30.10.2025 Справа №607/13172/25 Провадження №1-кп/607/1633/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024210000000510 від 07.11.2024, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Буданів Чортківського району Тернопільської області, громадянка України, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , із вищою освітою, розлучена, офіційно не працевлаштована, має інвалідність І групи Б підгрупи, раніше не судима,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участі:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ;
законного представника ОСОБА_8 (бере участь дистанційно);
особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 (бере участь дистанційно),
постановив:
06.11.2024 приблизно о 22:00 ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а сам у квартирі АДРЕСА_2 , вирішила покупати свою малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В момент купелі, 06.11.2024 приблизно о 22:00, точна година досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_10 , яка перебувала у приміщенні ванної кімнати, квартири АДРЕСА_2 , вирішила протиправно заподіяти смерть малолітній ОСОБА_9 .
Для цього ОСОБА_11 , страждаючи тяжким психічним розладом у формі рекурентного афективного розладу, тяжкого депресивного епізоду з психотичними симптомами, що не дозволяв їй давати звіт своїм діям та керувати ними, проте знаючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, використовуючи насильство в особливо вразливій для дитини ситуації, з причин її безпорадного стану, який у зв'язку із малолітнім віком позбавляє можливості усвідомлювати характер вчинених щодо неї протиправних дій, а також залежного становища, знаючи, що кожній дитині гарантується право на життя, свободу, однак, нехтуючи цим, під час того, як малолітня ОСОБА_9 перебувала у ванні наповненій водою, занурила голову дитини у воду та, утримуючи її обличчям, притиснувши до дна ванни упродовж 5-7 хвилин, втопила дитину. В результаті дій ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 настала смерть малолітньої ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_11 перенесла дитину у ліжечко, а сама 07.11.2024, з метою покінчення життя самогубством, вистрибнула із вікна приміщення кухні власної квартири, яка розташована на 5-му поверсі багатоповерхового будинку.
26.06.2025 до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024210000000510, про вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, щодо ОСОБА_3 (далі - Клопотання).
За результатом судового провадження суд приходить до переконання про задоволення Клопотання, виходячи з такого:
Наданими стороною обвинувачення доказами, із обсягом яких сторона захиcту погодилась та жодним чином не заперечувала, доводиться подія суспільно небезпечного діяння та його вчинення ОСОБА_3 .
Так, сама ОСОБА_3 , щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, пояснила, що їй зрозуміле Клопотання і визнає, що вчинила дії, які зазначені в ньому.
Надала суду пояснення про те, що ще з початку війни у неї спостерігалася депресія, через те, що вона переживала за чоловіка. В той час була вагітною. 08.03.2022 вона переїхала жити в Італію до мами. Там народила дочку Софію, яка була дуже бажаною дитиною. На даний час вона вживає ліки, емоції повертаються і вона нажахана тим, що вчинила і дуже шкодує про це. Після повернення з дочкою в Україну, в неї переживання продовжувались. Вона вважала себе поганою матір'ю, психічно хворою та недостойною жити. У червні 2024 року вона тиждень не спала. Відчула ніби «вибух» в голові. Пішла топитись на озеро, у зв'язку з чим була на стаціонарному лікуванні. Після виписки з лікарні їй призначили лікування на два тижні. Інший психіатр приписала їй на пів року інші ліки. Однак через місяць після вживання антидепресантів думки про смерть не зникли і вона приймала їх не регулярно. Постійно думала про смерть, наприклад як викинутись з вікна. Для цього, в час, коли дитина була в садку, вилазила на підвіконня і довго стояла там. В день, коли чоловік поїхав у відрядження, вона розуміла, що це її останній день, переробила багато домашніх справ. «Голос» їй казав, що вона має померти. 06.11.2024 приблизно о 21 год вона набрала у ванну води і занурила ОСОБА_14 , утримувала її під водою. Не знає, чому це зробила. Вона не усвідомлювала, що робила. Потім отямилася, витягла дитину і намагалася реанімувати, але не змогла. Після вистрибнула з вікна. Вона собі лише хотіла заподіяти смерть, а не дочці. Дуже шкодує про вчинене. Зараз не ходить, має травму хребта, не бачить на одне око, батьки її доглядають. Працює з психіатром, психологом, священиком.
Потерпілий ОСОБА_6 надав суду показання про те, що він був одружений із ОСОБА_3 та в них народилася дочка ОСОБА_9 06.11.2024 приблизно о 05 год він поїхав у відрядження на кілька днів. В цей день приблизно о 20 год він ще говорив по телефону з ОСОБА_15 (дружиною). Наступного дня йому повідомили, що вона викинулась з вікна, а дочка мертва. Вони проживали утрьох, однак останнім часом з ними проживала і мама дружини. Коли він їхав у відрядження, вона залишалась з ОСОБА_15 . Також, знає, що мама ОСОБА_16 мала йти на роботу в нічну зміну. Перед подією, приблизно за два місяці, дружина перебувала в психоневрологічній лікарні на стаціонарному лікуванні через спробу самогубства. Точного діагнозу дружини не знав, «якась депресія». Вона вживала ліки, які не знає. Інна дуже добре ставилась до дочки, ніколи не била її. На запитання захисника щодо виду примусового заходу, який слід застосувати до ОСОБА_3 , потерпілий відповів, що нехай вона буде вдома.
Згідно показань свідка ОСОБА_17 , допитаної в судовому засіданні, вона є матір'ю ОСОБА_3 . У червні 2024 року їй, коли вона перебувала в Італії, зателефонував зять та повідомив, що ОСОБА_18 ходила топитись до озера і чи вона може бути з дитиною, бо ОСОБА_18 на лікуванні в психоневрологічній лікарні. Свідок приїхала, ОСОБА_18 дійсно перебувала в лікарні, пояснила, що не могла спати. Два тижні вона лікувалась, 05.07.2024 виписалась з лікарні і ще на два тижні їй призначили ліки. Свідку ОСОБА_18 розказувала, що вважає себе поганою мамою і дружиною. Дочку ОСОБА_18 народила в Італії та у травні 2023 року повернулась в Україну додому. Свідок не помічала за ОСОБА_3 такого, що могло насторожити. Зокрема, свідок ще відвідувала Україну в травні 2024 року. ОСОБА_3 гарно відносилась до дочки. Протягом останнього часу перед подією, вона, тобто свідок, більше часу проживала у ОСОБА_3 , однак ще працювала часом в нічну зміну. Її нічого не насторожувало в поведінці ОСОБА_3 . В день події ОСОБА_18 накупила багато продуктів, готувала. Зять ОСОБА_19 зранку поїхав у відрядження на три дні, а вона, тобто свідок, погулявши з внучкою ОСОБА_14 , приблизно о 18:00 пішла на роботу у нічну зміну. В той час ОСОБА_18 мала настрій, ще готувала. Свідок до ранку залишалась на роботі. Приблизно о 05:00-06:00 за нею приїхали працівники поліції і повідомили, що ОСОБА_18 вистрибнула з п'ятого поверху. Коли свідок приїхала до місця проживання дочки, останню вже забрала швидка, а у квартирі були поліцейські та лікарі. Софійка знаходилась в ліжечку мертвою. Після цього ОСОБА_18 лікувалась, 07.11.2024 їй провели операцію, хоча вона відмовлялась, не хотіла жити без ОСОБА_14 . Пізніше ОСОБА_18 їй розказала, що увесь час думала, щоб померти, але не могла про це сказати рідним. Також, ОСОБА_18 їй розповіла, що набрала води і занурила в неї ОСОБА_14 . Потім пробувала її реанімувати. Причини чому це зробила, ОСОБА_18 не знає. Також, свідок повідомила, що на даний час ОСОБА_18 лежача, самостійно не пересувається і потребує постійного стороннього догляду. Руки в неї працюють, ноги - ні. Планується лікування її хребта. Також під контролем свідка та батька ОСОБА_16 , остання проходить психічне лікування, зокрема медикаментозне. Працює з психіатром і психологом, спілкується з іншими людьми. ОСОБА_18 стверджує їм, що в неї немає суїцидальних думок.
