Справа № 509/2555/19
Провадження № 1-кп/496/618/25
07 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - ОСОБА_6 , відеоконференція,
захисників обвинуваченого - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відеоконференція,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку, також прокурор вважала за можливе призначити по кримінальному провадженню судовий розгляд.
Представник потерпілих у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та призначити по кримінальному провадженню судовий розгляд.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники заперечували проти вказаного клопотання прокурора, при цьому захисники зазначили, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, клопотання є шаблонним, ОСОБА_9 безпідставно тримається під вартою, про що також свідчить рішення ЕСПЛ, тому просили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час за місцем його мешкання, при цьому не заперечували проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Заслухавши пояснення прокурора, представника потерпілих, обвинуваченого та його захисників, дослідивши клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт було залишено без задоволення та ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2025 року обрано відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, судом враховане наступне.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На теперішній час лише розпочинається стадія підготовчого судового засідання, остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не прийнято, свідки та потерпілі підлягають безпосередньому допиту судом, тому продовжує існувати ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні, а також ризик можливого вчинення ОСОБА_9 інших злочинів, знищення, схову або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема вчинення іншого злочину.
Колегія суддів вважає реальним ризик імовірного незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою схиляння їх до зміни пояснень, враховує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2025 кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 направлено для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області, відтак судовий розгляд зазначеного кримінального провадження був розпочато спочатку.
Колегія суддів не виключає існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення, виходячи із умисного характеру інкримінованого злочину та його специфіки.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відомостей про те, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє йому утримуватися під вартою матеріали справи не містять.
Ті обставини, що ОСОБА_9 має місце проживання, перед затримання мав постійну роботу, де позитивно характеризувався, має на утриманні вітчима похилого віку не спростовують існування зазначених вище ризиків.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 17.11.2025 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_9 , його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, немає на утриманні малолітніх дітей, а також звертає увагу на те, що він раніше не судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу на теперішній час неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Щодо клопотання захисників обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час за місце проживання, при цьому захисники зазначили щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно їх підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим наведене спростовується тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_9 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.
На підставі положень ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому колегія суддів вважає недоцільним визначати ОСОБА_9 розмір застави.
При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.
Щодо питання про можливість призначення по кримінальному провадженню судовий розгляд, суд виходить з наступного.
Справа підсудна Біляївському районному суду Одеської області. Обвинувальний акт в суд надійшов відповідно до вимог ст. 314 КПК України.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві не встановлено.
Враховуючи вимоги ст.ст 314-315 КПК України, суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 314, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 07.11.2025 року до 05.01.2026 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення -начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Повний текст ухвали складено 07.11.2025 року.