Справа № 947/35471/25
Провадження № 1-кс/947/16583/25
05.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000001032 від 19.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 358 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси, повторно після усунення недоліків, надійшло клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000001032 від 19.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 358КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, проведення експертних досліджень, запобіганню спробам пошкодження, перетворення, відчуження просить накласти арешт на майно вилучене в ході обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 », ( НОМЕР_2 ).
У судовому засіданні:
Слідчий вимоги клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, мотивуючи тим, що майно яке було виявлено та вилучено в ході обшуку визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження та необхідне для встановлення всіх дійсних обставин злочину. Долучив повідомлення про підозру в рамках зазначеного провадження ОСОБА_8 .
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у задоволенні клопотання просив відмовити, посилаюсь на обґрунтування які зазначені у письмових запереченнях, зокрема вважає, що клопотання слідчого про арешт належного ОСОБА_9 майна - автомобіля фольксваген транспортер - є абсолютно незаконним і необґрунтованим, оскільки на його думку всі доводи сторони обвинувачення у клопотанні викладені у формі припущень без надання належних доказів, які обґрунтовували б потребу в арешті майна. Також в порушення вимог ст.ст. 170-171 КПК України клопотання про арешт майна вилученого у власника не містить критеріїв передбачених ст. 98 КПК України, та не вказує з якою метою потрібно накласти арешт на вилучене майно, тоді як зазначений транспортний засіб потрібен власнику ОСОБА_9 , який є учасником бойових дій й продовжує надавати допомогу ОСОБА_10 . Стверджує, що в рамках даного кримінального провадження не доведено й не надано будь-яких доказів щодо причетності власника майна до незаконних дій, що є предметом цього кримінального провадження, а сам факт перевезення будь-яких пасажирів у транспортному засобі не містить складу злочину. Також представник власника майна просив в разі задоволення клопотання сторони обвинувачення, залишити право користування даним транспортним засобом.
Власника майна ОСОБА_4 підтримав думку представника, заперечував свою причетність до злочину, у задоволенні клопотання просив відмовити.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001032 від 19.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 358КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022, оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. В подальшому строк проведення зазначеної мобілізації продовжено.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства , а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.
Разом з тим, статтею 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон України» зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Відповідно до ст. 9 Закону «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
У відповідності до ст. 11 Закону «Про державний кордон України», особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Досудовим розслідуванням установлено, що у період часу з 2022 по 2025 роки, більш точний час слідством не встановлений, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_8 за попередньою змовою з невстановленою особою, після введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану і розуміючи заборону виїзду з території України особам чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, прийняли для себе рішення організувати незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за грошову винагороду.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до незаконної наживи, вирішили незаконно переправляти осіб через державний кордон України, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, достовірно знаючи, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_11 у зв'язку з військовою агресією Збройних Сил Російської Федерації проти України, на всій території України запроваджено військовий стан, ОСОБА_8 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою організували діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та розробили відповідний злочинний план, який полягав у підшукуванні та вербуванні осіб, які бажають залишити територію України через державний кордон України, яким тимчасового обмежено право на виїзд з України, організація перевезення вказаних осіб до місць незаконного перетину державного кордону, підшуканні та наданні місця для очікування.
Далі, 19.05.2025, ОСОБА_8 , приблизно о 11:15-11:30, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, поблизу автостанції «Привоз», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд 5, посадив до себе в автомобіль «BMW 320D» використовуючи номерні знаки, які не належать до вищевказаного транспортного засобу, а саме « НОМЕР_3 », 2016 року випуску, білого кольору, державний номерний знак « НОМЕР_4 », ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які не мали законних підстав для виїзду за кордон, організував незаконне переправлення ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 через державний кордон України.
Так, ОСОБА_8 почав здійснювати свій злочинний намір направлений на організацію незаконного перетину кордону, здійснюючи його самостійно, попередньо отримавши інформацію від невстановленої особи де та коли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будуть перебувати, коли їх необхідно забрати та в подальшому переправити.