Свідок ОСОБА_20 надав показання суду, згідно яких він, як член бригади ШМД прибув на виклик в м. Тернополі на вулицю «біля Основи» (дату та час не пам'ятає, приблизно минулого року). Причина виклику: падіння з висоти і суїцид. На місці він побачив жінку, яка лежала на землі. В неї був травматичний шок. При її огляді було виявлено перелом тазу, підозру на внутрішню кровотечу. Після стабілізації препаратами, вона прийшла до тями і сказала, що вбила свою дитину, яка в квартирі. Свідок вирішив піти туди. Піднявся, не пам'ятає на четвертий чи п'ятий поверх будинку, і в квартирі в одній з кімнат побачив труп дитини, яка акуратно лежала в ліжечку. Обстановку в квартирі свідок не помічав, він був націлений лише на порятунок дитини, в інші кімнати не заходив. Дитина, свідок вважає, була мертвою приблизно годину, тому що спостерігалось окоченіння. Також на місці біля жінки була ще інша жінка. Водій швидкої викликав поліцію. Жінка казала працівникам бригади приблизно таке: «Якщо я не буду жити, то і вона не зможе». Її було доставлено у лікарню.
Свідок ОСОБА_21 надала суду показання про те, що вона є сусідкою ОСОБА_3 та проживає поверхом нижче. Особливо не спілкувалась з її сім'єю, лише вітались. Це нормальна, звичайна сім'я. Ніколи не чула з їх квартири криків і т.п. До дитини відносились гарно. Напередодні події ввечері вона жодних криків із квартири ОСОБА_3 не чула, хоча шумоізоляція погана і все добре чутно. В ніч з 06 на 07.11.2024 приблизно о 04:00-05:00 ранку свідок почула звук удару і подумала, що це пов'язано якось з газом.
Свідок ОСОБА_22 надала суду показання, відповідно до яких вона проживає на першому поверсі будинку, де проживає ОСОБА_3 . Приблизно о 04:10-04:15 07.11.2024 вона почула знадвору слова: «Допоможіть». Свідок виглянула у вікно, але нічого не побачила, лише частину ніг. Зайшла на кухню, відкрила вікно, яке виходить у двір будинку, і почула як жіночий голос сказав: «Це Інна, ваша сусідка, допоможіть». Свідок вийшла на вулицю і побачила ОСОБА_23 , яка лежала під вікном. На її одязі була кров, одна нога була в не природньому положенні, вона просила її накрити, бо холодно. Звуку падіння свідок не чула і не знає скільки часу ОСОБА_18 пролежала на вулиці. Також, ОСОБА_18 сказала, що вона вистрибнула з вікна. Свідок викликала швидку допомогу і до її приїзду була поряд. Також ОСОБА_18 просила подзвонити її чоловікові, який у відрядженні, продиктувала номер його телефону, але свідок не змогла до нього додзвонитись. Лікарю швидкої ОСОБА_18 говорила приблизно таке: «Там дитина ще в квартирі, напевно не жива». Лікар спитав в свідка, де ця квартира і пішов туди (п'ятий поверх справа). Коли лікар повернувся, то сказав, що дитина не жива. Свідок повідомила, що сім'я ОСОБА_16 хороша, бачила, як гуляли усі з дитиною.
Також, згідно з відомостями, що містяться рапорті, зареєстрованому в Тернопільському РУП ГУНП в Тернопільській області 07.11.2024 за № 37586, до органу поліції 07.11.2024 о 04:50 надійшло повідомлення від лікаря про те, що в АДРЕСА_1 , виїхали на падіння жінки з висоти та жінка повідомила, що втопила у ванній дитину, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставили у реанімацію першої лікарні, лікарями ЕМД констатовано біологічну смерть дитини до їхнього приїзду.
