Справа № 496/4444/24
Провадження № 1-кп/496/305/25
06 листопада 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12024162360000039 від 25.01.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному провадженні, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, саме диверсія, за ознаками: вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту. Злочин у якому обвинувачується ОСОБА_6 , згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 15 років до довічного позбавлення волі, що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, наявні ризики передбачені п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі проти основ національної безпеки України.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав визначених у клопотанні, посилаючись на наявність достатньої кількості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора, заслухавши захисника та обвинуваченого, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 15 років до довічного позбавлення волі.
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Беручи до уваги позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доцільність продовження строку перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду і цей ризик не змінився. Крім того, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, та сам характер злочинних дій, за які ОСОБА_6 обвинувачується, вказує на той факт, що він може вчиняти дії спрямовані на зміну свідками їх свідчень, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, а також ризики, які на даний час не перестали існувати, враховуючи, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання від 15 років позбавлення волі та до довічного покарання, а також наявний суспільний інтерес, пов'язаний з характером злочину, вчиненого в період збройного конфлікту проти України, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, без зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд при цьому констатує, що нові ризики не з'явились, та старі, які стали підставою для обрання та в подальшому для продовження тримання під вартою не змінились та не відпали і є обґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Керуючись ст. ст. 177, 331, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 06 листопада 2025 року до 04 січня 2026 року включно.
Утримувати обвинуваченого в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 07.11.2025 року о 09:35.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3