Крім цього ОСОБА_8 під час перевезення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , запитав у пасажирів автомобіля, який перебував під його керуванням: - «Чи перебуває хтось у розшуку за ТЦК?», що підтверджує намір ОСОБА_8 , організувати безперешкодний перетин кордону шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництва такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що надає обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Використовуючи вищезазначене службове посвідчення прокурора України, ОСОБА_8 , під час здійснення своїх кримінально-протиправних намірів, задля забезпечення безперешкодного проїзду через контрольно-пропускні пункти(блокпости), з прямим умислом під час реалізації свого злочинного наміру, перетинаючи контрольно-перепускний пункт приблизно о 14:00 19.09.2025, який розташований за адресою: м. Болград, вул. Заводська 167 а, а саме блокпост БПБЛ001, на вимогу співробітників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України пред'явити свої документи для подальшої їх перевірки, пред'явив службове посвідчення «прокурора відділу Одеської регіональної прокуратури» на ім'я ОСОБА_8 , зазначивши, що особи які перебувають у транспортному засобі є понятими для проведення слідчих дій, під час перевірки службових документів ОСОБА_8 , у працівників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України виникла підозра у дійсності пред'явленого ОСОБА_8 посвідчення, та виявили ознаки підробки наданого ОСОБА_8 посвідчення.
Отже ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, а також усвідомлюючи що діє у період дії воєнного стану, що введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX із подальшим продовженням дії воєнного стану Законами України), вчинив всіх дій для здійснення свого кримінально-протиправного наміру, але 19.09.2025 о 14:31 год. дії ОСОБА_8 направлені на незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, припинено та в подальшому ОСОБА_8 затримано співробітниками поліції на місці вчинення злочину.
Відтак, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше ніж 11.03.2019, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, отримав службове посвідчення Прокурора України, із зазначенням посади: «Прокурор відділу Одеської регіональної прокуратури», із зазначенням номеру службового посвідчення, а саме «252145», та наступними строками дійсності: «Видане 11.03.2019», «Дійсно до 11.03.2024», видане на ім'я ОСОБА_8 , підписане Генеральним прокурором ОСОБА_14 .
Використовуючи вищезазначене службове посвідчення прокурора України, ОСОБА_8 , під час здійснення своїх кримінально-протиправних намірів, задля забезпечення безперешкодного проїзду через контрольно-пропускні пункти(блокпости), з прямим умислом під час реалізації свого злочинного наміру, перетинаючи контрольно-перепускний пункт приблизно о 14:00 19.09.2025, який розташований за адресою: м. Болград, вул. Заводська 167 а, а саме блокпост БПБЛ001, на вимогу співробітників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України пред'явити свої документи для подальшої їх перевірки, пред'явив службове посвідчення «прокурора відділу Одеської регіональної прокуратури» на ім'я ОСОБА_8 , зазначивши, що особи які перебувають у транспортному засобі є понятими для проведення слідчих дій, під час перевірки службових документів ОСОБА_8 , у працівників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України виникла підозра у дійсності пред'явленого ОСОБА_8 посвідчення, та виявили ознаки підробки наданого ОСОБА_8 посвідчення.
Отже ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, а також усвідомлюючи що діє у період дії воєнного стану, що введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX із подальшим продовженням дії воєнного стану Законами України), вчинив всіх дій для здійснення свого кримінально-протиправного наміру, але 19.09.2025 о 14:31 год. дії ОСОБА_8 направлені на незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, припинено та в подальшому ОСОБА_8 затримано співробітниками поліції на місці вчинення злочину.
Відтак, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше ніж 11.03.2019, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, отримав службове посвідчення Прокурора України, із зазначенням посади: «Прокурор відділу Одеської регіональної прокуратури», із зазначенням номеру службового посвідчення, а саме «252145», та наступними строками дійсності: «Видане 11.03.2019», «Дійсно до 11.03.2024», видане на ім'я ОСОБА_8 , підписане Генеральним прокурором ОСОБА_14 .
Використовуючи вищезазначене службове посвідчення прокурора України, ОСОБА_8 , під час яке він впровадив під час здійснення своїх кримінально-протиправних намірів, задля забезпечення безперешкодного проїзду через контрольно-пропускні пункти(блокпости), з прямим умислом під час реалізації свого злочинного наміру, перетинаючи контрольно-перепускний пункт приблизно о 14:00 19.09.2025, який розташований за адресою: м. Болград, вул. Заводська 167 а, а саме блокпост БПБЛ001, на вимогу співробітників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України пред'явити свої документи для подальшої їх перевірки, пред'явив службове посвідчення «прокурора відділу Одеської регіональної прокуратури» на ім'я ОСОБА_8 , зазначивши, що особи які перебувають у транспортному засобі є понятими для проведення слідчих дій, під час перевірки службових документів ОСОБА_8 , у працівників Національної поліції України та Державної прикордонної служби України виникла підозра у дійсності пред'явленого ОСОБА_8 посвідчення, та виявили ознаки підробки наданого ОСОБА_8 посвідчення.
Отже ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, а також усвідомлюючи що діє у період дії воєнного стану, що введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX із подальшим продовженням дії воєнного стану Законами України), вчинив всіх дій для здійснення свого кримінально-протиправного наміру, але 19.09.2025 о 14:31 год. дії ОСОБА_8 направлені на незаконне переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, припинено та в подальшому ОСОБА_8 затримано співробітниками поліції на місці вчинення злочину.
В подальшому в ході досудового розслідування, було встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, може бути причетний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує транспортний засіб «Volkswagen Transporter», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ).
В ході досудового розслідування було проведено відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, обшук транспортного засобу марки «Volkswagen», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 », ( НОМЕР_2 ), під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone 6S Plus» IMEI1: НОМЕР_5 , з номером телефону НОМЕР_6 ; державний номерний знак « НОМЕР_1 »; транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» з д.н.з « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ), який поміщено на штраф майданчик.
09.10.2025 т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , винесено постанову про визнання вищезазначеного вилученого в ході проведення обшуку майна - речовим доказом по кримінальному провадженню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
У свою чергу, позиція сторони обвинувачення щодо необхідності арешту майна має ґрунтуватись на відповідних доказах, на підставі яких в силу частини першої статті 84 КПК України слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому КПК України порядку.
Положеннями частини першої статті 94 КПК України на слідчого суддю покладається обов'язок оцінки кожного доказу з точки зору, в тому числі допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушенняймовірно може бути причетний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує транспортний засіб «Volkswagen Transporter», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ) у якому і було проведено санкціонований обшук, в результаті якого виявлено та вилучено майно на яке слідчий просить накласти арешт.
Слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо незаконного перетину державного кордону) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказхів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Більш того, слідчий суддя зазначає, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого телефону, при цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на мобільний телефон надасть змогу органу досудового розслідування належним чином дослідити його, провести необхідні експертні дослідження з метою підтвердження або спростування причетності до вчинення кримінальних правопорушень конкретних осіб, зокрема ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, однак дана обставина не спростовує той факт, що обставини даного провадження підлягають ретельній перевірці органом досудового розслідування.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Що стосується арешту транспортного засобу то слідчий суддя не виключає тих обставин, що автомобіль марки «Volkswagen Transporter», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ), міг використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з незаконним переправленням громадян призовного віку за межі території країни, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу, оскільки існує необхідність в його забезпеченні, з накладенням заборони відчуження та розпорядження таким майном. В свою чергу не накладення арешту на авто, може призвести до його знищення, приховання та призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження, що суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженню.
Разом з тим, відповідно до наявної інформації автомобіль марки «Volkswagen Transporter», сірого кольору, з державним номером « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ), був переданий в якості гуманітарної допомоги, та наразі належить ОСОБА_4 ,який є учасником бойових дій, та як повідомив його представник, продовжує надавати допомогу ОСОБА_10
Слідчий суддя вважає, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони користування транспортним засобом є недоцільним з огляду на те, що буде надто обтяжливим для власника майна ОСОБА_4 , який використовує транспортний засіб для заробітку на забезпечення своєї родини та допомогу ЗСУ.
Поряд з цим слідчий суддя звертає увагу, що стороною обвинувачення у клопотанні не визначено виду обтяження (відчуження, розпорядження та/або користування майном), а лише зазначено загальне формулювання про арешт майна.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування майном, вилученим в ході обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» з д.н.з « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ), а саме на: мобільний телефон «Iphone 6S Plus» IMEI1: НОМЕР_5 , з номером телефону НОМЕР_6 .
Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження на транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» з д.н.з « НОМЕР_1 » ( НОМЕР_2 ), та державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Виконання ухвали покласти на т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1