справа № 489/7191/25 провадження №2/489/3378/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У вересні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 290849564 від 04.01.2023 в розмірі 30910,08 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 2422,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 04.01.2023 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») укладено кредитний договір №23963646 за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 6400,00 грн., який зобов'язався повертути на умовах, передбачених цим договором. Кредитний договір підписано відвідачем за допомогою одноразового паролю ідентифікатора «VNY7P2S7».
04.01.2023 суму кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало згідно умов кредитного договору на банківську карту відповідача № 5168-75ХХ-ХХХХ-6668.
Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань утворилася заборгованість в розмірі 30910,08 грн., з якої 6400,00 грн. заборгованості по кредиту, 24510,08 грн. по відсотках та 0,00 грн. за штрафними санкціями.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого його сторонами неодноразово вносили зміни і доповнення та згідно до Реєстру боржників № 219 від 07.03.2023 до вказаного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 290849564 від 04.01.2023.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01 та згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 290849564 від 04.01.2023.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 290849564 від 04.01.2023 на загальну суму 30910,08 грн.
Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погашено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 08.09.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» видимості щодо перерахування суми кредиту відповідачу.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Правом на дання відзиву відповідач не скористалася.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 04.01.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір №290849564, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 6400,00 грн. строком повернення до 31.01.2023, зі сплатою процентів за користування кредитом протягом 27 днів дисконтного періоду в розмірі 766,50 відсотків річних та після закінчення дисконтного періоду в розмірі 1087,70 відсотків річних (пункти 2.1, 2.3, 7.1, 8.3, 8.4 договору).
За умовами пункту 5.1 договору зарахування грошових коштів здійснюється на платіжну картку з реквізитами № 5168-75ХХ-ХХХХ-6668.
Кредитний договір з додатком підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «VNY7P2S7» 04.01.2023.
До укладення кредитного договору відповідач ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту.
Позивач додав до позову Довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», яка містить дані позичальника - ОСОБА_1 , суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування тощо.
Також позивачем надано заявку на отримання коштів в кредит від 04.01.2023, яка містить персональні данні ОСОБА_1 та номер його платіжної картки № НОМЕР_1 .
Переказ грошових коштів в сумі 6400,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 позивач підтвердив платіжним дорученням від 04.01.2023, відповідно до якого призначенням платежу вказано: переказ коштів згідно договору № 290849564 від 04.01.2023, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових зобов'язань підтверджується також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів - лист від 23.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251017/28146-БТ, згідно якого на ім'я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до наданої банком виписки за договором № б/н за період 04.01.2023 - 09.01.2023 зарахування грошових коштів в розмірі 6400,00 здійснено на карту № НОМЕР_2 .
Набуття прави вимоги за кредитним договором позивач підтвердив:
- договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з додатковими угодами від 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, відповідно до якого та Реєстру прав вимоги № 219 від 07.03.2023 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором №290849564 від 04.01.2023 на загальну суму 14889,60 грн., позичальником по якому є відповідач;
- договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників № 1 від 23.02.2024, в т.ч і до відповідача за договором №290849564 від 04.01.2023 на загальну суму 30910,08 грн.;
- договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги згідно Реєстру боржників від 04.06.2025, зокрема відповідача за договором № 290849564 від 04.01.2023 на загальну суму 30910,08 грн.
Згідно розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 07.03.2023 заборгованість відповідача по кредитному договору складала 14889,60 грн., з яких 6400,00 грн. заборгованість по тілу кредита та 8489,60 грн. по процентам.
Згідно розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» станом на 23.02.2024 заборгованість відповідача склала 30910,08 грн., з яких 6400,00 грн. грн. заборгованість по тілу кредита та 24510,08 грн. по процентам.
Відповідно до виписки з особового рахунку за договором 290849564 від 04.01.2023 за період з 04.06.2025 по 25.06.2025, оформленої ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість відповідача складає 30910,08 грн., з яких 6400,00 грн. грн. заборгованість по тілу кредита та 24510,08 грн. по процентам.
Доказів спростування вказаного позивачем розміру заборгованості по договору, матеріали справи не містять.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що кредитний договір відповідачем укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом його підписання договору накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаного відповідачем.
Отже, укладення договору відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує виникнення між його сторонами кредитних правовідносин.
Тому враховуючи доведення позивачем набуття прав вимоги до відповідача за кредитним договором, а також порушення позичальником грошових зобов'язань із повернення кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в розмірі згідно розрахунку позивача, який нічим не спростовано.
Так як позов задоволено повністю, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-1 від 05.06.2025, укладеного ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери»; Додатковою угодою №25770712379 від 05.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-1 від 05.06.2025; Актом приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2025 по Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, згідно якого на складання позовної заяви відносно боржника ОСОБА_1 витрачено 2 години, вартість послуги 5000,00 грн.; на вивчення матеріалів про стягнення заборгованості з боржника витрачено 2 годину, вартість послуги 1000,00 грн.; підготовка і подання адвокатського запиту та клопотання про отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором 2 год., вартістю 1000,00 грн. Всього надано послуг вартістю 7000,00 грн.; свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю № 4956, виданого адвокату Тараненку А.І.; довіреністю ТОВ «Юніт Капітал» від 05.06.2025, виданої на ім'я адвоката Тараненка А.І.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 290849564 від 04.01.2025 в загальному розмірі 30910,08 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот десять гривень 08 коп.), а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.)
У іншій частині вимог про стягнення правничої допомоги відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А. офіс 10;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 07.11.2025.
Суддя І.В.Коваленко