Справа № 947/41854/25
Провадження № 2-о/947/597/25
06.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Торгонської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
04.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою, заінтересована особа - ОСОБА_2 , в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
заборонитиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці її проживання та перебування;
заборонитиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на визначену відстань до її місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування;
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати її - ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування наданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що вона з колишнім співмешканцем ОСОБА_2 проживали разом однією родиною з 2010 року, від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 .
Зазначає, що вони проживали за адресою: АДРЕСА_2 , де вона зареєстрована разом із дитиною.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та зараз мешкає у друзів.
Також вказує, що з жовтня 2024 року ОСОБА_2 мешкає окремо, оскільки під час спільного проживання він постійно її ображає та принижує нецензурною лайкою, завдає фізичного болю ляпасами, штовханнями та ударами по обличчю та тілу, систематично вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно неї у присутності сина.
Крім того, заявниця зазначає, що співробітниками поліції відносно ОСОБА_2 неодноразово були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, та постановами Київського районного суду м. Одеси він визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, крім того у жовтні 2025 року його було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.126-1 КК України.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
У судове засідання 06.11.2025 року заявниця - ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, проте надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала та просила її задовольнити.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, телефонограмою в порядку ч.9 ст.128 ЦПК України, у судове засідання 06.11.2025 року не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, заперечення на заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заявниця посилається на те, що вона неодноразово зверталася до органів Національної поліції України з приводу фактів домашнього насильства відносно неї.
На підтвердження вказаних обставин заявницею надано копії складених протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 серії ВАД №168528 від 06.08.2024 року, ВАД №168527 від 06.08.2024 року, ВАД №171982 від 25.09.2024 року, ВАД №171981 від 25.09.2024 року, ВАД №707525 від 20.04.2025 року, ВАД №707524 від 20.04.2025 року, ВАД №704085 від 04.03.2025 року, ВАД №758590 від 20.10.2025 року, ВАД №758589 від 20.10.2025 року, ВАД №758586 від 20.10.2025 року, ВАД №758587 від 20.10.2025 року.
Постановою Київського районного суду м. Одеси (суддя Войтов Г.В.) від 15.11.2024 року по справі №947/30774/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, на підставі якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340,00 грн.
Постановою Київського районного суду м. Одеси (суддя Щербіна А.В.) від 18.11.2024 року по справі №947/24447/25, матеріали про притягнення ОСОБА_2 передано начальнику Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області для вирішення питання про відкриття кримінального провадження. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Одеси (суддя Борщов І.О.) від 03.04.2025 року по справі №947/8590/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, на підставі якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Направлено ОСОБА_2 для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці до Київської районної адміністрації ОМР у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Постановою Київського районного суду м. Одеси (суддя Борщов І.О.) від 03.04.2025 року по справі №947/8592/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, на підставі якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Направлено ОСОБА_2 для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці до Київської районної адміністрації ОМР у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Постановою Київського районного суду м. Одеси (суддя Щербина А.В.) від 09.07.2025 року по справі №947/8593/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, на підставі якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360,00 грн.
Крім того, відносно ОСОБА_2 було винесено термінові заборонні приписи та встановлено зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, встановлена заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборона в будь-якій спосіб контактувати з постраждалою особою, що підтверджується терміновими заборонними приписами Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області №АА 560126 від 06.08.2024 року, №АА 560072 від 25.09.2024 року, №АА 563717 від 04.03.2025 року, №АА 563807 від 20.04.2025 року, №АА 565090 від 20.10.2025 року.
Також, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_1 , 02.10.2025 року внесені відомості щодо вчинення ОСОБА_2 відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та Одеським районним управлінням поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025162480001189.
Із указаних матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру по відношенню до ОСОБА_1 , належних висновків не зробив та систематично продовжує вчиняти за місцем проживання ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство відносно неї, що виражається у нецензурних висловлюваннях, словесних образах на її адресу, приниженні та погрозах фізичною розправою, застосуванням фізичного насильства.
Заявниця зазначає, що наразі ОСОБА_2 продовжує чинити на неї психологічний та фізичний тиск, принижує та ображає її, створює нестерпні умови проживання, тому з метою захисту від повторного вчинення домашнього насильства вона вимушена звернутися з цією заявою до суду та просити видати обмежувальний припис відносно кривдника.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює вказані відносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі також Закон).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 вказаної статті Закону, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п.17 вказаної статті Закону, фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на родичів та інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Положеннями ст. 21 Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Положеннями ст. 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборони перебування в місці спільного проживання; обмеження спілкування з постраждалою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб та ін.
Відповідно до ч.3, 4 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ч.2 ст.350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Згідно зі ст.350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених ст. 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з ч.2 ст.350-6 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 09.03.2024 у справі №711/3693/22 визначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.
Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.
Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №127/9600/22 суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №161/16344/20 також зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.
Ураховуючи наведене, оскільки наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, котра потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відтак є підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, який є достатнім, на переконання суду, враховуючи означені ризики.
У іншій постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20 суд виснував, що тимчасове обмеження права власності або користування кривдника житловим приміщенням з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою останнього.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи мало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право власності.
Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою останнього.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Зазначене підтверджується фактичними обставинами справи та доказами, зокрема протоколами вчинення адміністративних правопорушень, постановами суду з яких убачається систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та відсутність виправлення своєї поведінки, тому пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву кривдника на проживання за визначеною адресою, поведінка якого кожного разу переходить у більш жорстку форму та може закінчитися летальними наслідками.
У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Враховуючи вищевказане та на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.5, 12, 76-83, 259, 263-265, 293, 350 -1 - 350 -8, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис строком на шість місяцівстосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
заборонитиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
заборонитиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Установити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Київську районну адміністрацію Одеської міської ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя В. С. Петренко