25.10.2025 Справа №607/19271/25 Провадження №2/607/5445/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, просить стягнути з держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі п'ять тисяч гривень.
Позов мотивовано тим, що постановою інспектора СПД (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Фецака Миколи Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 серії ЕТА №1643838 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 3400 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕТА №1643838 від 23 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень скасовано, провадження у справі закрито.
Вважає, що у зв'язку із незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, йому заподіяно моральної шкоди.
Так, ОСОБА_1 23.12.2024 звернувся за телефоном 102 з повідомленням про злочин відносно корупційних дій, на його думку, старости села в якому він проживає та погроз його життю і здоров'ю, які останній висловив при особистій зустрічі з ним, після чого до заявника за місцем його проживання приїхав патрульний наряд поліції. Тобто, позивач звернувся до посадових осіб Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з метою його захисту і повідомлення про корупційний злочин, а натомість він був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням на нього штрафу в розмірі 3400 грн.
Зазначені дії призвели до моральних страждань і переживань позивача, який втратив віру в доброчесність, закон і порядок в державі.
Потребуючи захисту в осіб, які за законом його зобов'язані захищати, позивач пережив насмішки і знущання з їхньої сторони.
Зазначене відобразилося на здоров'ї позивача, який внаслідок душевних страждань втратив нормальний сон, переживав головні болі і підвищення артеріального тиску. Честь і гідність позивача була принижена, його моральне відновлення потребувало багато часу і додаткових зусиль для організації свого життя та залишило назавжди недовіру до правоохоронних органів.
Зазначає, що скасування постанови відбулося виключно за ініціативою самого позивача, який був змушений відстоювати свої права у суді. У процесі цього захисту позивач зазнав моральних страждань, зумовлених приниженням честі й гідності, втратою довіри до доброчесності органів влади та необхідністю витрачати власні ресурси для доведення очевидної неправомірності дій посадової особи. Більше того, навіть після встановлення судом незаконності винесеної постанови, відповідач не визнав протиправності своїх дій, а оскаржив рішення в апеляційній інстанції. Це спричинило для позивача додаткові психологічні переживання та підтверджує, що його права не були відновлені добровільно, а лише завдяки наполегливим діям у судовому порядку. Таким чином, аргументація відповідача не ґрунтується на законі та суперечить самим нормам, на які він посилається.
Головне управління Національної поліції в Тернопільській області у своїх заявах по суті спору просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що сам факт наявності рішення суду яким скасовано постанову поліцейського у справі про адміністративне правопорушення не являється беззаперечною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди. На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування. Вказане в повній мірі узгоджується із правовими висновками висловленими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 по справі № 335/6977/22.
Також стосовно формулювання позовних вимог зазначає, що із самого змісту прохальної частини позову прослідковується, що позивач ОСОБА_1 просить: «Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області…..». Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.09.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив суд їх задоволити.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення інспектора СПД (м.Підгайці) відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області серії ЕТА №1643838 від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за те, що він 23 грудня 2024 року в АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2025 у справі №607/1312/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 суд ухвалив постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕТА №1643838 від 23 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень скасувати, а провадження у справі закрити.
Судами встановлено, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, не доведена. Відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши фактичні обставини справи, а також, як встановлено судом, порушивши процедуру, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (пункт 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов'язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров'я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Судом встановлено, що працівниками ГУНП в Тернопільській області винесено щодо ОСОБА_1 постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Позивач посилався на свавільні, протиправні дії працівників поліції під час його звернення на лінію 102 та притягнення його до адміністративної відповідальності, що призвело до накладення штрафу.
При цьому, суд зазначає, що незаконність дій працівників ГУНП в Тернопільській області, а саме, всупереч вимогам КУПАП, винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не перевірки та не надання оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши фактичні обставини справи, встановлена судовими рішеннями у справі №607/1312/25.
Судами у цій справі також зроблено висновок, що навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тому, суд доходить висновку, що незаконність дії органів поліції є доведеною.
При цьому, винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності призвело до необхідності її оскарження у судовому порядку, завдало останньому моральних страждань та необхідності вчиняти додаткові зусилля для відновлення своїх прав.
Посилання відповідача на практику ЄСПЛ та постанову ВП ВС від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 є безпідставним, оскільки у справі «Лучанінова проти України» та вказаному ріше6нні ВС правовідносини стосувалися визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, повноважним органом для розгляду такої справи та ухвалення в ній рішення є суд.
У цій справі постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статтею 183 КУпАП, було складено працівниками ГУНП в Тернопільській області. А судове провадження по оскарженню цієї постанови було ініційоване вже добровільно, за ініціативи самого позивача.
Подібні висновки викладені у постанові ВС від 12 березня 2025 року у справі № 569/10289/23.
У постанові Верховного суду від 12 березня 2025 року у справі № 335/10236/23 зроблено висновок, що вагомі наслідки у виді погіршення здоров'я не є обов'язковою ознакою для встановлення факту заподіяння моральної шкоди у подібних справах. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, є достатньою підставою для встановлення факту заподіяння моральної шкоди такій особі.
Тому, суд доходить висновку, що позивачу діями відповідача у зв'язку із притягненням його до адміністративної відповідальності було завдано моральної шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача у розмірі 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягнення з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача. У задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.
В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
При цьому той факт, що позивач просив таку шкоду відшкодувати за рахунок Національної поліції України не є підставою для відмови у позові, оскільки правовою підставою позовних вимог позивачка зазначала про відповідальність відповідачів як органу державної влади.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Саме такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №757/50534/17-ц.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено на 40 % (2000 грн із 5000) відповідно до статі 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,56 грн (40% від 1211,40 грн).
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 484 гривень 56 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, ел. пошта ter@tp.police.gov.ua, тел. 380380352271, адреса 46001, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Валова, будинок, 11, ЄДРПОУ 40108720.
Головуючий суддяВ. М. Позняк