можливе існування спору про право у зазначеному процесі.
Ухвалою суду від 26 липня 2023 року поновлено процесуальний строк для подання заяви про зміну предмету позову позивачу, прийнято до провадження суду заяву позивача про зміну предмету позову. Постановлено повернутись зі стадії судового розгляду на стадію підготовчого провадження. Надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачам - заперечень.
Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку та залучення до справи третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відмовлено, оскільки майновий інтерес ОСОБА_7 та ОСОБА_8 може існувати на час розгляду даної справи, такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Вирішення спорів різних спадкоємців щодо одного і того ж майна має відбуватись в одному провадженні.
Ухвалою суду від 30 січня 2024 року задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів.
Ухвалою суду від 30 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про залишення без руху заяви позивача.
Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів.
Ухвалами суду від 15 квітня 2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення листа Дунаєвецькій міській раді.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву.
Протокольною ухвалою від 25 липня 2024 року задоволено клопотання позивача та представника відповідача про виклик свідків.
Ухвалою суду від 25 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалами суду від 05 березня 2025 року та 29 квітня 2025 року оголошено перерви в судовому засіданні та викликано свідків.
Від відповідача Дунаєвецької міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву від 16.04.2021, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Щодо позовних вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_5 та позивача у відзиві зазначено, що із доданих до позовної заяви копій документів (погосподарських книг) позивач з 1983 року по день смерті не проживав із ОСОБА_5 та не надав доказів щодо їх постійного проживання до дня ії смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того із постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 28.03.2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , треті особи: Дунаєвецька міська рада, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 у будинку постійно проживали та були зареєстровані ОСОБА_9 та його сім'я.
Щодо строку позовної давності зазначено, що позивач звернувся до суду більше ніж через 10 років з моменту видачі його дружині ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не подав. Позивач у своєму позові стверджує, що він дізнався про те, що його дружина ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, коли його покійний брат ОСОБА_9 , звернувся до суду (справа № 674/1465/16-ц, ухвала про відкриття провадження у справі від 02 листопада 2016 року). Позивачем пропущено строк позовної давності, він своєчасно не скористався своїм правом звернення до суду, при цьому поважних причин пропуску строку позовної давності, встановленого законом, не надав.
Щодо злочинної змови органу місцевого самоврядування із ОСОБА_2 , міська рада не володіє інформаціє, щодо рішень про встановлені факти протиправних дій посадових осіб Великожванчицької сільської ради при прийнятті рішення виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості» за адресою АДРЕСА_1 .
Щодо витребування із чужого незаконного володіння житлового будинку зазначає, що позивачем до позовної заяви додано копію свідоцтва про право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 . та копію сторінки з погосподарської книги за 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , де головою сім'ї була ОСОБА_5 , а після її смерті - ОСОБА_9 . В розділі III. особового рахунку № НОМЕР_1 зазначено наступне: житловий будинок, рік будівництва - 1964, загальна площа в 1986 році - 74 кв. м., з 1987 по 1990 роки - 75 кв. м. Житлову площу не зазначено. Із копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року на домоволодіння в АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку площею 131,5 кв. м., житлова площа - 72,0 кв.м. З огляду на викладене, вбачається, що це є різні за площами житлові будинки. Крім того позивач не надав доказів порушення його права володіння, користування спірнім будинком. Аналогічні обгрунтування заперечень містить відзив Дунаєвецької міської ради, поданий 14.08.2023 (після прийняття заяви про зміни предмету позову).
Від відповідачки ОСОБА_2 08.07.2021 надійшла заява про застосування строків давності, в якій вказала, що з часу прийняття оскаржуваних рішень сільської ради пройшло 15 років. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. У позовній заяві позивач вказує, що дізнався про те, що його дружина є власником нерухомого майна, коли його брат ОСОБА_9 звернувся до суду (справа № 674/1465/16-ц). ОСОБА_1 знав про рішення з 2016 року, був залучений до справи у якості третьої особи, отримав позовну заяву в листопаді 2016 року, отже строк позовної давності в нього закінчився у листопаді 2019 року. Натомість ОСОБА_1 не звернувся до суду за захистом свого права ні з окремим позовом до ОСОБА_1 в 2016 році ні з позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору в рамках цивільної справи № 674/1465/16-ц. Нинішній позов датовано 24.02.2021, тобто відколи ОСОБА_1 дізнався про порушене права пройшло 4 роки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача 20.09.2021 надійшла відповідь на відзив, у якій позов просив задовольнити у повному обсязі. Вказав, що відповідно до довідки виданої Дунаєвецькою міською радою Хмельницької області, від 24.03.2021 року проживає у спірному будинку без реєстрації місця проживання. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом його повернення. Негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
Відповідачка ОСОБА_2 у поданому відзиві від 12.06.2024 року просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач не вказав управління та володіння якого саме спадкового майна він просить суд встановити, не вказав та не надав доказів, що ОСОБА_5 на момент смерті належало будь-яке майно. Матеріали справи не містять доказів, що позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріуса із заявою про вступ в право спадку після смерті ОСОБА_5 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась. Позивач не навів підстави навіщо йому встановлювати факт постійного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по дату смерті ОСОБА_5 .. Позивач стверджує, що його мати ОСОБА_5 була головою двору, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , дане твердження спростовується довідками- виписками з погосподарської книги за 1983-1985, 1986-1990 рік, оскільки ОСОБА_5 вказана як голова сім'ї, а не голова двору, довідки не містять адреси будинку і року забудови. ОСОБА_5 ніколи не отримувала права власності ні на будинок АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким своє майно заповідала синам ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ніхто з дітей ОСОБА_5 , в тому числі позивач, ніколи не звертався із заявою про відкриття спадщини та нічого не успадковував. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом нікому ніколи не видавалось.
Позивач стверджує, що він на час смерті мами був прописаний у місті Кам'янець - Подільському, але фактично проживав разом з матір'ю ОСОБА_5 . Натомість згідно записів з погосподарської книги № 4 в 1980 році ОСОБА_1 вибув в м. Кам'янець - Подільський. Тобто з 1980 року позивач ОСОБА_1 не був прописаний у спірному будинковолодінні та там не проживав. Жодна із довідок - виписок з погосподарської книги з 1980 року і по день смерті ОСОБА_5 .(25.06. 1990 рік ) не містить інформації, що ОСОБА_1 проживав у будинковолодінні АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_1 без прописки чи реєстрації. Вже після смерті ОСОБА_5 заднім числом у будинковолодіння були незаконно зареєстровані ОСОБА_10 з сім'єю.
З 1990 і по 1993 рік будинковолодіння за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 пустували та перетворились на купу глини. Відповідач ОСОБА_2 сама за свої кошти відбудувала хату, перекрила її, вставила вікна, двері, підлогу, встановила кафельну грубку, пошпаклювала та поклеїла шпалери, встановила паркан, браму, побудувала хліви та сараї. Відповідач ОСОБА_2 є головою двору з 1993 року і по даний час, що підтверджується виписками з погосподарських книг. Рішенням виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради від 28 листопада 2006 року № 43 оформлено право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 . 15 січня 2007 року ОСОБА_2 виконавчим комітетом Великожванчицької сільської ради видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення від 28 листопада 2006 року № 43. Будь - яких грунтованих на законі підстав для відмови відповідачу ОСОБА_2 у оформленні права власності на спірне будинковолодіння у виконавчого комітету Великожванчицької сільської ради не було.
Позивач не лише знав, що дружина звернулась із відповідною заявою про оформлення права власності, а і ініціював дане звернення оскільки отримання права власності на землю могло бути виключно після отримання права власності на будинковолодіння. Позовна вимога про витребування будинку із чужого незаконного володіння також задоволенню не підлягає, оскільки відповідачка є власницею спірного майна у встановленому законом порядку.
Від позивача ОСОБА_1 23.07.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити в повному обсязі, вказавши, що коли виконавчий комітет Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області (правонаступник Дунаєвецька міська рада Хмельницької області) рішенням №43 від 28.11.2006 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» оформляв спірний будинок, який належав матері позивача за ОСОБА_2 , то на обгрунтування свого рішення вони чітко вказали, що цей будинок належить ОСОБА_5 і вони надають ОСОБА_2 оформити належний матері будинок з підстав, що ОСОБА_2 (невістка матері) здійснювала за нею догляд. Також це спростовує твердження представника відповідача про те, що матері позивача не було майна, тому не було чого спадкувати. Із відповіді на адвокатський запит, яку надала Дунаєвецька міська рада у справі 674/1465/16-ц, присвоєння адреси в селі Великий Жванчик Дунаєвецького району відбулося із 01.11.2001 року, тому станом на день смерті матері відсутня адреса місця проживання її та позивача, що не дає можливості позивачу оформити спадкові права. Заднім числом, як стверджує відповідач та її представник, ОСОБА_9 в будинку матері ніхто не реєстрував.
Чинним на той час законодавством було передбачено лише дві черги спадкування за законом і до жодної із них не належить ОСОБА_2 . Відповідачка стверджує про те, що вона сама із 1993 року за власні кошти збудувала спірний будинок. Відповідачка не могла його будувати, оскільки, як вона стверджувала в Дунаєвецькому районному суді під час розгляду справи №674/1611/21, вона ніде не працювала. Крім того, відповідач, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а спірний будинок збудований у другій половині 1964 року, тому збудувати його вона не могла.
Також, у письмових поясненнях від 20.12.2024 року позивач вказав, що після одруження із відповідачем проживали у спірному будинку, що належав батькам та бабусі позивача. Відповідач проживала у спірному будинку, як член сім'ї позивача, тобто, вона була користувачем житлового будинку, у зв'язку із тим, що перебувала у шлюбі. Спільно із відповідачем проживали у будинку до 2016 року, приблизно у 2016 році шлюбні стосунки були припинені. Лише зараз, після припинення шлюбних стосунків позивачу стало відомо про те, що відповідач батьківський будинок, спадкоємцем якого я позивач із застосуванням схем «чорного рейдерства» оформила на себе право власності, з тих підстав, що вона, ніби-то, здійснювала догляд за матір'ю позивача, тому успадкувала спірний будинок (саме таке обгрунтування дій органу місцевого самоврядування міститься у рішення виконкому та протоколі ради). При цьому, існувало дві черги спадкування і, тому відповідач не мала права на спадкування спірного будинку. Позивач у справі на час смерті бабусі та матері, проживав спільно із ними однією сім'єю та вів із ними спільне господарство, а також після їх смерті фактично в вступив в управління та володіння спадковим майном.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на стадії судових дебатів позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ньому.
Відповідач - Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області повноваженого представника в судове засіданні не направила, у поданій заяві просила розгляд справи проводити за відсутності свого представника та відмовити у задоволенні позову.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволенні позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, а також застосувати строки позовної давності, згідно поданої заяви.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання, заяв та клопотань не направляв.
Суд, заслухавши позивача, відповідачку та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду, приходить до висновків, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , вказане підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1. а.п.9).
За змістом заповіту 14.04.1988 року ОСОБА_5 заповіла трьом своїм синам порівну все своє майно: ОСОБА_1 (позивачу у справі), ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , заповіт є чинним (т.1 а.п.23, т.3 а.п. 16-18).
Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, інформацією Дунаєвецької міської ради від 29.04.2024 (т.4 а.п. 152, 192).
Згідно довідки Дунаєвецької міської ради від 12.09.2016 року, яка видана ОСОБА_9 , ОСОБА_5 на день смерті постійно проживала за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецького району Хмельницької області. Разом з нею постійно проживали та були зареєстровані син ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_11 , онук ОСОБА_4 . Інших зареєстрованих осіб немає. (т.1 а.п. 41).
Згідно довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 26.08.2020 року за 1983-1985, 1986-1990 роки, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 голова двору ОСОБА_9 , голова сім'ї була ОСОБА_5 (т.1 а.п. 66, 67).
Також, як вбачається зі змісту викопіювання сторінок земельно-шнурової книги погосподарського обліку за 1983-1985 роки, ОСОБА_5 була головою сім'ї, точна адреса та рік побудови будинку відсутні, вказано суспільну групу господарства службова (т.1. а.с.56).
Як вбачається зі змісту викопіювання сторінок земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1986-1990 роки, ОСОБА_5 була головою сім'ї ОСОБА_9 головою двору, ОСОБА_11 дружина, ОСОБА_4 син, точна адреса відсутня, рік побудови 1964, вказано суспільну групу господарства службова (т.1. а.с.57, 61).
Як вбачається зі змісту викопіювання сторінок земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1991-1995 роки, ОСОБА_9 є головою двору, ОСОБА_11 дружина, ОСОБА_4 син, точна адреса відсутня, рік побудови будинку 1964, вказано суспільну групу господарства службова (т.1. а.с.53).
Як вбачається зі змісту викопіювання сторінок земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1996 - 2000 роки, ОСОБА_9 є головою двору, ОСОБА_11 дружина, ОСОБА_4 син, точна адреса відсутня, рік побудови будинку 1964 1/2 (т.1. а.с.55).
За відомостями книги погосподарського обліку за 2006-2010, 2016-2020 роки за ОСОБА_9 значиться домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 52,54).
