490/1428/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1428/25
1 - кп/490/1218/2025
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152020001574 від 08.12.2024р., за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тульчин Вінницької області, громадянки України, з неповною середньою освітою - 7 кл., незаміжня, офіційно не працевлаштована, інвалід ІІ групи, раніше не судима, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
07.12.2024р. в період часу з 17 год. 42 хв. по 17 год. 46 хв., ОСОБА_3 перебувала в приміщенні магазину «Сільпо» розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 82 та в цей час у неї раптово виник злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна із камери тимчасового зберігання речей.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року строком по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, їх карність, ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні магазину «Сільпо» за вказаною адресою, скориставшись тим, що її злочинні дії були не помітні для оточуючих та шляхом вільного доступу до камери зберігання речей, викрала майно належне ОСОБА_6 , а саме одну фіранку АNTEN розмірами 1*140*300 см. вартістю 825 гривень, дві фіранки AUSTRA розмірами 1*140*300 см. вартістю 1100 гривень кожна, сумку MY BLUE BAG розмірами 18*36*30 вартістю 44,33 гривень, один свічник STILBIT розмірами 10*9*8 см. вартістю 210 гривень, одну свічку 669BO-79P вартістю 219 гривень, одну свічку 754ВО-33Х вартістю 169 гривень, одну пару шкарпеток жіночих 897AZ-79X вартістю 219 гривень, одну пару шкарпеток чоловічих 382BS-MLC-39R вартістю 169 гривень, один паперовий пакет Н6487-ХХХ вартістю 9 гривень.
Доводячи до завершення свій злочинний умисел ОСОБА_3 , утримуючи вказане майно при собі, вийшла із приміщення супермаркету, таким чином залишила місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилась викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму - 4064,33 гривень.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, винною себе визнала повністю та повідомила суду, що взимку 2024 року в вечірній час вона перебувала у магазині "Сільпо", який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая. Зробивши необхідні покупки вона підійшла до камер зберігання речей та дістала свої речі. В той час коли вона діставала свої речі то побачила, що в комірці вище знаходяться речі, а комірка сама відкрилась. Почекавши поки люди, які перебували в цій зоні магазину підуть, вона дістала із комірки сумку та паперовий пакет і вийшла із магазину. Речі вона принесла додому та залишила в коридорі. Навіщо вона їх брала вона не може зрозуміти, дуже жалкує про вчинене. Завдані збитки вона відшкодувала в повному обсязі. Просила строго її не карати, зазначила, що давно не проходила лікування і не може проходити стаціонарне лікування зараз, оскільки доглядає свою матір похилого віку.
Крім повного визнання своєї провини, вина обвинуваченої ОСОБА_3 повністю підтверджується доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового розгляду:
- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначала, що 07.12.2024р. вона в різних магазинах міста придбала речі, які мала намір подарувати близіким. Десь о 17 год. 00 хв. - 17 год. 30 хв. вона зайшла до магазину "Сільпо", а сумку з придбаними речами залишила в камері зберігання даного магазину. Зробивши покупки вона прийшла до камери зберігання речей та побачила, що комірка була порожня. Завдану шкоду їй відшкодовано в повному обсязі і претензій марального та матеріального характеру до обвинуваченої вона не має;
- показами свідка ОСОБА_7 , який суду повідомив, що він разом з потерпілою 07.12.2024р. приблизно о 17 год. 30 хв. зайшов до магазину "Сільпо", який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 82. Оскільки ОСОБА_6 була з сумкою вони разом з нею підійшли до комірок камери зберігання речей, він взяв сумки у потерпілої і поклав їх в комірку. Після чого закрив комірку, а ключ взяв із собою. Вони були в магазині приблизно 20 - 30 хвилин, а коли пішли за речами, то побачили, що комірка куди вони поклали речі відкрита і порожня. Після чого вони звернулись до охоронця магазину;
- даними з рапорту інспектора чергового ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 від 07.12.2024р., згідно якого 07.12.2024р. о 18 год. 31 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те що, сталась крадіжка з камери схову в магазині «Сільпо» (т. 1 а.с. 55);
- даними з протоколу прийняття заяви ОСОБА_6 від 07.12.2024р., згідно якого 07.12.2024р. близько 17 год. 30 хв. невстановлена особа здійснила крадіжку належного ій майна з камеру схову магазину «Сільпо» розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 82 (т. 1 а.с. 56);
- даними з протоколу огляду місця події від 07.12.2024р. з фототаблицею, згідно якого було проведено огляд магазину «Сільпо» розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 82. В ході проведення даної слідчої дії було оглянуто комірку для зберігання речей, в якій потерпіла залишила свої речі. В ході огляду нічого не вилучалось. (т. 1 а.с. 58 - 60);
- даними про рух коштів ОСОБА_6 , згідно якого 07.12.2024р. з 15 год. 25 хв. до 16 год. 13 хв. вона здійснила покупки на суму 785 грн., 150 грн., 3075 грн. (т. 1 а.с. 61);
- даними з рапорту о/у СКП ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 , згідно якого шляхом оперативних заходів було встановлено, що ОСОБА_3 причетна до вказаного кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 62);
- заявою ОСОБА_3 від 14.12.2024р., згідно якої вона добровільно видала слідчому дві упаковки фіранок, які раніше викрала в магазині "Сільпо" (т. 1 а.с. 63);
- даними з протоколу огляду предмета від 14.12.2024р., згідно якого було проведено огляд двух упаковок фіранок "Austra velvet curtain" розмірами 140*300 см., які добровільно видала ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 64-65);
- даними з заяви ОСОБА_6 від 23.12.2024р. з додатками, згідно якої остання добровільно надала чеки на покупку товарів, від 07.12.2024р., які в неї було викрадено в магазині "Сільпо" (т. 1 а.с. 68 - 70);
- даними з протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 14.12.2024р., згідно якого представниками магазину "Сільпо" було надано слідчому відео з камер спостереження в магазині за 07.12.2024р. за період часу з 17 год. 30 хв. по 17 год. 50 хв. (т. 1 а.с. 71 - 74);
- даними з протоколу огляду предмета від 14.12.2014р., згідно якого слідчим було проведено огляд відеофайлів з камер спостереження в магазині "Сільпо" за 07.12.2024р. за період часу з 17 год. 30 хв. по 17 год. 50 хв. на яких зафіксовано момент викрадення майна з комірки для зберігання речей (т. 1 а.с. 75 - 80);
