947/31931/25
2/479/224/25
28 жовтня 2025 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
при секретарі судового засідання Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №947/31931/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача Москаленко М.С.,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 41 420,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 03 грудня 2021 між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №889213824. 28 листопада 2018 між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено договір факторингу № 28/1118-01. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до вищезазначеного договору факторингу сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників №173 від 15 лютого 2022 року до даного договору факторингу укладеного між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №889213824.
20 жовтня 2022 року між ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу № 20102022 у відповідності до умов якого ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" передає (відступає) ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні права вимоги, а ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає ці права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06 березня 2023 року до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33 430,20 грн., з яких: 11340,72 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22089,48 грн. сума заборгованості за відсотками.
Крім цього, 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "МІЛОАН" кредитний договір №104128068. 29 січня 2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу №29012024, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 29 січня 2024 року ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7990,00 грн.. Однак, відповідач ухиляється від сплати своєї заборгованості, що змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом, яким він просив суд стягнути із відповідача кошти за вищевказаними договорами та витрати зі сплати судового збору.
В судове засідання представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не з'явився. В позовній заяві просить розглядати справу у відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, від представника відповідача надійшла заява, згідно якої він заперечує проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі. В заяві посилався на те, що якщо вважати укладеним кредитний договір №889213824 від 03 грудня 2021 року, між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 , то слідує, що на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС", у ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" ще не існувало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №492847358 від 04 вересня 2021 року, а тому воно не могло передати за договором від 28 листопада 2018 року право вимоги, яке у нього виникло тільки через три роки у 2022 році. Також заперечує проти задоволення заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №104128068 від 06 вересня 2023 року, виходячи з того, що позивачем не надано жодних доказів, перерахування грошових коштів на виконання умов договору кредиту та позики.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором №889213824 від 03 грудня 2021 року, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 03 грудня 2021 року між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладений договір №889213824, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором, та в паспорті споживчого кредиту зазначено умови кредитування (а.с.7-8, 8зворот-12).
Позивачем надано до суду платіжне доручення від 03 грудня 2021 року, однак воно до уваги не береться, оскільки не містить належних реквізитів, що підтверджують належність вказаної операції банку (а.с.13).
Матеріали справи не містять договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018, який було укладено між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС".
Між ТОВ"МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" 31 грудня 2020 року укладена додаткова угода №26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, в якій сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції (а.с.14-16).
20 жовтня 2022 року між ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (фактор)та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, згідно з яким клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором, серед яких вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 33 430,20 грн. (а.с.17-19).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №889213824 від 03 грудня 2021 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 33 430,20 грн., з яких: 11 340,72 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 089,48 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.20).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Згідно положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 вересня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до положень ч.ч.1,3,4,7 ст.11ЗаконуУкраїни "Проелектронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).
Положеннями ч.1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 03 грудня 2021 року, тобто після укладення договору факторингу, за яким ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право вимоги ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС", який був укладений 28 листопада 2018 року, а додаткова угода №26 від 31 грудня 2020 року укладена після відступлення права вимоги, але до укладення кредитного договору.
Таким чином, на час укладення договору факторингу у ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №889213824 від 03 грудня 2021 року, оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником-набувачем послуг чи товарів за первинним договором.
З огляду на це, до позивача не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначеному вище договору факторингу входити не могло.
Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС", наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ ТОВ"ФК"ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ". Крім того, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , сам по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №889213824 від 03 грудня 2021 року є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №104128068 від 06 вересня 2023 року, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "МІЛОАН" кредитний договір №104128068.
29 січня 2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу №29012024, відповідно до умов якого ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №2 від 29 січня 2024 року ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7990,00 грн..
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до положень ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів, є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом з тим, позивачем ТОВ ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно вищевказаного кредитного договору на рахунок відповідача.
Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи н евчиненням нею процесуальних дій.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві ТОВ ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" просило розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Додані до позовної заяви копія договору позики, копії факторингових договорів, роздруківка розрахунку заборгованості за договором не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того, посилання на роздруківку розрахунку заборгованості за зазначеним договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи позивача та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, відомості про рух коштів та нарахування процентів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищезазначеного кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками відсутні, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №104128068 від 06 вересня 2023 року задоволенню не підлягає.
Враховуючи досліджені матеріали справи, а також ту обставину, що відповідач позовні вимоги не визнав, суд приходить до висновку у задоволенні заявлених вимог позивача слід відмовити в повному обсязі .
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволенню не підлягають, то судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.81,141,354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя :