Справа № 505/2081/25
№ 2/505/2581/2025
24 жовтня 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У червні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс», в інтересах якого діє представник позивача Тараненко А.І., звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57295,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 323360668.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала вказаний договір за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV8Y65E», який був надісланий на її номер мобільного телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.
За умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 12100 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , на умовах платності користування та зобов'язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак, відповідачка не виконувала свої зобов'язання щодо повернення наданого їй кредиту та не здійснювала оплату процентів згідно графіку платежів, в зв'язку із чим її заборгованість за договором кредиту становить 57295,92 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року - на строк до 31 грудня 2020 року, №26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, №27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, №31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, №32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №323360668 від 18 червня 2023 року.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого на користь ТОВ «ФК «Ейс» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року на загальну суму 57295,92 грн.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали будь-яких нарахувань за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року, заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною 57295,92 грн. (12100 грн. заборгованість по тілу кредиту та 45195,92 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом).
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов'язань, тому товариство змушене звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, у позовній заяві наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка повідомлена про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.
Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №323360668.
Кредитний договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання нею 18 червня 2023 року одноразового ідентифікатора «MNV8Y65E», який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника.
Відповідно до п.2.1-2.3, п. 4.2-4.3, п.7.1, п.8.3.1 кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 12100 грн. строком на 30 днів, тобто до 18 липня 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 229,95 % річних, що становить 0,63% в день від суми кредиту за кожен день користування ним у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів кредитором зі свого поточного рахунку на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка нею вказана у п.5.1 договору.
При цьому, сторони погодили, що процентна ставка в розмірі 0,63 в день застосовується у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами Графіку платежів чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту. У разі, якщо повернення кредиту здійснюється не згідно погодженого Графіку платежів (за виключення дострокового повернення кредиту), то умови про нарахування процентів за дисконтною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за процентною ставкою 573,14% річних, що становить 1,57% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування цими коштами.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачці кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року - на строк до 31 грудня 2020 року, №26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, №27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, №31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, №32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №245 від 22 серпня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 31 липня 2024 року до договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року в сумі 57295,92 грн., з яких: 12100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 45195,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року в сумі 57295,92 грн., з яких: 12100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 45195,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 нові кредитори ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Досліджені судом вищезазначені докази у справі свідчать, що відбулася заміна кредитора, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ФК «Ейс», перейшло право вимоги за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Враховуючи факт підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV8Y65E», суд вважає, що укладення кредитного договору № 323360668 від 18 червня 2023 року відбулось, що узгоджується зі ст.ст.6,627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останній перераховано суму кредиту в розмірі 12100 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .
При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 12100 грн. підтверджується листом №БТ/6754 від 13 серпня 2025 року АТ «Універсал Банк», витребуваної на підставі ухвали Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2025 року - на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 , у період з 18 червня 2023 року по 26 червня 2023 року дійсно було зарахування коштів в сумі 12100 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало виписку з особового рахунку та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року в сумі 57295,92 грн., з яких: 12100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 45195,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Відповідачкою у справі не спростовано обставин отримання та використання нею кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеному в наданому позивачем розрахунку.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути заборгованість за договором кредиту № 323360668 від 18 червня 2023 року в сумі 57295,92 грн., з яких: 12100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 45195,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Ейс» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року здійснював адвокат Тараненко А.І.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року сторони погодили, що адвокатом Тараненко А.І. у даній справі надано ТОВ «ФК «Ейс» такі види правової допомоги: складання позовної заяви 2 години вартістю 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1000 грн., підготовка адвокатського запиту 1 година вартістю 500 грн., підготовка та подача клопотання 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн.
Так, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зважаючи на той факт, що позивач у справі належним чином підтвердив такі витрати, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо розміру цих витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15690 від 16 червня 2025 року.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 323360668 від 18 червня 2023 року в сумі 57295,92 грн., з яких: 12100 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 45195,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Харківське шосе,19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Ващук