Також, за відомостями довідок - виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1983-1985, 1986-1990 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житловому будинку 1918 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова сім'ї вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_12 (т.1. а.п. 39-40, 32-33).
Крім того, аналогічного змісту і викопіювання сторінок земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1986-1990 роки, де значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова сім'ї вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_12 , точна адреса відсутня, рік побудови будинку 1918, вказано суспільну групу господарства службовий (т.1. а.с.59).
Тобто, станом на 1990 рік, коли померла мати позивача, за сім'єю ОСОБА_1 значився житловий будинок 1918 року побудови в с.Великий Жванчик. Вказаний будинок на даний час знесено, що не заперечувалось сторонами та встановлено судами у справі №674/1465/16-ц. Натомість, брат позивача ОСОБА_9 станом на 1990 рік значився головою двору у житловому будинку 1964 року побудови в с.Великий Жванчик після смерті матері ОСОБА_5 ..
Так, згідно постанови Верховного Суду у справі №674/1465/16-ц вбачається, що брат позивача ОСОБА_9 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 щодо будинку за адресою АДРЕСА_1 для захисту своїх спадкових прав, зазначив, що він один прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .. Третьою особою у справі був залучений позивач ОСОБА_1 . Зі змісту постанови, суди встановили наступні обставини. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно - житловий будинок, 1964 року забудови, розташований по АДРЕСА_1 . На момент відкриття спадщини позивач постійно проживав у цьому будинку. Також у цьому будинку проживали і були зареєстровані його дружина та син позивача. Біля спадкового будинку позивача був розташовний житловий будинок його брата ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 1918 року забудови, площею 40 кв. м, який ОСОБА_1 успадкував після смерті баби ОСОБА_13 . У цьому будинку проживали і були зареєстровані: ОСОБА_1 , його дружина, дочка. У 2005 році цей будинок знесено. Фактично з 2005 року житлового будинку за адресою: по АДРЕСА_1 не існує. У задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено з мотивів пред'явлення позову до неналежного відповідача. (т.1 а.п. 76-80).
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1991-1995 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житлового будинку 1964 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 голова сім'ї вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, ОСОБА_2 голова двору, дочка ОСОБА_12 (т.1. а.п. 31, 38).
Також, як вбачається зі змісту викопіювання сторінок земельно-кадастрової книги погосподарського обліку за 1991-1995 роки, значились наступні члени господарства: ОСОБА_1 вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_12 , вказано суспільну групу господарства службова, точна адреса відсутня, рік побудови будинку 1964 , вказано суспільну групу господарства службовий (т.1. а.с.46).
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 1996-2000 роки за адресою с.Великий Жванчик Дунаєвецький район Хмельницька область, у житлового будинку 1964 року побудови, суспільна група господарства службовий, значились наступні члени господарства: ОСОБА_2 голова двору, ОСОБА_1 вибув в 1980 році в м.Кам'янець-Подільський, дочка ОСОБА_12 вибула 23.11.2000 року в м.Кам'янець-Подільський (т.1.30, 37).
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 2001-2005 роки за адресою АДРЕСА_1 , у житлового будинку 1964 року побудови, значились наступні члени господарства: ОСОБА_2 голова двору, (т.1.28, 36).
За відомостями довідок-виписок Дунаєвецької міської ради від 12.12.2017 та від 30.06.2020 за 2006-2010 роки, 2011-2015 роки за адресою АДРЕСА_1 , у житлового будинку 1964 року побудови, значились наступні члени господарства: ОСОБА_2 голова двору (т.1.29, 34, 35).
За відомостями книги погосподарського обліку за 2006-2010 рік, 2016-2020 рік, ОСОБА_2 є головою двору за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 62, 42).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Великожванчинецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області від 28.11.2006 №43 та архівного витягу з нього, вирішено оформити право власності на житловий будинок за гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (т.1. а.с. 24, 27).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будинок в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 26), також право власності зареєстровано бюро технічної інвентаризації (т.1. а.п. 25), в Реєстрі права власності на нерухоме майно (т.1 а.п. 20).
Правонаступником Великожванчинецької сільської ради у справі у спірних правовідносинах є Дунаєвецька міська рада, що підтверджується рішенням першої сесії від 03.12.2015 №7-1/2015р. (т.1. а.п. 70-75).
За параметрами запиту щодо будинку за адресою АДРЕСА_1 за відомостями Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна інформація відсутня (т.1. а.п. 21).