Відповідно до даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 07.11.2024 впродовж 06:51-09:09 з таблицею ілюстрацій, було оглянуто квартиру АДРЕСА_2 , у якій, поміж іншого, виявлені дитячі речі, іграшки. Одна із двох стулок вікна у кухні на момент огляду відкрита до середини. Дане вікно веде в сторону під'їзду вказаного багатоквартирного будинку. В одній з кімнат цієї квартири виявлено ліжечко, на матраці якого виявлено труп дитини жіночої статті. Обстановка в квартирі не порушена, слідів взлому, проникнення, пошкодження, боротьби та конфлікту не виявлено. З місця події вилучено: два мобільних телефони чорного та червоного кольорів, махровий вологий рушник білого кольору, пластикову ванну із залишками вологи, змив із зливу ванни, ніж із пластиковим руків'ям, 5 дитячих пластикових іграшок, мобільний телефон «НТС», вирізку з простирадла з дитячого ліжка з нашаруванням біологічним, папілярні візерунки слідів, килим рожевого кольору.
Згідно із відомостями протоколу огляду місця події від 07.11.2024 впродовж 09:28-09:40 із таблицею ілюстрацій, було оглянуто прилеглу територію багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , яка покрита місцями асфальтобетоном, дрібним камінням та «крошкою». На відстані 4 м від входу до під'їзду № 1 цього будинку та 1,15 м від стіни на асфальтному покритті виявлено пляму речовини бурого кольору, якраз навпроти вікна кухні, яке відчинене на п'ятому поверсі квартири АДРЕСА_4 . Нашарування вказаної РБК вилучено з місця події.
Відповідно до висновку експерта № 436 від 08.11.2024 кров від трупа ОСОБА_25 належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютеніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
Згідно із висновком експерта № 643 від 21.11.2024 встановлені патоморфологічні зміни внутрішніх органів ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку експерта № 644 від 28.11.2024, (наданого із врахуванням вказаних висновків експерта №№ 436, 443), смерть малолітньої ОСОБА_9 настала внаслідок утоплення у воді. Судячи з розвитку трупних явищ, відсутності ознак гниття, смерть малолітньої ОСОБА_9 настала приблизно за 16-24 годин до моменту розтину її трупа (15:20-17:00). При судово-медичній експертизі виявлено синець правої половини чола, який утворився в результаті дії тупого предмету прижиттєво за кілька десятків хвилин до настання смерті. Дане тілесне ушкодження у причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті малолітньої ОСОБА_9 не перебуває і стосовно живих осіб має ознаки легких.
Згідно із протоколом вилучення предметів та речей під час їх добровільної видачі від 07.11.2024, ОСОБА_26 видала мобільний телефон «iPhone» 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047858332 від 07.11.2024, ОСОБА_27 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з даними протоколу від 03.03.2024 огляду вказаного мобільного телефону «iPhone», у ньому виявлено інформацію, зокрема, про вхід в обліковий запис Instagram під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 , сторінку в соціальній мережі Facebook « ОСОБА_28 ". Також, на мобільному телефону встановлено додаток ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначений для надання психологічної допомоги та пошуку психологів. Міститься в телефоні і інформація про збереження Інтернет сторінок, в яких міститься довідкова інформація про депресію. Крім цього, оглядались ще три мобільні телефони, вилучені з місця події, однак жодної інформації про них не здобуто.
Відповідно до даних висновку експерта № 488 від 19.12.2024, на вилученому з місця події килимі знайдено кров, яка, з врахуванням висновку експерта від 08.07.2024 крові від трупа ОСОБА_9 , може походити від особи (осіб), для крові якої (яких) властиві виявлені антигени В і Н, що не виключає можливості належати крові потерпілої ОСОБА_29 .
Відповідно до даних висновку експерта № 279 від 12.12.2024, не виявлено на вилученому з місця події ножі будь-яких клітин людини.
Відповідно до даних висновку експерта № 278 від 19.12.2024, не виявлено на вилученому з місця події рушнику слідів, подібних на кров.
Відповідно до даних висновку експерта № 277 від 17.12.2024, на вилученій з місця події вирізці з простирадла знайдено епітеліальні клітини особи жіночої статі та визначено антиген В за системою АВ0, крові не виявлено. З врахуванням висновку експерта від 08.07.2024 крові від трупа ОСОБА_9 , виявлені сліди можуть походити від ОСОБА_29 .
Відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/120-24/14564-Д від 20.12.2024, із десяти слідів папілярних візерунків, вилучених при огляді місця події - квартири, шість слідів є придатними для ідентифікації по них особи.
Відповідно до даних висновку експерта № СЕ-19/120-25/5636-Д від 13.06.2025, три сліди папілярних візерунків залишені особою, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із відомостями протоколу огляду від 16.12.2024, було оглянуто дитячу ванночку для купання та п'ять пластикових іграшок, вилучених з місця події.
Таким чином, із врахуванням наведених доказів та інших матеріалів/документів досудового розслідування (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; постанови про визначення слідчих для здійснення досудового розслідування слідчою групою від 07.11.2024; постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 07.11.2024; постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 20.05.2025; постанови слідчого судді про продовження строку досудового розслідування від 21.02.2025 до шести місяців; рапортів від 07.11.2024 за №№ 37588, 37592 про надходження до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області звернень лікарів; постанови слідчого про визнання предметів речовими доказами від 07.11.2024; ухвали слідчого судді від 13.11.2024 про надання дозволу на проведення обшуку; ухвали слідчого судді від 14.11.2024 про арешт майна; заяви ОСОБА_6 про залучення до провадження як потерпілого від 11.12.2024; Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб від 07.11.2024; лікарського свідоцтва про смерть від 07.11.2024; ухвали слідчого судді від 25.11.2024 про тимчасовий доступ до речей і документів; протоколу тимчасового доступу до речей і документів з описом від 02.12.2024; постанови про зупинення досудового розслідування від 17.12.2024; постанови про відновлення досудового розслідування від 06.02.2025; довідки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ТОР від 05.02.2025; протоколів про отримання у ОСОБА_3 зразків для проведення експертизи від 06.02.2025; ухвали слідчого судді від 21.02.2025 про направлення ОСОБА_3 до психіатричного закладу на час проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи; постанови слідчого про зміну порядку досудового розслідування від 02.05.2025), суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КПК України, - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.
У Клопотанні ставиться питання, у зв'язку із наявністю в ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу, що позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, про застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру і зазначено про рекомендацію поміщення її в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.
В суді прокурор ОСОБА_4 висловив спільну позицію прокурорів про застосування до ОСОБА_3 примусового заходу у виді госпіталізації до лікувального закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Зі свого боку сторона захисту проти такого виду примусового заходу медичного характеру заперечила.
Так, ОСОБА_3 пояснила, що не хоче в заклад, тому що не матиме такого догляду та уваги від близьких, психолога та священика, як вдома.
Законний представник (батько ОСОБА_3 ) зазначив, що у неї зараз спостерігається стан ремісії, вона приймає препарати, проходить реабілітацію і, якщо це можливо, щоб дочка в подальшому була на амбулаторному лікуванні вдома під наглядом батьків.
Захисник просив суд врахувати, що згідно висновку експерта ОСОБА_3 не становить особливої суспільної небезпеки. Потерпілий не наполягав на госпіталізації ОСОБА_3 . Через свій фізичний стан, зумовлений випадінням з вікна, ОСОБА_3 є безпорадною та потребує постійного стороннього догляду. Спостерігається покращення її психічного стану. Тому, оптимальним для ОСОБА_3 буде застосування до неї примусових заходів медичного характеру в амбулаторному порядку. Інакше, застосування до неї госпіталізації до лікувального закладу нівелює успіхи, досягнуті лікуванням і реабілітацією.
Суд, вирішуючи питання, передбачені п.п. 3-5 ч. 1 ст. 513 КПК України, керується таким:
відповідно до ч. 2 цієї статті, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України).
Згідно із ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Як вбачається із висновку судово-психіатричного експерта № 491 від 03.04.2025, ОСОБА_3 в період інкримінованих їй дій страждала тяжким психічним розладом у формі рекурентного афективного розладу, тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_3 страждає тяжким психічним розладом у формі рекурентного афективного розладу, тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, стан формування ремісії, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Їй рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_3 , з врахуванням формування ремісії, особливої суспільної небезпеки для себе та оточуючих не становить.
Тобто, на переконання суду, є доведеним те, що ОСОБА_3 вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності та на даний час продовжує хворіти на психічну хворобу, що, згідно з наведеними вище вимогами КК України та КПК України, потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
Обираючи вид таких заходів, суд безперечно звертає увагу на відомості про особу ОСОБА_3 , наведені у вступній частині цієї ухвали, а також дані про її не судимість, позитивну характеристику за місцем роботи, наведені доводи сторін, зокрема сторони захисту щодо її фізичного стану (згідно із консультаційним висновком спеціаліста № 204 від 10.02.2025 у ОСОБА_3 діагностовано закриту ускладнену хребетно-спинномозкову травму, згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.02.2025 їй встановлено до 01.03.2026 1Б групу інвалідності) та позитивну динаміку в її лікуванні в колі сім'ї.
Однак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КК України, суд застосовує примусові заходи медичного характеру (надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, або госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом) залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
При цьому, згідно з ч.ч. 2-5 ст. 94 КК України: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Як нагадує Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 16.01.2023 у справі № 761/37225/20, визначаючи тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Тому, виходячи із встановлених судом фактичних обставин про характер суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_3 , яке пов'язане із посяганням на життя малолітньої особи, а також даних наведеного вище висновку комісії лікарів-експертів № 491 про наявний у неї психічний розлад, його тяжкість, та рекомендований примусовий захід медичного характеру, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
У зв'язку із прийнятим рішенням та з врахуванням обставин кримінального провадження та відомостей про особу ОСОБА_3 , застосований щодо неї запобіжний захід підлягає продовженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, застосований у цьому кримінальному провадженні, слід скасувати.
Процесуальні витрати у справі, пов'язані із залученням експертів, на переконання суду із врахуванням того, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння в неосудному стані, не можуть бути стягнуті з неї та відносяться на рахунок держави. Це також узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України, згідно з якими суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта - у разі ухвалення обвинувального вироку.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 512-513 КПК України, суд
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 07.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024210000000510, про вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді передання на піклування членам сім?ї, а саме батькові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з обов'язковим лікарським наглядом, - продовжити до набрання цієї ухвалою суду законної сили, але не пізніше шістдесяти днів (до 28.12.2025 включно).
Процесуальні витрати на залучення експертів:
- 2387,70 грн - вартість судової дактилоскопічної експертизи від 20.12.2024 №СЕ-19/120-24/14564-Д;
- 3565,60 грн - вартість судової дактилоскопічної експертизи від 13.06.2025 №СЕ-19/120-25/5636-Д,
усього на суму 5 953,30 грн (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні 30 копійок), віднести на рахунок держави.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.11.2024 (справа № 607/24484/24), - скасувати.
Речові докази, які поміщено в кімнату для зберігання речових доказів УЛМТЗ ГУНП в Тернопільській області, а саме:
- махровий рушник білого кольору, пластикову ванну, ніж із пластиковим руків'ям, 5 іграшок, вирізку з покривала дитячого ліжечка, килимок рожевого кольору, - знищити;
- мобільний телефон фірми виробника «iPhone» 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 , чорного кольору, - повернути ОСОБА_3 ;
- два мобільних телефони фірми виробника «Самсунг», червоного та чорного кольору, телефон чорно-сірого кольору фірми виробника «НТС», - повернути їх власникам.
Копію ухвали після її проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1