Справа № 496/3294/25
Провадження № 3/496/2113/25
29 жовтня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 336591 від 20.05.2025 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 12.05.2025 року о 20 год.30 хв. с. Дачне, траса М 05 Київ - Одеса 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 530XI» державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР № 001113, складеному 12.05.2025 о 21 год 40 хв, а саме під впливом канабіноїдів. ОСОБА_1 не з'явився до підрозділу патрульної поліції за адресою м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, для складання адміністративного протоколу, хоча отримав повідомлення про запрошення до відповідного підрозділу патрульної поліції, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
21.07.2025 року на адресу суду надійшла заява від адвоката Блажиєвої О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру) про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання на іншу дату. Заяву було задоволено.
13.08.2025 року на адресу суду від адвоката Блажиєвої О.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи. Заяву було задоволено.
08.09.2025 року на адресу суду надійшла заява від адвоката Гайдай Я.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру) в якій зазначено, що 08.09.2025 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, у зв'язку із зазначеним просить надати час на ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання на іншу дату з метою формування правової позиції. Заяву було задоволено.
29.10.2025 року на адресу суду від адвоката Гайдай Я.Ф. надійшло заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 336591 від 20.05.2025 року. В заперечені зазначено, що ОСОБА_1 вину у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, надані патрульними матеріали будь-яких належних та допустимих доказів протилежного не містять. Протокол складено незаконно, з істотним порушенням процесуального закону. Також заперечення мотивоване тим, що висновок є недійсним доказом та не може бути покладений у судове рішення внаслідок його недопустимості, так як порушений порядок огляду військовослужбовця на стан сп'яніння. Вважає, що провадження у справі необхідно закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат не з'явилися, однак на адресу суду надійшла заява від представника про розгляд справи без її участі, в якій також просить врахувати подані раніше заперечення.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріли справи суд дійшов до наступного.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
При цьому згідно ч.5 даної норми огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зазначені вище положення кореспондуються з положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (надалі Інструкція) та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (надалі Порядок).
Вказаними положеннями нормативних актів передбачено обов'язок проходження огляду на стан сп'яніння саме водіїв транспортних засобів, тобто тих осіб, які на час зупинення керували транспортними засобами, а також тих, щодо яких наявні докази такого керування безпосередньо перед пред'явленням працівниками поліції вимоги про проходження такого огляду. Тобто факт керування особою транспортним засобом підлягає доказуванню як обставина, яка свідчить про наявність складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Натомість суд вважає, що підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем на час пред'явлення йому вимоги працівниками поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, в матеріалах справи відсутнє.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до суду надано, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 336591 від 20.05.2025 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001113 та 4 CD-диски.
Переглянувши в судовому засіданні диски з відеозаписами, судом встановлено, що відеозаписи поліцейських не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «BMW 530XI» державний номерний знак НОМЕР_2 . Отже, прямих та достовірних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відеоматеріали справи не містять. Крім того на диску №3 взагалі відсутній будь-який відеозапис. Таким чином до матеріалів справи не додано будь-яких допустимих доказів, які б підвереджували обставину саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом «BMW 530XI» державний номерний знак НОМЕР_2 . Дані недоліки не дають суду можливості встановити об'єктивні обставини справи.
Отже, за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що правопорушник має, по-перше, керувати транспортним засобом, а по-друге - перебувати в стані сп'яніння. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто працівники поліції повинні представити суду докази того, що особа керувала транспортним засобом і при цьому знаходилась у стані сп'яніння.
Факт керування автомобілем може бути доведений: 1) показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом, 2) фотознімками, 3)відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Крім того, звертаю увагу, що вина правопорушника може доводитися також поясненнями свідків. У той же час, відомості про свідків у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.
Так як Управління патрульної поліції в Одеській області не долучило до матеріалів справи докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та на теперішній час в матеріалах справи існує єдиний доказ, на підставі якого ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення - це висновок медичного огляду, суд позбавлений можливості повністю відтворити події, що мали місце 12.05.2025 та встановити всі об'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Щодо доводів захисника про те, що огляд на стан сп'яніння проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, суддя не приймає їх до уваги з наступних підстав.
Так, положеннями п. 9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України передбачено спеціальний порядок проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовця.
Даною Інструкцією для успішного виконання завдань, покладених на підрозділи Служби правопорядку, передбачено необхідність постійної взаємодії Військової служби правопорядку з підрозділами Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 23 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні підпорядковується начальникові відповідного органу управління Служби правопорядку. Він відповідає за забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій гарнізону, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях, за організацію діяльності підрозділів Служби правопорядку щодо запобігання кримінальним та іншим правопорушенням серед військовослужбовців Збройних Сил України, їх виявлення і припинення, а також за забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, участь у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні зобов'язаний, зокрема взаємодіяти з військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, органами Національної поліції, іншими правоохоронними органами, у тому числі обмінюватися з ними інформацією для швидкого і повного виявлення та розкриття кримінальних та виявлення інших правопорушень.
Статтею 5 Закону України «Про національну поліцію» також передбачено, що поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Стаття 266-1 КУпАП регламентує огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У порядку ст. 266-1 КУпАП оглядаються особи, які є військовозобов'язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ при виконанні своїх службових обов'язків.
З положень ч. 9 ст. 266-1 КУпАП вбачається, що огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з даними наданими захисником ОСОБА_1 останній є військовослужбовцем.
При цьому, згідно з положеннями ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
При цьому, суд немає права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 за №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62Конституції України презумпції невинуватості.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними, допустимими та беззаперечними доказами, так як матеріали справи не місять жодного доказу, на підтвердження того, що ОСОБА_1 12.05. 2025 року о 20.30 год, керував транспортним засобом марки «BMW 530XI» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані наркотичного сп'яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутні відповідні докази.
На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Виходячи із вищезазначеного, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим вважає за можливе застосувати ст. 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 8, 9, 57 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 130, 247, 251, 252, 266, 284, 294 КУпАП України, суд -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Портна