- даними з протоколу огляду предмета від 31.12.2024р., згідно якого за участі обвинуваченої ОСОБА_3 було проведено огляд відеофайлів з камер спостереження в магазині "Сільпо" за 07.12.2024р. за період часу з 17 год. 30 хв. по 17 год. 50 хв. на яких зафіксовано момент викрадення майна з комірки для зберігання речей. Під час перегляду відеофайлів ОСОБА_3 підтвердила, що зафіксована на відео особа, яка бере речі з комірки це вона (т. 1 а.с. 81 - 86);
- даними з протоколу огляду предмета від 11.01.2025р., згідно якогобуло проведено огляд відеофайлів з камер спостереження в магазині "Сільпо" за 07.12.2024р. за період часу з 17 год. 30 хв. по 17 год. 50 хв. на яких зафіксовано момент викрадення майна з комірки для зберігання речей та зафіксовано особу, яка бере речі з комірки (т. 1 а.с. 87 - 92);
- висновком експерта від 27.12.2024р. за № СЕ-19/115-24/23946-ТВ, згідно якого вартість майна переданого на експертизу становить: фіранка АNTEN розмірами 1*140*300 см. - 825 гривень, дві фіранки AUSTRA розмірами 1*140*300 см. вартістю 1100 гривень кожна, сумка MY BLUE BAG розмірами 18*36*30 вартістю 44,33 гривень, свічник STILBIT розмірами 10*9*8 см. вартістю 210 гривень, свічка 669BO-79P вартістю 219 гривень, свічка 754ВО-33Х вартістю 169 гривень, пара шкарпеток жіночих 897AZ-79X вартістю 219 гривень, пара шкарпеток чоловічих 382BS-MLC-39R вартістю 169 гривень, паперовий пакет Н6487-ХХХ вартістю 9 гривень. (т. 1 а.с. 94 - 111).
Суд по закінченню з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами поставив на обговорення питання чи бажають сторони доповнити судовий розгляд та чим саме. Будь - яких клопотань щодо доповнення судового розгляду від учасників судового провадження не надійшло.
Таким чином, слід зазначити, що судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення та захисту своїх процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію і надавати докази на її обґрунтування та для повного і об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Статтею 9 КПК України, на слідчого, прокурора покладений обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. ч. 2, 6 ст. 22 КПК України).
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
За змістом ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Обов'язковими елементами складу злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Керуючись вимогами ст. 94 КПК України, суд, оцінюючи докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин, установлених судом.
Дії ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та визнає її винною у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої суд визнає:щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, стан здоров'я (психічний стан) - обмежена осудність.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу обвинуваченої, стан здоров'я, сімейний стан, зокрема обвинувачена є незаміжньою, наявність обставин, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченої як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, думку потерпілої, яка при призначенні покарання поклалась на розсуд суду. Матеріальний збиток потерпілій відшкодовано.
Відповідно до cт. 20 КК України, особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.
Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.
Згідно довідки КНЕП «Миколаївського обласного центру психічного здоров'я» МОР № 6028 від 24.12.2024р., ОСОБА_3 неодноразово проходила стаціонарне лікування в психіатричному відділенні. Останній раз з 16.12.2014р. по 11.03.2015р. з діагнозом: «Психоорганічний розлад (внаслідок іонізуючого ураження головного мозку), експлозивний тип, судомні припадки 1 раз на місяць. Субкомпенсація». Неодноразово зверталась амбулаторно за медичною допомогою.
Відповідно до Висновку судово - психіатричного експерта № 36 від 07.02.2025р. ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння в тимчасово хворобливому стані не перебувала. Вона страждала розладами особистості і поведінки органічної етіології, обумовленими хворобою, травмою чи дисфункцією головного мозку та не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними у той період часу. На даний час ОСОБА_3 , страждає розладами особистості і поведінки органічної етіології, обумовленими хворобою, травмою чи дисфункцією головного мозку. На даний час вона не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У разі засудження при призначенні ОСОБА_3 покарання може бути рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Отже, наявний у ОСОБА_3 на час скоєння злочину психічний розлад, позбавляв її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто підпадає під дію ст. 20 КК України «обмежена осудність»).
Згідно рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної
допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов'язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане - на психіатричні заклади охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.
На підставі вищевказаного висновку судово - психіатричного експерта № 36 від 07.02.2025р., суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 є обмежено осудною та потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров'я.
Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 КПК України, згідно якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
При цьому суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
Приймаючи до уваги обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на неї обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, застосувати відносно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги за місцем мешкання засудженої.
У відповідності до ст. 50 КК України, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченої, а також попередження скоєння нею нових злочинів.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а питання щодо процесуальних витрат - відповідно до вимог ст. 124 цього Кодексу.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 /один/ рік, поклавши на неї обов'язки,
передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - здійснювати за місцем проживання засудженої.
Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-24/23946 у сумі 9948 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 75 коп.
Речові докази: - 2 упаковки фіранок AUSTRA, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 , вважати повернутими за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченій і прокурору.
Головуючий ОСОБА_1