Справа № 502/1600/25
07 листопада 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами
цивільну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості
Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позовній заяві представник позивача зазначив, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір: № 8398015 від 19.10.2024 р.
06.06.2025 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 06062025 у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право грошової вимоги від боржників з якими було укладено кредитні договори з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 5500 гривень заборгованість за основною сумою; - 5890 гривень заборгованості за процентами; 9955 гривень заборгованості за пенею,штрафами, - всього 21 345 гривень заборгованості.
Зважаючи на вищевказане представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та стягнути суму судового збору.
Ухвалою судді від 08.09.2025 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір: № 8398015 від 19.10.2024 р.
06.06.2025 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 06062025 у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право грошової вимоги від боржників з якими було укладено кредитні договори з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 5500 гривень заборгованість за основною сумою; - 5890 гривень заборгованості за процентами; 9955 гривень заборгованості за пенею,штрафами, - всього 21 345 гривень заборгованості.
При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:
Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексуУкраїни якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 Цивільного кодексуУкраїни зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України- договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, статтею 204 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір № 8398015 від 19.10.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Щодо вимог представника позивача стосовно стягнення неустойки за невиконання кредитного договору № 8398015 від 19.10.2024 року.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому вимога в частині стягнення неустойки з ОСОБА_1 за кредитним договором підлягає відмові.
Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до наведені норми права, суд вважає достовірно встановленим існування обов'язку відповідача повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного між ними договору, а порушене право позивача внаслідок невиконання відповідачем даного обов'язку таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16, 1048-1049 ЦК України.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони по справі, як на підстави своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частковому обсязі.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 611, 624, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, п. 18, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4,18, 19, 76-81, 95, 141, 206, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 288, 289 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована в АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» /код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк», - 11 390 гривень за кредитним договором № 8398015 від 19.10.2024 р. та 1 615,78 гривень судових витрат, всього 13 005,78 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников