Справа №601/3295/25
Провадження № 3/601/1365/2025
06 листопада 2025 року м. Кременець
Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Мочальська В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Кременецького РВП №1 ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя
АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №425736 від 23.10.2025 ОСОБА_1 25.09.2025 о 14.15 годині за своїм місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах фізичною розправою, висловлюванні нецензурною лайкою, що могло спричинити розлад здоров'я потерпілого.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Потерпілий ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення,поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото -і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інше.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №425736 від 23.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 25.09.2025 о 14.15 годині за своїм місцем проживання вчинив вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах фізичною розправою, висловлюванні нецензурною лайкою, що могло спричинити розлад здоров'я потерпілого.
Згідно рапорту помічника чергового Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 25.09.2025 о 14.18 із служби 102 від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що його син ОСОБА_1 душив матір ОСОБА_3 .
Як вбачається з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу від 25.09.2025 поліцейський СРПП Кременецького РВП ст. лейтенант поліції Мельничук П. у присутності ОСОБА_2 прийняв усну заяву від ОСОБА_3 відповідно до якого 25.09.2025 о 14 годині в АДРЕСА_1 за місцем спільного проживання ОСОБА_1 , перебуваючи в нетверезому стані, здійснив домашнє насильство відносно заявниці, ображав нецензурною лайкою та кидався в бійку.
З письмового пояснення ОСОБА_3 від 25.09.2025 вбачається, що 29.09.2025 близько 14 години, перебуваючи за місцем проживання, додому прийшов син ОСОБА_1 , котрий знаходився в стані алкогольного сп'яніння та безпричинно почав ображати її нецензурною лайкою та кидався до неї в бійку, на зауваження не реагував та продовжував свої дії. Після цього звернулася до поліції, а син залишив місце проживання та пішов з дому.
З письмового пояснення ОСОБА_1 від 23.10.2025 вбачається, що 25.09.2025 він перебував в стані алкогольного сп'яніння та між ним і батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник конфлікт.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суд зауважує, що згідно викладеної у статті 173-2 КУпАП суті правопорушення адміністративна відповідальність настає саме за конкретні діяння, які повинні бути зазначені у протоколі, тобто має бути вказано конкретні вчинені особою дії чи бездіяльність та її причинно-наслідковий зв'язок зі шкодою фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:
фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
психологічне насильство - насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Самі по собі, конфліктні стосунки між родичами та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Під час дослідження матеріалів справи встановлено, що матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не містять належних і достатніх доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які би беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілого ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи не містять пояснень потерпілого ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи поліцією не було здобуто доказів та об'єктивних даних на підтвердження вини ОСОБА_1 про вчинення останнім адміністративного правопорушення, що передбачено фабулою ч.1 ст. 173-2 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення таких доказів не додано, в ході судового розгляду таких не встановлено.
У своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Таким чином, з матеріалів справи слідує, що склад адміністративного правопорушення, не доведений сукупністю належних і допустимих доказів, які б давали достатні підстави для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю, що по справі немає належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає до закриття у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. п. 1 ст. 247, ст. 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя