Справа № 489/2814/25
Номер провадження 2/489/1980/25
Іменем України
06 листопада 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визначення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою
встановив
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування квартирою. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частка квартири належить відповідачу ОСОБА_2 . Вказана кватира має двокімнатною, кімнати є ізольованими. Оскільки позивач та відповідач не можуть дійти згоди у користуванні квартирою, відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою, то позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом. 1/2 частина квартири, що належить позивачу буде складати 16,15 кв.м. житлової площі, що в натурі приблизно буде відповідати площі кімнати 18,5 кв.м. Тому позивач просить встановити такий порядок користування спірною квартирою:
- у користування позивача виділити житлову кімнату площею 18,5 кв.м. разом з балконом 2,75 м.кв., що максимально відповідає його частці в праві власності на квартиру;
- у користування відповідача залишити житлову кімнату площею 13,8 кв.м.;
- в загальному користуванні залишити: кухня - 5,9 кв.м. ,вбиральня - 0,8 кв.м., ванна кімната - 2,0 кв.м., коридор - 6,9 кв.м.
В червні 2025 відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом, в якому вказала, що з 01.04.2023 у квартирі, яка є предметом судового розгляду, постійно мешкає ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком та вони займають кімнату площею 18,5 кв.м., яка має вихід на балкон площею 2,99 кв.м. З моменту вселення у квартиру ОСОБА_2 повністю сплачує комунальні платежі за всю квартиру в цілому. ОСОБА_1 по теперішній час у квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує. У квітні 2022 року вона виїхала до США. Так, ОСОБА_2 просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 таким чином:
- у користування ОСОБА_2 виділити кімнату площею 18,5 кв.м. та балкон площею 2,99 кв.м.
- у користування ОСОБА_1 виділити кімнату площею 13,8 кв.м.;
- допоміжні приміщення площею 15,6 кв.м., а саме: коридор, вбиральню, ванну, кухню залишити у спільному користуванні.
Ухвалою суду від 01.07.2025 об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з вимогами за первісним позовом.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, вимоги за зустрічним позовом не визнав, заперечував проти його задоволення.
Відповідач за первісним позовом вимоги не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Просив суд задовольнити його вимоги за зустрічним позовом.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2021 ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.04.2024 ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
З наданого суду технічного паспорту на вказану квартиру встановлено, що остання має дві житлові кімнати: площею 18,5 кв.м., до якої примикає балкон площею 2,99 кв.м. та 13,8 кв.м.
Відповідно до довідки № 37 від 06.06.2025, засвідченої підписом голови правління ОСББ "Маяк" Соколовим Р.І., ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 2022 року по сьогоднішній день.
ОСОБА_2 надала суду також копію довідки від 28.05.2025, з якої встановлено, що вона здійснювала оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з початку війни ОСОБА_1 виїхала до Америки, проте в січні 2027 року їй необхідно буде повернутися в Україну та користуватися своєю квартирою. В неї іншого житла немає. Наразі, всією спірною квартирою користується відповідач ОСОБА_2 . Замки в квартирі змінені. В цій квартирі залишилися речі її дочки.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що позивач ОСОБА_1 спірною квартирою не цікавиться, вимагає від відповідача 15000 дол. США за свою частку. Вони запропонували придбати належну їй 1/2 частку квартири за 10000 дол. США, проте та відмовила. В спірній квартирі проживають тільки його батьки та займають велику кімнату. Позивач ОСОБА_1 там не проживає з 2022 року. За комунальні послуги сплачують його батьки, іноді - він. Замки в квартирі не змінювалися.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що спірну квартиру придбав їх син з позивачем по 1/2 частці та проживали там приблизно 6 місяців. В них в цій квартирі було спільне майно. Тепер він з дружиною проживає в цій квартирі з 01.04.2023 (в більшій кімнаті) та сплачують комунальні послуги. В меншій кімнаті зробили ремонт. Позивач ОСОБА_1 до квартири не приїжджала з 2022 року. До них приходила мати ОСОБА_1 та казала, що треба сплатити 15000 дол. США за її частку у праві власності на квартиру. Але вони пропонували їй 10000 дол. США, на що та відмовилася.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України).
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, у такому випадку може бути встановлено лише порядок користування приміщеннями квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, письмовий договір з приводу порядку володіння та користування спірною квартирою між сторонами не укладався.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року № 6-1500 цс 15.
Оскільки сторони у позасудовому порядку не дійшли згоди та не домовилися про порядок користування житлом (приміщенням квартири), то такий порядок встановляється судом.
Кожна із сторін наполягає на виділенні у користування більшої кімнати житловою площею 18,5 кв.м. разом з балконом. Представник позивача за первісним позовом обґрунтовуючи необхідність виділення в користування позивача більшої кімнати посилається на те, що позивач молода жінка репродуктивного віку, яка планує повернутися до України, створити сім'ю, народити дітей. Іншого житла вона не має. Натомість відповідач має інше житло.
Відповідач за первісним позовом обґрунтовуючи необхідність виділення у її користування більшої кімнати вказує на те, що позивач тривалий час перебуває за кордоном, її повернення в Україну носить гіпотетичний характер, вона з чоловіком тривалий час користується більшою кімнатою, утримує квартиру, робить необхідний поточний ремонт комунікацій, сплачує комунальні послуги. Окрім того, вона є інвалідом і потребує кімнати з виходом на балкон. Інше житло, яке в неї є придбано членами її сім'ї за зруйноване в ході війни житло і її частка не може бути відчужена, хоча фактично належить синові.
Суд враховує, що станом на теперішній час ОСОБА_2 проживає у житловій кімнаті житловою площею 18,5 кв. м. разом з балконом, який примикає до такої кімнати, сплачує комунальні платежі, піклується про стан квартири та той факт, що ОСОБА_1 на даний час у спірній квартирі не проживає. Суд враховую, що ОСОБА_2 є людиною з інвалідністю. Виходячи з встановленого порядку користування на час розгляду справи в суді та враховуючи обставини справи, технічні характеристики житлового приміщення, положення чинного законодавства, суд вважає, що запропонований позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 варіант встановлення порядку користування квартирою є допустимим та не буде порушувати право власності другого співвласника на даний час. Посилання представника ОСОБА_1 на те, що вона повернеться в Україну, створить сім'ю, і буде потребувати більшої кімнати на даний час є припущенням.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у випадку істотної зміни обставин, встановлений порядок користування квартирою в подальшому може бути змінений та зауважує, що встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них та такі приміщення не завжди можуть точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою підлягає задоволенню. В свою чергу суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за первісним позовом судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , таким чином:
- у користування ОСОБА_2 виділити кімнату площею 18,5 кв. м. та балкон площею 2,99 кв. м.;
- у користування ОСОБА_1 виділити кімнату площею 13,8 кв. м.;
- допоміжні приміщення площею 15,6 кв. м., а саме: коридор (6,9 кв. м.), вбиральню (0,8 кв. м.), ванну (2,0 кв. м.), кухню (5,6 кв. м.) - залишити у спільному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)
Інформація про учасників справи:
Позивач (за первісним позовом): ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач (за первісним позовом): ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.11.2025.
Суддя В. В. Кокорєв