Отже, за наявною в матеріалах справи інформацією з погосподарського обліку вбачається, що і брат позивача ОСОБА_9 і відповідачка ОСОБА_2 значились головами двору у будинку розташованому в с.Великий Жванчик 1964 року побудови по (з 2001 року АДРЕСА_1 голова двору ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 голова двору ОСОБА_2 ).
Разом з цим, за інформацією архівного відділу Дунаєвецької районної державної адміністрації в документах Великожванчинецької сільської ради за 1983-2015 роки запису щодо просвоєння адреси домоволодіння по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_1 не зазначається. (т.1 а.с. 68).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що вона є сестрою позивача ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_5 .. Народилась і жила в спірній хаті 1964 року побудови в с.Жванчик. Коли мама померла жила в хаті одна, її доглядала свідок і брат ОСОБА_14 , а потім брат ОСОБА_15 завіз її в лікарню. Коли маму ховали, були брати ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не було, бо мама була не в контакті з Геною. ОСОБА_8 одружилась і в хаті не проживала, але приїздила допомагати. Брат ОСОБА_6 жив у жінки, а не з мамою. ОСОБА_19 не жив з мамою, а в ОСОБА_20 та в її мами. Мама також не проживала у ОСОБА_21 . Коли народилась свідок, була ще хата бабки ОСОБА_13 , якого року побудови не пам'ятає, бабка зробила заповіт на стару хату не ОСОБА_22 , після смерті ОСОБА_22 успадкував ту хату, стару хату розвалили. Рік чи два після смерті мами у будинку проживав ОСОБА_17 . Гена почав жити у хаті, коли стару розвалили. Коли ОСОБА_17 судився, то дізнались, що будинок приватизований відповідачкою. Також свідок вважає, що позивач не є спадкоємцем на ціле майно, вона теж претендує на хату, для оформлення спадщини не зверталась.
Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що є братом позивача. Не знає як хата опинилась на відповідачці, там було два номера, бабчина хата, яку вона переписала на ОСОБА_23 , відповідачка хату розвалила. Чи вступав ОСОБА_15 у спадок не знає. ОСОБА_24 проживала у своїх хаті, тоді не було ні вулиць, ні номерів. Свідок одружився і проживав в м.Кам'янець-Подільський, після смерті мами в хаті жив ОСОБА_17 . Коли саме ОСОБА_22 з дружиною перейшли жити в цю хату не знає. Коли розвалили стару хату ОСОБА_22 сказав, що поживе там, поки побудує нову хату. Станом на 2006 рік ОСОБА_22 проживав в новій хаті ОСОБА_25 .Українки 7а, стара була вже розвалена. Коли дізнались, що хата була переоформлена, ОСОБА_15 і ОСОБА_17 подали заяву до суду, свідок тоді їздив на всі суди. Про те, що був заповіт свідок не знав, нічого не робив щоб оформити спадкове майно. Зараз претендує на нього.
Свідок ОСОБА_26 повідомила суду, що є рідною сестрою відповідачки. На території спірного домогосподарства було 2 будинки. Стара хата була глиняна, не придатна для проживання. ОСОБА_22 не проживав до смерті з мамою. ОСОБА_27 і ОСОБА_22 стару хату розвалили.
Свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що є рідною дочкою сторін. Вказала, що сім'єю проживали у бабусі по маминій лінії до 1993 року. Спірний будинок був поділений на 2 половини, в 2-й половині мав жити ОСОБА_29 , і ще був старий будинок, батьки його знесли побудували новий. Батько і ОСОБА_6 були записані у заповіті, в спадок не вступали. Десь після трьох років після смерті бабки прийшли проживати у спірний будинок, там ніхто до цього не проживав. ОСОБА_30 батьки сплатили за його частку будинку, тато казав, що то його батьківщина. Батько був прописаний в м.Кам'янець-Подільський, і не міг зробити документи, тому будинок був записаний на маму.
Свідок ОСОБА_31 повідомила суду, що з 1996 року працювала на посаді секретаря Великожванчицької сільської ради. Вказала, що спірний будинок 1964 року побудови поділений на 2 половини 7 а 7а , так написано у погосподарській книзі. В 2001 році будинкам присвоїлись адреси. Пів будинку ОСОБА_32 , а другий за померлим ОСОБА_33 . Коли проводилась приватизація будинку, ОСОБА_22 казав, що на ньому квартира, то будинок нехай буде на ній, так повідомляли працівники БТІ.
Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що була дружиною брата позивача ОСОБА_34 , з яким одружились у 1982 році. Їй відомо про те, що коли померла мати ОСОБА_34 в хаті ніхто не проживав. Хату будували батьки на два входи, бо бути 2 сина близнюки.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин, судом враховується наступне.
У відповідності до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки спадщина після смерті матері позивача відкрилася на житловий будинок 1964 року побудови в с.Великий Жванчик у 1990 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у ст. 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини від умовою або з застереженням .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 293/349/22 (провадження № 61-589св23) зазначено, що «висновок про вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном слід робити, перш за все, на основі відповідних письмових документів, будь-які зовнішні обставини (показання свідків) мають лише побічне значення для встановлення того, чи особа прийняла спадщину».
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
На день смерті ОСОБА_1 тобто, на день відкриття спадщини своєї матері ОСОБА_5 не був зареєстрований та не проживав разом зі спадкодавцем у житловому будинку в с.Великий Жванчик 1964 року побудови (на той час без точної адреси), не проживав там і протягом 6 місяців після смерті матері, що підтверджується письмовими доказами у справі та показаннями свідків. Не подано суду інших доказів на підтвердження факту вступу в управління спадковим майном, як-то ощадну книжку, квитанцію про здані в ломбард речі, технічний паспорт на автомобіль, докази сплати комунальних платежів після смерті спадкодавця, тощо. Тобто, не відбулось фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Крім того, на час розгляду справи, тобто більше 30 років після смерті матері, позивач ОСОБА_1 не звертався до органів нотаріату щодо оформлення своїх спадкових прав.
Згідно з пунктами 119, 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними
нотаріальними конторами Української РСРС №45/5 від 31.10.1975 року (чинної на час виникнення спірних правовідносин) на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в
управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини(ст.549 Цивільного кодексу УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку,платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить проте, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом статті 553 ЦК УРСР вважалось, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
У вказаній справі судом встановлено, позивач ОСОБА_2 у строк, передбачений законом, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він проживав з матір'ю на день її смерті продовж певного часу, а також, що впродовж шести місяців після смерті матері фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, отже є таким, що від спадщини відмовився. Таким чином, позовні вимоги ???про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , та факту, постійного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 станом із 1962 року народження по дату смерті ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають. Щодо позовної вмоги про встановлення факту постійного проживання, суд також звертає увагу, що станом на 1962 рік та на дату смерті ОСОБА_5 будинку ?? АДРЕСА_1 не існувало, а існував лише будинок без адреси, побудований у 1964 році.
Якщо особа, яка має суб'єктивне право висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року в справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).
Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Великожванецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області N43 від 28.11.2006 року, визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на те, що вони є похідними від вимог про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном та встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем. Оскільки ОСОБА_1 не довів факт вступу в управління та володіння спірним спадковим майном, він не набув права щодо його витребування, оскільки таке право належить виключно власнику майна.
Щодо позовної давності слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) зазначено, що: "за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні". Аналогічний висновок викладений і у наступних постановах, зокрема у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 543/994/17. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що на вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном позовна давність не поширюється. Таким чином, не розповсюджується строк позовної давності на позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вступу в володіння та управління спадковим майном, встановлення факту спільного проживання.
Віндикаційний позов (ст. 387 ЦК України) - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника. Загальний строк позовної давності становить 3 роки, відколи особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.
У цій справі позивач вказав, що дізнався про порушене право власності як спадкоємець у 2016 році під час розгляду в суді справи за позовомбрата позивача ОСОБА_9 до ОСОБА_2 (справа № 674/1465/16-ц). ОСОБА_1 був залучений до справи у якості третьої особи. Позивач у справі стверджував, що обноосібно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 . Проте, ОСОБА_1 не звертався до суду з позовними вимогами до ОСОБА_9 та ОСОБА_2 ні в межах справи №674/1465/16-ц як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ні з окремим позовом. Строк позовної давності за вимогами про визнання недійним рішення, свідоцтва про права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння сплинув у 2019 році. Разом з цим, як наголошено судом вище, означені позовні вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном, та не підлягають задоволенню в межах вказаної справи за недоведеністю. Отже, заява відповідача про застосування строків давності не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач 1 - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач 2 - Дунаєвецька міська рада, місцезнаходження: Хмельницька область, м.Дунаївці, вул. Шевченка, 50, код ЄДРПОУ 04060714;
третя особа - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Повне рішення складено 06 листопада 2025 року
Суддя Ю. Е. Шафікова